Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №752/27788/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/27788/25

провадження №: 2-а/752/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 позивач ОСОБА_1 , в особі представника Зіненко Н.В., звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що «06» вересня 2024 року о 15 год. 38 хв. юристом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У протоколі зазначено: «Суть адміністративного правопорушення «06» вересня 2024 року о 15 год. 38 хв. встановлено: не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1. ст. 37 «Про військовий обов?язок та військову службу» та п. 22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 148 чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУПАП».

Вказаний протокол всупереч вимог ст. 256 КУПАП не підписаний особою, яка його склала, що ставить під сумнів його дійсність.

Один примірник було вручено ОСОБА_1 .

У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться того ж дня - «06» вересня 2024 року о 16 год. 00 хв.

Розгляд справи у зазначений час не відбувся. Про іншу дату, час і місце розгляду позивач не був повідомлений, ані усно, ані письмово, що суперечить ст. 268 КУпАП та п. 10 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 «Про затвердження інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».

Незважаючи на це, «09» вересня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 389, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 210 КУпАП (інша кваліфікація, ніж зазначена у протоколі) та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Розгляд справи відбувся без участі позивача.

З рішенням по даній постанові ОСОБА_1 ознайомлений не був, копія вказаної постанови не була йому вручена та не надходила засобами поштового зв`язку, як того вимагають приписи ст. 285 КУпАП та вимоги абзацу 2 п. 15 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 «Про затвердження інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».

У Постанові № 389 від 09.09.2024 відсутні підпис позивача та відмітки про отримання ним копії.

Даною постановою повідомлено, що штраф повинен бути сплачений у 15-ти денний строк з дня вручення даної постанови. Також в ній зазначено, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15-ти днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п?ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. З метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000,00 грн.

Про існування вищевказаної постанови № 389 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 09.09.2024 , позивачу стало відомо лише 21 жовтня 2025 року, після відкриття виконавчого провадження № 79301390 у застосунку «Дія» та арешту всіх його рахунків, тобто через 13 місяців після винесення даної постанови.

Відповідно до ст. 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення. Таким чином, навіть за наявності підстав для притягнення до відповідальності, така постанова не може бути виконана, оскільки строк виконання сплинув.

Просив поновити строк на оскарження, визнати постанову № 389 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2024, визнати постанову № 389 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 389 від 09 вересня 2024 року такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням строку, встановленого ст. 303 КУпАП. Скасувати постанову № 389 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 389 від 09 вересня 2024 року. А також закрити провадження у справі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Позивачем разом з позовною заявою подано Заяву на поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Суд, вивчивши вищезазначену заяву, вважає за доцільне Заяву на поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

13.11.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи.

Вивчивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, «06» вересня 2024 року о 15 год. 38 хв. юристом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У протоколі зазначено: «Суть адміністративного правопорушення «06» вересня 2024 року о 15 год. 38 хв. встановлено: не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1. ст. 37 «Про військовий обов?язок та військову службу» та п. 22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 148 чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУПАП».

У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться того ж дня - «06» вересня 2024 року о 16 год. 00 хв.

«09» вересня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 389, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 210 КУпАП (інша кваліфікація, ніж зазначена у протоколі) та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_3.

Нормами п.п. 12-13 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_3, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 210 КУпАП вказує, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, та тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 2 ст. 210 КУпАП вказує, що вчинення дій, передбачених ч. 3 цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. 1 Положення № 154, ІНФОРМАЦІЯ_3 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У п. 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку № 1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3 (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_3, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

прибувати за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до ІНФОРМАЦІЯ_3, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_3, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також згідно з підпунктом 101 п. 1 Правил у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом у протоколі зазначено: «Суть адміністративного правопорушення «06» вересня 2024 року о 15 год. 38 хв. встановлено: не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч. 1. ст. 37 «Про військовий обов?язок та військову службу» та п. 22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 148 чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУПАП».

«09» вересня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову № 389, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 210 КУпАП (інша кваліфікація, ніж зазначена у протоколі) та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду відзиву на позов, та не надав докази, що підтверджують факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.

В самій оскаржуваній постанові також посилання на докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.

Крім того, представник позивача в позові зазначив, що оспорювана постанова, винесена з порушенням порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з порушенням його законних прав, свобод та інтересів, оскільки у вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться того ж дня -«06» вересня 2024 року о 16 год. 00 хв., а постанова № 389 винесена через три дні «09» вересня 2024 року

Згідно зі ст. 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.

Суд зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, подавати докази, мати професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17.

Відповідно до приписів ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.

Отже, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

В силу ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.

Суд зазначає, що не дії органу (посадової особи), яка виносить постанову по справі, а його рішення у формі постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер.

У цьому випадку начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 виніс оскаржувану постанову, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Однак, суд встановив, що розгляд справи відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів дотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення щодо порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, а саме, позивачу не було належним чином забезпечено право на захист та можливість користуватися професійною правничою допомогою - суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати, провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, наведені в позові, отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн. згідно квитанції № 205791300 від 30.10.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ч. 3, 77 ч. 2, 268-272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати постанову № 389 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 389 від 09 вересня 2024 року такою, що не підлягає виконанню.

Скасувати постанову № 389 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 № 389 від 09 вересня 2024 року.

Провадження у справі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча одинадцять) грн 20 коп. у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлений 26.03.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур