Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №215/4417/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2769/26 Справа № 215/4417/25 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 215/4417/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Лиходєдовим А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 вересня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9624320, згідно умов якого сума кредиту складає 6050,00 грн., строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою – 2,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідачка кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим заборгованість відповідачки становить 40420,05 грн., з яких: 6050 грн. – заборгованість по кредиту; 34370,05 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 00-9624320 від 12.02.2024.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» суму заборгованості в розмірі 40 420,05 грн., а також вирішити питання про розподіл судлвих витрат.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 рокупозовні вимоги задоволено.

Стягнуто на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» з ОСОБА_1 40 420 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 6050 грн. 00 коп. – заборгованість по кредиту; 34 370 грн. 05 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 49 842 грн. 45 коп..

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів укладення відповідачкою ОСОБА_1 договору № 00-9624320 у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». На думку відповідачки, такий договір не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.5, 7 Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Наголошує, що вона не укладала договір позики, який долучив представник позивача в якості копій до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно вона не погоджувала процентну ставку та інші кабальні умови кредитування. Жоден доказ не підтверджує, що відповідачка узгодила кожну сторінку з наданого договору, або цей договір в цілому.

При цьому, позивач, як кредитор, вимагаючи повернення кредитних коштів, повинен був надати належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, однак, такі докази суду надані не були. Суд визнав платіж на картку належним доказом, але не перевірив, чи був цей переказ здійснений саме в межах правовідносин за оспорюваним договором (відсутні призначення платежу, підтвердження, що переказ - це саме кредит). Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачці кредитних коштів саме на виконання договору споживчого кредиту позивачем не надано.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного до нового, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначає, що заявлена позивачем сума стягнення процентів, розрахована згідно цієї процентної ставки, не відповідає максимальному розміру процентів по договору споживчого кредитування, що дозволена згідно чинного законодавства України

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Кредитний договір №00-9624320 від 12.02.2024 з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» датовано після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (тобто після 24.12.2023), а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,47% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст.8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, максимальний розмір процентів, що міг нарахувати первісний кредитор, за максимальною процентною ставкою - 1% на день, з дня укладення договору - 12.02.2024 по дату укладення договору факторингу 21.10.2024, складає: 15306,50 грн. (6050,00 грн. *1% * 253 днів).

Наполягає на тому, що з наявних в матеріалах справи документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар адвоката в сумі 7000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з ОСОБА_1 . Вказані документи могли стосуватися будь-яких інших справ за позовом даного кредитора щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність обов`язку відповідачки сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце. Оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідачки вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ціна позову у даній справі становить 40 420,05 грн, що менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9624320.

Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 6050,00 грн. Кредит було надано строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою – 2,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №00-9624320 від 12.02.2024.

Відповідачка ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідачка має заборгованість перед позивачем у розмірі 40420,05 грн., яка складається з:- 6050 грн. – заборгованість по кредиту; 34370,05 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ФК "ЕЙС" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 00-9624320 від 12.02.2024, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальницею ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, яка правонаступника кредитора, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Як встановлено судом, 12 лютого 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено в електронній формі кредитний договір №00-9624320, за яким кредитодавець ТОВ «Макс Кредит» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 5 500 грн.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

З розділу 8 Договору «Реквізити Сторін» вбачається накладання кваліфікованої електронної печатки зі сторони первинного кредитора ТОВ «Макс Кредит» та електронного підпису одноразового ідентифікатора зі сторони позичальниці ОСОБА_1 .

Отже, слід дійти висновку, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивачем до суду надано документи, які свідчать про те, що 12 лютого 2024 року між сторонами укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 5 500 грн, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальниці для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, твердження відповідачки ОСОБА_1 про відсутність підпису на кредитному договорі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Кредитний договір підписаний відповідачкою з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що Договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними.

Також, твердження відповідачки ОСОБА_1 , що вона не ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними, адже укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними.

Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Макс Кредит» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.

Відповідачкою ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечується факт перерахування їй кредитних коштів та, на її думку, докази, що підтверджують даний факт в матеріалах справи відсутні.

Факт перерахування відповідачці грошових коштів на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , який був вказаний нею у заявці, підтверджується листом ТОВ "Платежі Онлайн" за № 1289/10 від 30 жовтня 2024 року, за яким, на банківську картку відповідачки 12 лютого 2024 року о 15:05:59 були перераховані грошові кошти у розмірі 5 500 грн. (а.с. 22-23).

Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 5 500 грн підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 січня 2026 року, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 12 лютого 2024 року були зараховані грошові кошти у розмірі 5 500 грн. Даний факт постає із виписки по рахунку відповідачки.

Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачкою.

Таким чином, вищезазначені докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідачка 12 лютого 2024 року отримала зазначені кредитні кошти за Договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року у розмірі 5 500 грн, тобто, кредитодавець ТОВ «Макс Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Так, колегія суддів звертає увагу, що Реєстр Боржників не має містити первинних документів, оскільки його предметом є передача прав вимоги із зазначенням сум грошової вимоги.

Відповідно до Договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21 жовтня 2024 року клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року у розмірі 40 420,05 грн, що підтверджується реєстром боржників за указаним договором факторингу (порядковий № 5500).

Згідно долучених до справи договору, за яким відступлено право вимоги боргу за вказаним кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Договір факторингу, що містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений печатками, підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ «ФК «Ейс».

Договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягають виконанню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факту переходу до нього права вимоги до відповідачки за укладеним Кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року.

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЕЙС».

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що, станом на 21 жовтня 2024 року, у відповідачки утворилась заборгованість у загальному розмірі 40 420,05 грн., яка складається з: 6 050 грн. – заборгованість по кредиту; 34370,05 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідкою ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 5 500 грн., тоді як позивачем включено до заборговансті за тілом кредиту 550 грн. нарахованої комісії, що за правової не є тілом кредиту, а тому, з огляду відсутності позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією, колегія суддів дійшла висновку про стягнення заборговансоті за тілом кредиту у розмірі 5 500 грн.

Положеннями пунктів 1.4, 1.4.1 договору кредитної лінії визначено порядок нарахування та розміри процентної ставки за користування кредитом. Так, договором встановлено тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, визначеною п.1.3.1 цього договору. Позивачльник зобов?язаний оплатити проценти у Періодичну дату оплати процентів, ас аме: на 08 березня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитного догвоору.

Апеляційний суд зауважує, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 року денна процентна ставка за кредитним договором має бути не більше 2,5%, з 13.04.2024 року не більше 1,5%, а з 21.08.2024 року не більше 1%.

Договір кредитної лінії між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено 12 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 1.3 договору, строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 06 лютого 2025 року.

Детальним розрахунком заборгованості підтверджується, що в період з 12 лютого 2024 року по 12 квітня 2024 року нараховувалися проценти за процентною ставкоюу розмірі 2,47% на день, що відповідає положенням п. 1.4.1 договору кредитної лінії та не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», та становить 8 286,85 грн (5 500*2,47%*61).

Однак, нарахування позивачем відсотків за стандартною процентною ставкою 2,47% відповідно до п. 1.4.1 договору кредитної лінії за період з 13 квітня 2024 року по 21 жовтня 2021 року є необґрунтованим, оскільки має здійснюватись з урахуванням встановленого ЗУ «Про споживче кредитування» максимального розміру - 1.5% (по 20 серпня 2024 року включно) та у розмірі 1% (починаючи з 21 серпня 2024 року).

Тому, за період з 13 квітня 2024 року року по 20 серпня 2024 року розмір відсотків, що підлягає стягненню з відповідачки становить 10 725 грн (5 500*1,5%*130).

За період з 21 серпня 2024 року року по 21 жовтня 2024 року розмір відсотків, що підлягає стягненню з відповідачки становить 3 410 грн (5 500*1%*62).

Загальний розмір відсотків за період з 12 лютого 2024 року по 21 жовтня 2024 року складає 22 421,85 грн (8 286,85 грн + 10 725 грн + 3 410 грн).

Доводи апеляційної скарги про те, що максимальний розмір процентів, що міг нарахувати первісний кредитор, за максимальною процентною ставкою - 1% на день, з дня укладення договору - 12.02.2024 по дату укладення договору факторингу 21.10.2024, складає: 15306,50 грн. (6050,00 грн. *1% * 253 днів), зводяться до неправильного тлумачення правових норм та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок про те, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., а відповідачкою за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 4 542 грн.

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню частково на 69,08% (27921,85*100/40420,05), то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 673,39 грн (2422,40*69,08%).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково (30,92%), у зв?язку з чим з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 404,39 грн (4542*30,92%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 269 грн (1 673,39 грн - 1 404,39 грн).

Звертаючись до суду першої інстанції позивач просив суд стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; додаткову угоду №38 до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року; акт прийому - передачі наданих послуг до договору №07/04/25-02 від 07.04.2025 року, згідно якого складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року вартує 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 вартує 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 вартує 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 вартує 500 грн. Загальна вартість надання послуг правничої допомоги складає 7000 грн.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, зокрема у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п.95), в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані адвокатом роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, розмір задоволених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року -скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9624320 від 12 лютого 2024 року у розмірі 27 921 (двадцять сім тисяч дев?ятсот двадцять одна) гривні 85 (вісімдесят п?ять) копійок, із яких: заборгованість за кредитом – 5 500 (п?ять тисяч п?ятсот) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами – 22 421 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна) гривня 85 (вісімдесят п?ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 269 (двісті шістдесят дев?ять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судові витрати понесені на сплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: