Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №133/3593/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/3593/25

23.03.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання:Бірюкової Т.П.

заявника: ОСОБА_1

його представника, адвоката Кучер Г.М.

предстаника заінтересованої особи:

Управління Державної міграційної

служби України у Вінницькій області: Жигарової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року),

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 22.09.2025 надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року),

В обґрунтування заяви, заявником зазначено про те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Баянгол, Закалинського району, БАСРР області, росія. Свідоцтво про народження було втрачено в 1992 році, отримати повторно не було та не має можливості, батьки були українцями. Проживши декілька років в Росії, згодом разом з батьками повернувся в Україну. Після 8–го класу загальнооосвітньої школи навчався в Горлівському училищі, однак не закінчив його та був відрахований. З 1974 року по 1976 рік проходив службу в Радянській Армії. З 1978 року по 1986 рік відбував покарання у Вінницькій в`язниці, після звільнення з якої не міг працевлаштуватися офіційно.

Ним 16.09.1986 року укладено шлюб з ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 193 та відділом реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.08.2008 року ( повторно).

Заявник 05.10.1988 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання та фактично проживає на теперішній час та взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Орієнтовно в 1990-1991 році працював різноробочим на Вернигородській птахофабриці Козятинського району, проте після пожежі бухгалтерські документи згоріли.

Після звільнення працював без офіційного працевлаштування, але залишався мешкати в м. Козятині. З моменту приїзду до м. Козятина і до теперішнього часу з території України не виїжджав. В 1991 році працював не офіційно у приватного підприємця ОСОБА_4 , у вересні 1991 року автомобілем якого спричинив ДТП в с. Кордишівка.

Заявник стверджує, що 22.04.1992 був знятий з реєстраційного обліку з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується адресним листком вибуття від 22.04.1992 року, виданим виконавчим комітетом Козятинської міської ради та погоджений ЖБК «Дружба» та випискою з домової книги ЖБК «Дружба».

У подальшому вирішив їхати на роботу до м. Біла Церка Київської області на будівництво Білоцерківського шинного комбінату. Виїхав з вечора з Козятина, прибув до центру по працевлаштуванню м. Біла Церква, однак отримав відмову від прийняття на роботу.

Повертаючись додому в електропоїзді Київ – Вінниця, у нього були викрадені усі документи: паспорт, трудова книжка, свідоцтво про народження, водійські права, свідоцтво про шлюб та інші документи.

З 1992 року заявник (після викрадення документів) проживає в Україні без документів, неодноразово звертався до паспортного столу, однак отримував відмову у видачі паспорту громадянина України через відсутність свідоцтва про народження.

В заяві вказує, що 21.08.2025 звернувся до Козятинського відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України, однак отримав відмову, що викладена у формі листа від 02.09.2025 року № 0520- 438/0520.1- 25, так як не встановлено, що дані отримані з відомчих інформаційних систем баз даних Реєстру, картотек не підтверджують інформацію надану заявником, тобто не підтверджено належність до громадянства будь – якої держави.

Зазначає, що жодного разу протягом життя не залишав межі України, а постійно проживав з дружиною на території України та реалізація права на набуття громадянства України для мене залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України, станом на 24.08.1991 року, який має для нього юридичне значення.

До суду 10.10.2025 надійшли пояснення заінтересованої сторони: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, де остання заперечує проти заявлених вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних тверджень.

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Але з тексту даної заяви не зрозуміло на підставі якої статті Закону України «Про громадянство України» заявник просить встановити юридичний факт, оскільки в тексті заяви заявник посилається одночасно на статтю 3 та статтю 8 Закону України «Про громадянство України».

Зазначають, що заявник не має документа який посвідчує його особу, а відтак керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а саме абзацом другим пункту 12, суди в окремому провадження не можуть встановлювати тотожність особи.

Вважають, що для таких категорій осіб, які не мають документа, що посвідчує особу та відсутнє громадянство будь - якої країни, законодавцем було розроблено «Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства», який затверджений постановою Кабінету Міністру України від 24.03.2021 року № 317, де й передбачено встановлення особи для таких категорій осіб з подальшим отриманням громадянства.

Відповідно до пункту 35 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого Постановою КМУ від 26 жовтня 2015 року № 302, у випадках відсутності документа з фотозображенням, особа повинна подати заяву, де будуть зазначені відомості про свідків, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи.

Однак, заявник не долучає до матеріалів справи жодних документів, які містять його фотозображення та не зазначає свідків, які можуть бути під час проведення процедури встановлення особи, що в свою чергу не дає змогу ідентифікувати особу.

Просили суд, не брати до уваги копію свідоцтва про шлюб, оскільки в свідоцтві про шлюб зазначено, що 16.09.1986 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . А в своїй заяві заявник просить: «Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України станом на 2408.1991 року». Тобто надане свідоцтво про шлюб стосується іншої особи.

У поясненнях зазначають, що невідомо, як ОСОБА_5 значну частину часу (понад 34 роки) проживав без документу, що посвідчує його особу, що ставить під сумнів його неналежності до іншого громадянства та наявність у нього паспорта іншої країни.

Вказують, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності до громадянства України, в тому числі проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року, відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.10.2025 заяву прийнято до розгляду в межах окремого провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

До справи надійшли пояснення (відзив), порушення строку його подання судом не встановлено.

До суду 27.10.2025 надійшло клопотання представника заявника про виправлення описки в заяві, просила вважати правильним прізвище заявника « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ». Клопотання судом задоволено.

До суду 17.11.2025, 18.11.2025, 28.11.2025 надійшли клопотання представника заявника про долучення до матеріалів справи доказів.

Судом зазначені клопотання задоволено.

До суду 14.01.2026 надійшли заяви від відповідача та позивача про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою суду від 05.03.2026 витребувано інформацію та документи від Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо предмету заяви.

Інші заяви та клопотання від учасників справи, у тому числі про витребування доказів, до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Розглянувши заяву, взявши до уваги аргументи викладені у поясненнях третьої особи, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, заслухавши свідків у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Баянгол, Закалинського району, БАСРР області, Росія. Належність до громадянства – українець, що підтверджується заявами ОСОБА_1 про видачу паспортів громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, які надано 11.11.2025 року Управлінням Державної міграційної служби у Вінницькій області, адресним листом вибуття форми №20 від 16.04.1992.

Заявник 05.10.1988 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання та фактично проживає на теперішній час та взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 16.09.1986 уклав шлюб з ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 193 та відділом реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.08.2008 року (повторно).

ОСОБА_2 22.04.1992 був знятий з реєстраційного обліку з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , (підстава – працевлаштування), що підтверджується адресним листком вибуття від 22.04.1992 року, виданим виконавчим комітетом Козятинської міської ради та погоджений ЖБК «Дружба» та випискою з домової книги ЖБК «Дружба».

ОСОБА_2 21.08.2025 звернувся до Козятинського відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України, однак отримав відмову, що викладена у формі листа від 02.09.2025 року № 0520- 438/0520.1- 25, так як не встановлено, що дані отримані з відомчих інформаційних систем баз даних Реєстру, картотек не підтверджують інформацію надану заявником, тобто не підтверджено належність до громадянства будь – якої держави.

Встановлено, що ОСОБА_2 , громадянство, українець, наявні 2 фотокартки, у 1978 році та у 1987 році подавав заяви про видачу паспортів громадянина колишнього СРСР (вказується що, паспорт втрачений).

В судовому засіданні, в присутності заявника, свідки: ОСОБА_8 (дружина) ОСОБА_1 , ОСОБА_9 (сусідка), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили суду, що ОСОБА_2 проживав на території України станом на 24.08.1991 року.

Судом досліджено 7 фотокарток, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у сімейних стосунках з ОСОБА_3 . Дати на фотокартках відсутні. Судом ідентифіковано місцерозташування окремих знімків на фотокартках (фото з весілля падчерки - місто Козятин, Палац урочистостей).

Судом досліджено нотаріально завірені пояснення ОСОБА_13 , який засвідчив, що під час його керівництва Комерційно-виробничим об`єднанням «Коло Д» LTD ОСОБА_2 працював водієм в період з серпня по кінець листопада 1991 року, що узгоджуються з іншими доказами та показаннями свідків по справі щодо предмету заяви.

Судом досліджено медичний епікриз №4327 ОСОБА_14 від 25.09.1991, що узгоджується із показаннями свідка про перебування на лікарняному після ДТП за участі ОСОБА_1 .

Зміст спірних правовідносин полягає у встановленні юридичного факту належності ОСОБА_1 до громадянства України шляхом підтвердження його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши заяву, взявши до уваги аргументи викладені у поясненнях заінтересованої особи, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, заслухавши показання свідків, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися , та дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

До таких інших фактів, із якими пов`язано виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, законодавство віднесло факт, що породжує право особи на набуття громадянства України, зокрема - факт постійного проживання на території України.

Відповідно до статті 4 Європейської конвенції про громадянство, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 163-V (163-16), кожна особа має право на громадянство.

Статтею 5 Європейської конвенції про громадянство встановлено, що правила держави-учасниці, які стосуються громадянства, не повинні містити розрізнень або допускати практику, що призводять до дискримінації за ознакою статі, релігії, раси, кольору шкіри, національного чи етнічного походження. Кожна держава-учасниця керується принципом заборони дискримінації своїх громадян незалежно від того, чи вони є громадянами за народженням, чи набули свого громадянства пізніше.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у відповідності до яких громадянами України є громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

При застосуванні законодавства про громадянство слід відрізняти правові конструкції - набуття громадянства та встановлення належності до громадянства.

Підстави набуття громадянства України встановлено у статті 6 Закону України «Про громадянство України». Громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до пункту 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З наведеного випливає, що у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Зазначене також узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відомо, що заявник з метою набуття громадянства України за територіальним походженням та отримання паспорта громадянина України звернувся до суду та просив встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

З огляду на те, що інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання особи на території України для набуття громадянства України, не передбачено, заявник правильно звернувся до суду для встановлення такого факту в порядку статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, ОСОБА_5 зазначив, що станом на 24 серпня 1991 року він проживав на території України, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Баянгол, Закалинського району, БАСРР області, росія, але проживши декілька років в росії, згодом разом з батьками повернувся в Україну. Після 8–го класу загальнооосвітньої школи навчався в Горлівському училищі, однак не закінчив його та був відрахований. З 1974 року по 1976 рік проходив службу в Радянській Армії.

Також, у судовому засіданні заявник пояснив, що все своє доросле життя, після переїзду з батьками в України він проживав в Україні. І він і батьки завжди були за громадянством українцями. Ніколи паспортів інших держав не мав. 05.10.1988 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання та фактично проживає на теперішній час та взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначив, що 16.09.1986 уклав шлюб з ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 193 та відділом реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.08.2008 року (повторно), а 22.04.1992 був знятий з реєстраційного обліку з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , (підстава – працевлаштування), що підтверджується адресним листком вибуття від 22.04.1992 року, виданим виконавчим комітетом Козятинської міської ради та погоджений ЖБК «Дружба» та випискою з домової книги ЖБК «Дружба».

Наразі бажає встановити належність до громадянства України з метою набуття прав та обов`язків громадянина України, у зв`язку з чим ним подано дану заяву про встановлення факту.

Оцінивши докази по справі, а саме: перебування у трудових відносинах на території України, укладення шлюбу на території України, наявності реєстрації на території України, за відсутності доказів реєстрації в іншій країні, враховуючи вимоги нормативно правових актів, суд вважає, що заявник довів факт постійного, безперервного проживання на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Також, суд враховує, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство»і може пов`язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Оцінивши докази по справі, враховуючи вимоги нормативно правових актів, суд вважає, що заявник довів факт постійного, безперервного проживання на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 року.

З огляду на те, що інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання особи на території України для набуття громадянства України, не передбачено, заявник правильно звернувся до суду для встановлення такого факту.

Доводи ГУ ДМСУ в Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності до громадянства України, в тому числі проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 суд вважає безпідставними.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Відповідно до статті 4 Європейської конвенції про громадянство, ратифікованої Законом України № 163-V ( 163-16 ) від 20 вересня 2006 року, кожна особа має право на громадянство.

Зважаючи, що заявником були втрачені документи, відновлення яких наразі є неможливим через збройну агресію російської федерації, тому встановлення факту постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, є фактично єдиним способом реалізації права ОСОБА_1 для набуття громадянства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,9-13,19,258,259,263-268,352,354,355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець Закалинського району, с. Баянгол, ССР, постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити учасників справи:

Заявник (особа, що подала заяву): ОСОБА_2 адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ел. пошта vn@dmsu.gov.ua, адреса 22100, місто Вінниця, вулиця Пирогова буд.4 ЄДРПОУ 37836770

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА