Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №536/1040/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2590/26 Справа № 536/1040/25 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 536/1040/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Булгакова Дар`я Анатоліївна, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі – АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30.10.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001158990801, на підставі якого відповідачці видано картку з кредитним лімітом в сумі 10000,00 грн, який пізніше збільшено до 27297,36 грн.

Згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS- повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта з зміною умов Договору вважається підтвердженою.

Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідачки перед позивачем, станом на 04.02.2025, становить 43644,60 грн, яка включає: заборгованість за кредитом у розмірі 27297,36 грн, заборгованість за процентами в розмірі 16347,24 грн., яку позивач просив суд стягнути на свою користь та вирішити питання про розподіл судових витрат.

18.06.2025 відповідачкою ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 30.10.2018 № 2001158990801, станом на 04.02.2025, у загальному розмірі 43644 гривні 60 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 27297 гривень 36 копійок, заборгованості за процентами в розмірі 16347 гривень 24 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2422 гривні 40 копійок.

В апеляійній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Булгакова Д.А., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуваня судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи свідчать, що строк позовної давності сплив 31.01.2025, а позивач звернувся з позовом через систему «Електронний суд» лише 30.04.2025 — тобто після спливу строку. Також, протягом трирічного періоду банк не здійснював жодних дій для досудового врегулювання спору й навіть не звертався до відповідачки з вимогою в межах позовної давності. Письмова вимога датована 04.02.2025, тобто вже після спливу строку. При цьому, банк мав усі можливості контролювати хід виконання своїх повноважень та забезпечити своєчасне звернення, а тому суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, поведінку позивача протягом трирічного періоду та відсутність будь-яких доказів, що підтверджують об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду, відповідачка вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та недобросовісно використовує воєнний стан як формальний привід для обґрунтування пропуску строку позовної давності.

Позовні вимоги є недоведеними, а подані позивачем документи не відповідають вимогам належності та допустимості доказів.

У матеріалах справи наявні суттєві процесуальні порушення, які свідчать про те, що суд першої інстанції необґрунтовано надавав процесуальні переваги позивачу, порушив принцип рівності сторін та вийшов за межі своєї процесуальної дискреції. Зокрема, ухвалою від 23.06.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу 10-денний строк для усунення недоліків, однак, недоліки було усунуто з порушенням встановленого судом строку і суд на такі порушення не зреагував, продовживши розгляд справи по суті.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.10.2018 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 2001158990801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 10000,00 грн. Встановлена реальна річна процентна ставка 47,88%, орієнтовна загальна вартість кредиту 12577,58 грн, строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін (а.с.7).

У паспорті споживчого кредиту, який містить підпис відповідачки, визначені сума кредиту, розмір відсоткової ставки, строк дії договору та порядок погашення заборгованості (а.с.7 зворот).

Відповідачці за кредитним договором № 2001158990801 встановлено кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн, при цьому, як слідує з довідки про збільшення кредитного ліміту, розмір кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: збільшено до 15000,00 грн – 03.04.2019, збільшено до 20000,00 грн – 13.08.2019, збільшено до 25000,00 грн – 11.12.2019, збільшено до 27297,36 грн – 14.08.2020 (а.с.18).

Активно користуватись кредитними коштами відповідачка почала з 30.10.2018, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, востаннє 31.01.2022 у розмірі 844,24 грн на погашення суми кредиту та 1115,76 грн на погашення відсотків за користування кредиту, що слідує з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, розрахунку заборгованості (а.с.18 зворот – 20 зворот, 21-25).

Згідно з наданим АТ «ПУМБ» розрахунком заборгованості, станом на 04.02.2025, відповідачка має заборгованість за кредитним договором № 2001158990801 від 30.10.2018 у загальному розмірі 43644,60 грн, яка включає: заборгованість за кредитом у розмірі 27297,36 грн, заборгованість за процентами в розмірі 16347,24 грн (а.с.18 зворот – 20 зворот).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї на користь позивача АТ «ПУМБ» заборгованості за Договором № 2001158990801 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 43644,60 грн, який підтверджено належними та допустими доказами.

Також, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності, оскільки, з урахуванням зупинення строків позовної давності, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001158990801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), та своїм підписом підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на укладення такого, яка розміщена на сайті банку, в повному обсязі з урахуванням умов надання послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО.

У Заяві на приєднання до Договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uа, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджую свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У розділі Заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема зазначено, що відповідачка, підписанням цієї Заяви надала підтвердження та запевнення що: вона ознайомлена із ДКБО, тарифами банку та цілком згодна з ними; всі умови ДКБО відповідачці зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Так, згідно пункту 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону. В СМС-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19 Розділу ІІ цього договору клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного СМС-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

В матеріалах справи наявні копії Заяви № 2001158990801 та Паспорт споживчого кредиту від 30 жовтня 2018 року.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та перерахував відповідачці кредитні кошти, що підтверджується випискою за рахунком.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До матеріалів справи долучено виписку за рахунком ОСОБА_1 , де відображено усі операції за картковим рахунком.

З наведеного вбачається, що відповідачка отримала кредит, користувалася кредитними коштами, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідачка не надала, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», не довела відсутності заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пропуском позивачем АТ «ПУМБ» строків позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Спір виник з приводу стягнення заборгованості, яка виникла за період з 30 жовтня 2018 року до 04 лютого 2025 року, таким чином, розрахунок заборгованості здійснений у межах строку позовної давності.

З урахуванням наведенного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до довільного помилкового тлумачення правових норм.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів відхиляються, оскільки, згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а таких порушень під час ухвалення скаржуваного рішення суду допущено не було.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Булгакова Дар`я Анатоліївна, - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: