Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №761/4281/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4281/26

Провадження № 3/761/1643/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Наталія Василівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Шевченківського Управління патрульної поліції Головного Управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

-за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва з Шевченківського Управління патрульної поліції Головного Управління Національної поліції у м. Києві про надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Із наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 742109, вбачається, що такий було складено 08.01.2026 року старшим інспектором СЮП ВП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Демчук Інною Михайлівною.

У фабулі зазначеного протоколу вказано про те, що 12.12.2025 року о 12 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків по вихованню малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий зайшов до малолітнього ОСОБА_3 кабінку туалету, де здійснив хуліганські дії, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.

04.03.2026 ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення у яких вона зазначила, що матеріали справи містять взаємно суперечливі пояснення учасників події, що не дозволяє встановити об`єктивну картину обставин. Наявність таких розбіжностей свідчить про відсутність належного з`ясування фактичних даних перед складанням протоколу. У поясненнях вказано, що належні докази протиправної поведінки відсутні, а склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлений.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Сімейного кодексу України зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 184 КУпАП, що ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких діях:

1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад);

2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2) (матеріальний склад);

3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3) (матеріальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 цієї статті).

При цьому, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Так, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 742106 від 08 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 184 КУпАП, всупереч вимогам ст.256 КУпАП, не містить даних про суть правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а саме відсутні дані, які самі дії були вчиненні малолітнім ОСОБА_2 та не зазначено, чому вони визначені ініціатором протоколу, як хуліганські дії.

Матеріали справи містять взаємно суперечливі пояснення учасників події, що не дозволяє встановити об`єктивну картину обставин. Наявність таких розбіжностей свідчить про відсутність належного з`ясування фактичних даних перед складанням протоколу.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 742109 від 08.01.2026 р., та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 184 КУпАП, з огляду на наступне.

До матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За таких умов неможливо встановити наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного у протоколі ВАД № 742109 від 08 січня 2026 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наданими поліцією матеріалами не доведено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі відносно нього слід закрити.

На підставі викладено, керуючись ст. 184, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251-252, 283-284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: