Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №755/12342/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12342/25

Провадження №: 2/755/319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді: Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому, просить суд: стягнути кошти з відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16 тис. грн. (але не менше ніж одна з половиною мінімальна заробітна плата в Україні) з дня пред`явлення даного позову і до моменту досягнення дитиною повноліття з можливістю перегляду та поділення порівну додаткових витрат на лікування поміж позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 12.08.2009 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає та зареєстрована разом з позивачем. Як зазначає позивачка, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться, у шлюб більше не вступав, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає. Крім того, спільний син є дитиною з інвалідністю від народження і аліменти нададуть можливість порівну батькам покривати витрати на щоденне лікування та купівлю препаратів, які дитина приймає на постійній основі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Позивачка копію ухвали про відкриття провадження отримала 16.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідачем до суду відзиву на позовну заяву подано не було, позивачкою додаткових пояснень та доказів також до суду подано не було.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 755/9790/25, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї від 12.08.2009 (актовий запис № 1410) розірвано.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.04.2014.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

11.10.2017 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_2 про призначення державної соціальної допомоги на дитину інваліда до 18 років - ОСОБА_4 , 2014 р.н.

Довідкою від 09.09.2022 підтверджується те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпровському управлінні праці та соціального захисту населення і одержує державну допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_4 , 2014 р.н., з 27.10.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтей 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.

В той же час, установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 2 361 гривня.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає із разом із сином, який перебуває на її утриманні. При цьому, на відповідача законодавчо покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн станом на 2025 рік, беручи до уваги, що ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю та враховуючи прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2 361 грн станом на 2025 рік, з урахуванням усіх істотних обставин справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 6 000 грн до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості. Визначаючи такий розмір аліментів на утримання малолітньої дитини, суд також виходить з того, що позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами заявлений нею до стягненню з відповідача розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 16 000 грн, не надала жодних доказів, котрі б свідчили про дохід відповідача чи наявність в нього рухомого або нерухомого майна, а відповідач в свою чергу не скористався правом на подання відзиву.

Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» Case of HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54).

Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дитини забезпечать матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дитини та його гармонійного розвитку.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів, а також, з урахуванням наявності підстав, позивач має можливість звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, як це передбачено ст. 185 СК України.

У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 03.07.2025.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн, щомісячно, починаючи з 03.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: