Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №703/8800/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8800/25

2/703/785/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

30.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з використанням системи «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 68589,86 грн, а також сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.04.2021 ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» договір про надання фінансових послуг №2110238956264 та отримала кредит у розмірі 2500,00 грн строком на 16 днів. 23.03.2021 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» договір про надання фінансових послуг №2108250692425 та отримав кредит у розмірі 5900,00 грн строком на 1 рік.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, за умовами якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2110238956264 від 12.04.2021.

Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором №2110238956264 від 12.04.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості станом на час подання позовної заяви, за договором №2110238956264 від 12.04.2021 становить 100266,96 грн, з яких 5900,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 94366,96 грн – заборгованість за процентами, однак враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 68589,86 грн, з яких 5900,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 62689,86 грн – заборгованість за процентами.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, останній змушений звернутися до суду. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.01.2026 відкрите провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено строк для подання до суду письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте відправникові у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 12.04.2021 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договір про надання фінансових послуг №2110238956264.

За п. 1.1. договору про надання фінансових послуг №2110238956264 від 12.04.2021 товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів із моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - ‹процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

д) тип процентної ставки - фіксована.

1.4.1. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що рахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

1.4.2. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

В п. 1.9 договору сторони погодили граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Графіком платежів (додатки №2 до договору) визначено суми кредиту та процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, у паспорті споживчого кредиту (Додаток №3 до договору) зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація.

Вказані договори та додатки підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з інформаційного листа від 02.09.2025, наданого від імені ТОВ «Фінансова компанія «Вей фор пей» на адресу ТОВ «Служба МК», 12.04.2021 на виконання договору №2110238956264, на картку № НОМЕР_1 в «Monobank», здійснено переказ у сумі 5900,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Коллект Центр» доведено факт укладення між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору. Відповідач, підписавши договір про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», погодився з його умовами, при цьому первісний кредитор у повному обсязі виконав свої зобов`язання, надавши суму кредиту в користування позичальникові.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

01.12.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (клієнт) укладено договір факторингу №1-12.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнтові та стає новим кредитором щодо них.

В п. 6.1.4 зазначеного договору вказано, що право вимоги переходять від клієнта до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором щодо боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до п. 2.3 договору факторингу, з дати відступлення права вимоги фактор має право, серед іншого, здійснювати нарахування та стягнення процентів.

03.12.2021 між сторонами договору факторингу №1-12 укладений акт приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №2110238956264 від 12.04.2021 в загальному розмірі 40533,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою кредиту 5900,00 грн, заборгованість за процентами 34633,00 грн.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано платіжне доручення №307600018 від 03.12.2021 про перерахування від ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» оплати за договором факторингу №1-12 від 01.12.2021.

Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» було нараховано відповідачеві заборгованість за процентами за період із 01.12.2021 до 11.04.2022 включно виходячи зі ставки 7,67% щоденно, в сумі 59733,96 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» («первісний кредитор») та ТОВ «Коллект Центр» («новий кредитор») укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором №2110238956264 від 12.04.2021.

Відповідно до п. 2.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатку №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та прийнятими (набутими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

10.01.2023 між сторонами договору факторингу №10-01/2023 укладений акт приймання-передачі реєстру боржників.

Згідно з Реєстром боржників від 10.01.2023 до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2110238956264 у загальній сумі 100266,96 грн, з яких: 5900,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 94366,96 грн сума заборгованості за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №2110238956264 від 12.04.2021, вказана заборгованість нарахована первісним кредитором, а також новим кредитором, ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 01.12.2021 до 11.04.2022 включно, позивачем нових нарахувань не здійснювалося, звернувшись до суду із позовом, просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 68589,86 грн.

При цьому, доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 всієї суми заборгованості як позивачу ТОВ «Коллект Центр», так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять, із розрахунку заборгованості, що виконаний первісним кредитором, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» судом встановлено, що відповідачка двічі, 27.04.2021 та 13.05.2021 сплачувала нараховані відсотки, по 1888,00 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування процентів за договором проведене в межах погодженого сторонами однорічного строку кредитування (п. 1.9 кредитного договору).

Наведений позивачем розрахунок відсотків суд вважає правомірним, оскільки такий виконаний арифметично вірно, виходячи із суми основного боргу та не суперечить умовам укладеного кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження відповідних витрат позивача суду надано:

- договір № 04-10/2024 про надання правової допомоги від 04.10.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» як клієнтом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як виконавцем, відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором;

- перелік та вартість послуг, що надаються виконавцем;

- заявку ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги №3 від 01.11.2025 на загальну суму 16000,00 грн;

- витяг з Акта №14 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (усна консультація з вивченням документів – 4000,00 грн, позовна заява – 12000,00 грн).

Разом із тим, будь-які документи на підтвердження наявності в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 права на зайняття адвокатською діяльність в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача витрат позивача на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» кредитну заборгованість у розмірі 68589,86 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, всього 71012 (сімдесят одну тисячу дванадцять) грн 26 коп.

В стягненні із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на правову допомогу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 30.03.2026.

Суддя І.В. Овсієнко