Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №345/6481/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуЛьвівСправа №345/6481/25 пров. №А/857/8715/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі № 345/6481/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Калуський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень,

суддя в 1-й інстанції – Гапоненко Р.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення –м. Калуш,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також третя особа) про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджено належними доказами, вказує, що уточнив свої облікові дані шляхом прибуття самостійно в червні 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, до позовної заяви позивач долучив клопотання в якому просив поновити йому строк для оскарження постанови №871 від 27.05.2025, мотивувавши тим, що із Єдиного реєстру боржників 27 жовтня 2025 року він довідався, що Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №79400808. Він не отримав постанову про накладення адміністративного стягнення від ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно, 28 жовтня 2025 року звернувся із письмовою заявою в Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області про надання письмово відповіді та підтверджувальні документи про накладення арешту на його рахунки. 03 листопада 2025 року він отримав відповідь із Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме - копію постанови від 27.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оскарження постанови про адміністративне правопорушення – залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що він не отримав постанову про накладення адміністративного стягнення від ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно, 28 жовтня 2025 року звернувся із письмовою заявою в Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області про надання письмово відповіді та підтверджувальні документи про накладення арешту на його рахунки. 03 листопада 2025 року він отримав відповідь із Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме - копію постанови від 27.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Крім цього, звертає увагу, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та поновлено строк для оскарження постанови.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про складання ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваної постанови 27.05.2025 оскільки в його присутності було складено протокол №871 від 23.05.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 27.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд першої інстанції вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про винесену щодо нього постанову й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів з дня отримання такої постанови. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовязків.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2статті 122 КАС).

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Апеляційний суд вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Закріплений у частинах 1-3 статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.

Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.

Апеляційний суд дослідивши матеріали справи встановив, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у справі обставинам, зокрема, причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.

Законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Отже, подаючи позову заяву, позивач був вправі очікувати на її задоволення судом.

Фактично суд, керуючись ст. 171 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку, що позивачем виконанні вимоги законодавства в частині додержання строку.

Отже, судом першої інстанції фактично було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду.

Суд наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку або їх відсутності, суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Тобто, зазначена правова норма зобов`язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з`ясувавши після відкриття провадження у справі, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити як вже зазначалось про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Застосувавши положення ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку звернення до суду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду та надати докази, зокрема, і з приводу наведених відповідачем в клопотанні обставин та поданих ним доказів.

Матеріали справи свідчать, що до прийняття оскаржуваної ухвали судом не приймалась ухвала якій надано позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи адміністративну справу суд допустив порушення норм процесуального права та не повною мірою дослідивши всі обставини справи при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 123 КАС України, які не підлягали застосуванню, що в силу вимог КАС України є порушенням норм процесуального права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справа № 360/2201/19, у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21, від 08 червня 2023 року справа № 320/11911/21, від 31 травня 2023 року справа № 160/9356/22.

Крім цього, апеляційний суд підтримує посилання апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів вручення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, та зокрема, відмітки в самій постанові про те, що копію постанови №871 від 27.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності позивач отримав.

Тобто висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам в наслідок порушення норм процесуального права .

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись, ст. ст. 243, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі № 345/6481/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 30.03.26