Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №211/895/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/684/26 Справа № 211/895/25 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості продату складення повного судового рішення відсутні,

ВСТАНОВИВ

В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2023 року між відповідачем та ТОВ «Лінеура України» (далі по тексту - ТОВ «Лінеура Україна») було укладено Договір №4208750 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «Українські фінансові операції» відступило за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 26.07.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у сумі 80 200,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. – сума заборгованості за основним боргом; 45 800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 24 400,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем за 122 календарних днів.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 80 200,00 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» загальну суму заборгованості в сумі 10 000,00 гривень, яка складається з заборгованості за Договором № 4208750 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.12.2023 року в сумі 10 000,00 гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» в рахунок відшкодування судових витрат: судовий збір у сумі 302,04 гривень та витрати на правову допомогу 2 000,00 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «Українські фінансові операції», посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованоті по відсоткам та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідна пільга військовослужбовцям надається лише за час їхньої безпосередньої участі у заходах в особливий період та має надаватися на підставі визначеного законом переліку документів. Суд не отримав докази безпосередньої участі позичальника у бойових діях у період дії Договору з 11.12.2023 року по 25.11.2024 року. Відповідач з 22.12.2024 року звільнений у запас, тому суд мав здійснити нарахування відсотків як мінімум за місяць дії договору, однак не зробив цього.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Глазунова А.М., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна та ОСОБА_1 було укладено Договір №4208750 про надання кошів на умовах споживчого кредиту.

За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається строком на 350 днів. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами, які надані споживачем. Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 90319 ідентифікатор введено 11.12.2023 о 04:21:56 (а.с. 40-49 – копія договору, а.с. 49 зв., 50 – копії додатків до договору, а.с. 30 – копія паспорту споживчого кредиту, а.с. 39 – копія довідки про підтвердження перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, а.с. 72, 73 – інформація, витребувана за ухвалою суду).

Підписавши кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно з зазначеним позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 80 200,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 10 000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором – 45 80,00 грн., суми заборгованості за процентамипо процентам в розмірі 13965,00 грн, комісії у р нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 122 калентарних днів 24 400,00 грн.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому з урахуванням положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в не оскаржуваній частині апеляційним судом не перевіряється.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн. разом з тим, встановивши, що відповідач 22.04.2022 року був призваний до лав ЗСУ, 22.12.2024 року звільнився у запас, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування приписів ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованоті за процентами.

Колегія суддів в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договоруу вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 13 Закону України «Про споживч екредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині звільнення відповідача від сплати відсотків за Договором №4208750 від 11.12.2023 року, оскільки в період з 22.04.2022 року по 22.12.2024 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Національний банк України в листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 22.04.2022 року відповідач був мобілізований до лав ЗСУ, 22.12.2024 року – звільнений у запас. Тобто на момент укладення кредитного договору, а саме 11.12.2023 року відповідач ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця і на нього розповсюджуються пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку із викладеним вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період строку дії кредитного договору з 11.12.2023 року по 25.11.2024 року відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів за кредитним зобов`язанням, тому доводи позивача в апеляційній скарзі в цій частині апеляційним судом не приймаються.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: