Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №208/8100/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8100/25

провадження № 2/208/942/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді – Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/8100/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - Нікіпелова К.Є., звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначила, що 02.12.2024 р. ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» уклали Договір про надання фінансового кредиту №03482-12/2024 з відповідними додатками до нього, а саме Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 03482-12/2024, Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання фінансового кредиту Позивач надає Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 17 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору про надання фінансового кредиту тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 02.12.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 31.03.2025.

Відповідно до п. 1.4. Договору про надання фінансового кредиту За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Відповідно до п. 1.6. Договору про надання фінансового кредиту кредит надається Відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Відповідача включаючи використання реквізитів платіжної картки №5168 - 74xx - xxxx – 0186 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Позивач виконав зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту, надавши грошові кошти Відповідачу, що підтверджується копією Довідки IPAY вих. No3426_250430110940 від 30.04.2025 р. та копією Квитанції IPAY про зарахування №583049050 від 02.12.2024 р.

В той же час, в порушення умов Договору про надання фінансового кредиту, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, за весь період дії договору сплачено 4 383,55 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням умов Договору про надання фінансового кредиту, станом на 10.04.2025 р. у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у загальному розмірі становить 40 218,60 грн., яка складається з:

-Заборгованість по простроченому тілу – 16 694 грн.,

-Заборгованість по простроченим відсоткам – 15 024,60 грн.,

-Заборгованість по штрафам – 8 500 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 цивільну справу № 208/8100/25 було розподілено судді Гречаній В.Г.

Згідно із відповіддю №1492536 від 19.06.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.06.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 208/8100/25 в порядку спрощеного позовного провадження .

Ухвалою суду від 01.12.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено частково.

Проте, дана ухвала була тричі направлена на зазначену електронну адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак відповідь не отримано.

Представник позивача ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - адвокат Нікіпелова К.Є., подала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прои ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась шляхом направлення повісток засобами поштового зв`язку «Укрпошта» на адресу реєстрації відповідача, що в розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомила. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за її відсутності не подавала.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

02.12.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" і ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання фінансового кредиту №03482-12/2024.

Відповідно до умов Кредитного договору погоджені наступні умови:

сума кредиту - 17000,00 грн.;

строк кредитування - 120 днів;

дата погашення – 31.03.2025 р.,

процентна ставка – 1,00% в день на залишок заборгованості,

платіжна картка – 5168-74хх-хххх-0186,

штраф – у п.5 узгоджено розмір штрафу.

Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора W8876.

02.12.2024 року відповідач також підписала заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, зазначивши свої персональні дані.

02.12.2024 року підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до довідки ТОВ «УПР» від 30.04.2025 року встановлено, що успішно було зроблено наступну платіжну операцію: 02.12.2024 року на суму 17000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , призначення платежу – зарахування 17000,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до квитанції про зарахування №583049050 від 02.12.2024 року, на картку НОМЕР_1 перераховано 17000,00 грн.

10.04.2025 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про повернення кредиту, відповідно до якого позивач просить сплатити заборгованість у розмірі 40218,60 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 40218,60 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У частині першій статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікаторомW8876.

Таким чином підписання відповідачем кредитного договору № 03482-12/2024 від 12.02.2024 року здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8876, а не електронним цифровим підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд доходить висновку, що кредитний договір №03482-12/2024 від 02.12.2024 року укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір № 03482-12/2024 від 02.12.2024 року. Документи підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором .

Судом встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 17000,00 грн. Факт укладення кредитного договору та отримання за договором кредитних коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі відповідач не заперечувала, тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд визнав вказані обставини встановленими.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).

Так, за умовами укладеного сторонами договору кредиту від 02.12.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало ОСОБА_1 суму кредиту 17000,00 грн., а останній зобов`язувався повернути гроші у повному обсязі.

Відповідно. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування (стаття 1048 ЦК України).

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період дії кредитного Договору визначений позивачем.

Поряд з цим відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обовязку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Станом на 10.04.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 40218,60 гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 03482-12/2024 від 02.12.2024 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» по стягненню заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь позивача в розмірі 40218,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

01.04.2025 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатським об`єднанням «КН ПЕРШИЙ ЮРИДИЧНИЙ ОФІС», де у п. 2 зазанчено розмір винагороди у розмірі 8500 грн.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В, заборгованість за Кредитним договором №03482-12/2024 у ромірі 40 218 (сорок тисяч двісті вісімнадцять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В, витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г.Гречана