Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №712/16638/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №712/16638/25

Провадження №2/712/1320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м.Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участю секретаря судового засідання Саса Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся у Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №3265030 від 28.11.2020 у розмірі 16564,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначає, що 28.11.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3265030.

Кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України “Про електронну комерцію”.

У подальшому було укладено декілька договорів факторингу, а саме: 28.07.2021- між ТОВ «ФК«ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 28072021; 23.05.2024 - між ТОВ «ФК«ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 23/05/24, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3265030 від 28.11.2020 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 16564,00 гривень, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу – 5050,00 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками – 11514,00 гривень.

Станом на день подання позову відповідач своїх зобов`язань не виконав та не сплатив борг за кредитом.

08.12.2025 ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив у разі неявки відповідача ухвалити рішення на підставі наявних доказів та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату та час розгляду справи належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, 22.01.2026 від відповідача надійшла до суду заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.11.2020 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису уклав з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитний договір № 3265030, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5050,00 грн строком на 30 днів, з фіксованою відсотковою ставкою: знижена – 1,43% в день, стандартна – 1,90% в день.

Згідно з кредитним договором повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів; заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором. Пунктами 4.1-4.6 передбачена пролонгація строку кредиту.

В свою чергу, відповідач зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

В подальшому було укладено декілька договорів факторингу, а саме: 28.07.2021- між ТОВ «ФК«ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 28072021; 23.05.2024 - між ТОВ «ФК«ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 23/05/24, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3265030 від 28.11.2020 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на дату укладення договору, далі – Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).

Іншими словами, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Оскільки частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, отже, акцептуючи пропозицію ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ОСОБА_1 згодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором № 3265030 від 28.11.2020.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, суд з аналізу умов кредитного договору та перевірки розрахунку заборгованості доходить таких висновків.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, в обумовлені в договорі терміни, перерахувавши кошти відповідачу.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим за розрахунками позивача має заборгованість у розмірі 16564,00 гривень, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу – 5050,00 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками – 11514,00 гривень.

Однак, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у розмірі 5577,72 гривень, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу – 5050,00 гривень, заборгованість за відсотками – 527,72 гривень, виходячи з таких підстав.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами договору про надання споживчого кредиту № 3265030 від 28.11.2020, укладеного між ТОВ ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , строк його дії становить 30 днів, що також відповідає долученому до матеріалів справи Графіку платежів, у якому строк повернення кредиту зазначений 28.12.2020.

Відповідно до п.п.4.1-4.6 Договору № 3265030 передбачена пролонгація строку кредиту, зокрема за умови сплати позивачем нарахованих відсотків. Здійснення пролонгації передбачено у письмовій формі, зокрема шляхом направлення текстового повідомлення споживачу.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, ОСОБА_1 здійснена часткова оплата заборгованості за відсотками 30.12.2020 в сумі 2350,78 грн. Водночас, позивачем у позовній заяві не зазначалося про здійснення пролонгації строку кредитування, доказів укладення письмової угоди, у тому числі шляхом направлення текстових повідомлень не надавалося.

Враховуючи умови договору та строк дії кредитного договору, сума грошових коштів за відсотками, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, становить 527,72 грн (5050,00 х 1,9% х 30-2350,78).

За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3265030 від 28.11.2020 в сумі у розмірі 5577,72 гривень.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі ст 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3, 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У зв`язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 04.12.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивачем строк позовної давності не пропущений.

Судом встановлено, що стороною позивача до винесення рішення по суті заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відповідно до договору № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги здійснювало адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС». Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання йому необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду в розмірі, встановленому по узгодженню сторін.

Акт про надання правової допомоги від 31.10.2025 № 21 до договору № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги свідчить, що адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надано відповідні юридичні послуги на суму 9 000,00 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши наведений в акті про отримання правової допомоги обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатським бюро роботи (наданих послуг) не повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності, є дещо завищеною.

Зокрема, суд відмічає, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, представником позивача не проводились власні розрахунки розміру кредитної заборгованості, практика судів у справах такої категорії є сталою, тому підготовка позову не могла потребувати оцінки перспектив судового врегулювання спору.

З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатським бюро послугами, часом, витраченим ними на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 3 000,00 гривень.

З огляду на задоволення позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», вказані витрати необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн., будь-яких заяв, клопотань про стягнення з відповідача інших судових витрат позивачем не заявлено.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню у сумі 22 765,00 гривень, що складає 48 % від загальної суми заявлених позивачем вимог, суд стягує з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у сумі 815,71 гривень.

Керуючись ст. ст. 207, 256, 267, 626-628, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 3265030 від 28.11.2020 у розмірі 5 577, 72 грн, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу – 5 050,00 гривень, заборгованість за відсотками – 527,72 гривень, витрати на сплату судового збору в сумі 815,71 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн, а всього 9 393,43 грн (дев`ять тисяч триста дев`яносто три грн 43 коп).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Н.М. Чапліна