Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №761/46297/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46297/25

Провадження № 2-а/761/312/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Греку Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, в якому просив суд:

- постанову Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві від 21 жовтня 2025р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-1 та ч.1 ст. 165-1 КУпАП України, - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 жовтня 2025р. ним було отримано поштове відправлення № 0101141943694 від відповідача, що містило протоколи про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2025р. №№ 43477/Ж12/26-15-24-02-01; 43481/Ж12/26-15-24-02-01.

Відповідно до протоколу від 16 жовтня 2025р. № 43477/Ж12/26-15-24-02-01 посадова особа відповідача вважає, що позивач вчинив правопорушення, передбачене п.177.2, п.177.4 ст 177 р. ІV Податкового кодексу України щодо заниження оподатковуваного доходу за період, що перевірявся з 01 січня 2018р. по 31 грудня 2023р., в результаті чого занижений чистий оподатковуваний дохід, період, що перевірявся з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2023р., що призвело до неналежного ведення обліку доходів і витрат, а також включення в Декларації перекручених даних, згідно Акту документальної невиїзної позапланової перевірки від 25 серпня 2025р. № 73656/Ж5/26-15-24. Протокол містив інформацію про розгляд справи 21 жовтня 2025р.

Згідно з протоколом від 16 жовтня 2025р. № 43481/Ж12/26-15-24-02-01 посадова особа відповідача вважає, що позивач вчинив правопорушення, передбачене п.1, ч. 2 ст. 6, п. 2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження ЄСВ що підлягає сплаті за період, що перевірявся з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2023р., що призвело до порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні періоди, а також подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно Акту документальної невиїзної позапланової перевірки від 25 серпня 2025р. № 73656/ Ж5/26-15-24. Протокол містив інформацію про розгляд справи 21 жовтня 2025р.

31 жовтня 2025р. позивач отримав поштове відправлення № 0101141938925 від відповідача, що містило оскаржувану постанову від 21 жовтня 2025р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 680,0 грн., за порушення п.177.2, п.177.4 ст 177 р. ІV Податкового кодексу України, п.1, ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч.1 ст. 164-1 та ч.1 ст. 165-1 КУпАП України.

На думку позивача, його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, позивач звертав увагу суду, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/49056/25 за його позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. № 73656/Ж5/26-15-24-02-01/2507302095, про який згадується в оскаржуваній постанові від 21 жовтня 2025р. про накладення адміністративного стягнення.

У зв`язку з оскарженням повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вищезазначеного Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. №73656/Ж5/26-15-24- 02-01/2507302095 в судовому порядку, сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою, як і неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025р. позов залишено без руху та надано стороні позивача, строк для усунення недоліків.

19 листопада 2025р. позивачем було подано до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 грудня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки, Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. № 73656/Ж5/26-15-24-02-01/2507302095 є чинним, позивача було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

12 грудня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наголошуючи, що доводи сторони відповідача наведені у відзиві на позов є безпідставними, оскільки відповідачем не враховано, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/49056/25 за його позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. № 73656/Ж5/26-15-24-02-01/2507302095.

Заперечення на відповідь на відзив, стороною відповідача до суду не подавались.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що на підставі ст. 20, 77, 80, 82 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу відповідача від 10 липня 2025р. за № 4945-п, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків позивача ОСОБА_1 , з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2018р. по 31 грудня 2023р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2023р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було проінформовано письмовим повідомленням від 10 липня 2025р. № 1761/26-15-24-02-01.

За результатом проведеної перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. за № 73656/Ж5/26-15-24-02-01/2507302095, згідно з яким встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, платником податків занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 199253,41 грн. в т. ч. за 2021р. - 112814,98 грн., 2022р. - 61851,00грн., 2023р. - 24587,43 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, не нараховано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 16604,45 грн. в т. ч. за 2021р. - 9401,25 грн., за 2022р. - 5154,25 грн., за 2023р. - 2048,95 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464, єдиний внесок не нарахований, і не перерахований в розмірі 246348,08 грн. в т. ч. за 2017р. - 2816,00 грн., за 2021 - 137885,04 грн., за 2022р. - 75595,68 грн., за 2023р. - 30051,36 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464, несвоєчасно сплачено єдиного внеску в сумі 85629,15 грн. в періоді 2015- 2016рр.;

- п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464, єдиний внесок з доходів у вигляді заробітної плати не нарахований, і не перерахований, єдиний внесок не нарахований, і не перерахований в розмірі 13151,04 грн. в т. ч. за липень 2018р. - 2436,70грн., за березень 2019р. - 2335,07 грн., за травень 2019р. - 4054,13грн., за серпень 2019р. - 522,61 грн., за листопад 2019р. -1465,64 грн., серпень 2020р. - 1638,98грн., листопад 2021р. - 697,91 грн.;

- п. 184.7 ст. 184, 187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено від`ємне значення ПДВ: за серпень 2018р. -8883,00 грн., за вересень 2018р. - 8883,00 грн., жовтень 2018р. - 8883,00 грн., листопад 2018р. -8883,00 грн., грудень 2018р. - 8883,00 грн., січень 2019р. - 8883,00 грн., лютий 2019 - 8883,00 грн., березень 2019р. - 8883,00 грн., квітень 2019р. - 8883,00 грн., травень 2019р. - 8883,00 грн., червень 2019р. - 8883,00 грн., липень 2019р. - 8883,00 грн., серпень 2019р. - 8883,00 грн., вересень 2019 - 8883,00 грн., жовтень 2019р. - 8883,00 грн., листопад 2019р. -8883,00 грн., грудень 2019р. - 8883,00 грн., січень 2020р. - 8883,00 грн., лютий 2020р. - 8883,00грн., березень 2020р. - 8883,00 грн., квітень 2020р. - 8883,00 грн. Перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в сумі 11884,00грн. в т. ч. травень 2020р. - 8883,00 грн., грудень 2023р. - 3001,00 грн.;

- п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість а саме: - березень 2022р. (подана 02 травня 2022р. по строку 20 квітня 2022р.), - травень 2022р. (подана 21 червня 2022р. по строку 20 червня 2022р.);

- п.201.10 ст.201, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2023р. на обсяги постачання - 15004,01грн., ПДВ - 3000,80 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, несвоєчасно зареєстровано податкову накладну за період 2018-2023рр. на обсяги постачання 18166,67 грн., ПДВ 3633,33 грн.;

- п.1 ст.3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями, встановлено отримання торгової виручки без застосування РРО/ПРРО у загальній сумі 1190880,00 грн. за період, що перевірявся .

Крім того, за результатом проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено, відносно позивача:

- протокол від 16 жовтня 2025р. № 43477/Ж12/26-15-24-02-01;

- протокол від 16 жовтня 2025р. № 43481/Ж12/26-15-24-02-01.

21 жовтня 2025р. посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за результатом розгляду протоколів про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2025р. за №№ 43477/Ж12/26-15-24-02-01; 43481/Ж12/26-15-24-02-01, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025р. по справі № 320/49056/25, відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги.

Звертаючись до суду, з вказаним позовом, позивач вважав, вказану постанову протиправною, та незаконною.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Предметом спору в даній справі є правомірність постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 164-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку.

Частиною 1 ст. 165-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхуванню іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Положеннями п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України платнику податків надано право на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначалось вище, за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача контролюючим органом складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2025р. за № 73656/Ж5/26-15-24-02-01/2507302095 та 16 жовтня 2025р. складено протоколи за №№ 43477/Ж12/26-15-24-02-01; 43481/Ж12/26-15-24-02-01 про адміністративне правопорушення, відносно позивача.

На підставі протоколів про адміністративне правопорушення контролюючим органом 21 жовтня 2025р. було прийнято оскаржувану постанову, без номеру, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог глави 19 КУпАП протокол складається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Присутність особи при складанні протоколу є обов`язковою.

Подальше надіслання копії протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може слугувати підставою для складання протоколу у відсутності цієї особи.

Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право надати пояснення та викласти свої зауваження щодо змісту протоколу, або викласти мотиви свого відмовлення від підписання, які додаються до протоколу.

Однак всупереч вищезазначених норм протоколи про адміністративне правопорушення за №№ 43477/Ж12/26-15-24-02-01; 43481/Ж12/26-15-24-02-01, були складені, за відсутності позивача, без ознайомлення з його правами та обов`язками, без можливості надати пояснення та зауваження щодо змісту протоколів, чим порушено його право на захист.

Зазначене доводиться як відсутністю підписів особи, яка притягається до відповідальності у відповідних графах протоколів, так і відсутністю відмітки про те, що особа відмовилась від підписання протоколів у присутності свідків.

Як і не було повідомлено позивача належним чином, та своєчасно про розгляд цих протоколів, та винесення оскаржуваної постанови.

Правова позиція Верховного Суду щодо наявності підстав для скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення у разі складання протоколу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, викладена у постанові Верхового Суду від 12 травня 2020 по справі № 490/236/16-а.

Також, приписами КУпАП встановлено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності виноситься на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Натомість, у даному випадку податковий орган склавши два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 164-1 та 165-1 КУпАП винесено лише одну постанову, що не відповідає нормам КУпАП (ст. 36 КУпАП матеріали справ про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності однієї особи, підлягають об`єднанню в одне провадження), що встановлюють обов`язок суб`єкта владних повноважень здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Більш того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з правовим висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2020р. № 140/388/19, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки. Акт перевірки це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть висуватися лише ті вимоги, що стосуються доказів. Оцінка акта перевірки, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути дана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відтак, відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України вказані вище податкові зобов`язання, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення оскаржені в судовому порядку, вважаються неузгодженими, а отже і порушення, які зафіксовані в акті перевірки та на підставі яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, на теперішній час не є належними доказами на підтвердження винуватості позивача, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.164-1 КУпАП та ч.1 ст.165-1 КУпАП.

Як наголошує ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі наданих письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.

За змістом ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як регламентує ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016р.) Європейський суд прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Зазначене вище дозволяє суду прийти до висновку, що відповідачем не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. При цьому, суд звертає увагу, що позивача не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду протоколів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 3 ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, дозволяє суду прийти до висновку, що позивач взагалі не був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, а тому суд дійшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, та надіслати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу, а саме до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень (відповідача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 164-1, 165-1, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову без номеру про накладення адміністративного стягнення від 21 жовтня 2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-1, а частиною першою статті 165-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-1, а частиною першою статті 165-1 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2025р. № 43477/Ж12/26-15-24-02-01; протокол про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2025р. № 43481/Ж12/26-15-24-02-01) направити на новий розгляд до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 /чотириста вісімдесят чотири/ грн. 48 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: