Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №216/8196/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2466/26 Справа № 216/8196/24 Суддя у 1-й інстанції - СТАРТАНОВИЧ Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року, ухваленого суддею Стартановичем Д.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складення повного судового рішення 25 березня 2025 року),

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЕАПБ»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕАПБ»заборгованість за Кредитним договором №00032-10/2023 у розмірі 38485 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №00032-10/2023 від 01.10.2023 року в розмірі 38 485 грн, з яких 8950 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 29 535 грн сума заборгованості за відсотками, та понесені судові витрати в розмірі 3028 грн сплаченого судового збору.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23 жовтня 2025 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 рокузалишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, розмір якої не спростовано відповідачкою в апеляційній скарзі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25 листопада 2025 року ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він є чоловіком ОСОБА_1 , та вважаючи, що рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року зачіпає його права та може вплинути на його обов`язки і тому він має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «ЄАПБ» у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведена правомірність покладення на відповідачку обов`язку погасити заборгованість за кредитним договором саме позивачу, у якого начебто виникло право вимоги на підставі Договору факторингу №29022024 від 29.04.2024 року, укладеного між останнім (фактор) та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Вказане не досліджувалося апеляційним судом, оскільки апеляційна скарга ґрунтувалася на інших підставах апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року залишити без змін як обґрунтоване та правомірне. Посилається, що твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення суду зачіпає права останнього та може вплинути на його обов`язки є безпідставним.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи – ОСОБА_2 , підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково мають учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У зазначеній статті визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи, учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 639/4132/20 (№ 61-16450св21).

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

Перш ніж надавати оцінку доводам скаржника щодо законності та обґрунтованості рішення суду по суті вирішення спору, апеляційний суд перевіряє наявність передбачених законом підстав для апеляційного перегляду справи за скаргою особи, яка не брала участі у справі.

ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025, посилаючись на те, що він є чоловіком відповідачки ОСОБА_1 і оскаржуване рішення суду зачіпає його права та може вплинути на його обов`язки.

Встановлено, що у справі №216/8196/24 ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №00032-10/2023 від 01.10.2023 року у розмірі 38 485 грн.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є чоловіком відповідачки у справі ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року ОСОБА_2 , посилаючись на положення ст. 61,65 СК України, вказує, що вказаним рішенням зачіпаються його права, як чоловіка відповідачки.

Проте, суд апеляційної інстанції такі доводи апеляційної скарги відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору про надання фінансового кредиту №00032-10/2023 від 01 жовтня 2023 року мета отримання кредиту – на власні потреби Клієнта (а.с. 8-11).

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Положення цієї статті визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Приписи статті 65 СК України регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном.

Такий договір створює обов`язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Для укладення кредитного договору (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 619/761/18 провадження № 61-6457св19.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника ОСОБА_2 не вирішувалось, оскаржуване рішення будь-яких обов`язків для ОСОБА_2 не містить.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст. 261,362, 381 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року у справі №216/8196/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: