Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №308/9515/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9515/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режмі відеоканференц звязку у залі суду в місті Ужгороді, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160000394 від 19 серпня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Миколаївка Ємільчинського раону, Житомирської області, громадянина України, українця, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , з вищою освітою одруженого , на утриманні малолітня дитина , раніше не судимого, війсьвослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.08.2024 року приблизно о 18.00 год., водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним спеціальним автомобілем «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Шумній у м. Ужгород Закарпатської області, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг з вул. Другетів, грубо порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він своїми односторонніми діями створив небезпеку для руху, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної в установлених межах швидкості руху, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», рухаючись другорядною дорогою не надав перевагу в русі транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі праворуч, виконуючи правий поворот опинився на смузі зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 та отримання нею та пасажирами керованого нею автомобіля – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також водієм автомобіля «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «безпечна швидкість», «небезпека для руху»), 2.3 «б», 2.3 «д»; 2.9.«а»; 10.5; 12.1; 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якими визначено: п. 1.5 – дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 «б», «д» - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 2.9 «а» - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 10.5 – поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини; п. 12.1 – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 16.11 – на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 під час керування автомобілем «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , водію автомобіля «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці передньої поверхні середньої третини правої та лівої гомілки, забою паранхіми нижньої частки лівої легені, перелому тіла грудини, які виникли внаслідок ударної дії тупих предметів або ударянні об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля та кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Крім того, у результаті порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 під час керування автомобілем «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , пасажиру автомобіля «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми грудної клітки та живота, забою паранхіми нижньої частини лівої легені, множинних зламів 3-9 ребер зліва, лівобічного гемотораксу, тупої травми живота, постравматичної гематоми лівої клубової ділянки, які виникли внаслідок ударної дії тупих предметів або ударянні об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля та кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Також, у результаті порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 під час керування автомобілем «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , пасажиру автомобіля «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому 3-7 ребер справа, перелому грудини, перелому рукоятки грудини без зміщення уламків, перелому тіла грудини зі зміщенням, компресійного перелому тіл 1-3 грудних хребців, які виникли внаслідок ударної дії тупих предметів або ударянні об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля та кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

За таких обставин, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого

ч. 1 ст. 415 КК України, у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.

Потерпілі ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Однак, від потерпілих 25.03.2026 року надійшли письмові заяви до суду , в яких потерпілі просять суд розглянути справу без їх участі , цивільного позову ними не подано.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Повідомив, що 18.08.2024року приблизно о 18.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним спеціальним автомобілем «УАЗ 31514» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Шумній у м. Ужгород Закарпатської області, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг з вул. Другетів, порушив вимоги правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він своїми односторонніми діями створив небезпеку для руху, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечної в установлених межах швидкості руху, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», рухаючись другорядною дорогою не надав перевагу в русі транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі праворуч, виконуючи правий поворот опинився на смузі зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 та отримання нею та пасажирами керованого нею автомобіля – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Не заперечував, що порушив п 2.3 «б», 2.3 «д»; 2.9.«а»; 10.5; 12.1; 16.11 Правил дорожнього руху України. Наголошував, що не хотів таких наслідків, умислу на вчинення злочину не мав. З потерпілим намагається примиритись та відшкодувати їм заподіяну шкоду. Зробив для себе належні висновки - керує автомобілем дуже обережно, уважно спостерігає за дорожньою обстановкою. Наголошував, що не хотів таких наслідків, умислу на вчинення злочину не мав. Щиро кається у вчиненому, зазначив, що дуже жалкує, що так сталося.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів та судових витрат у провадженні. При цьому, судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 415 КК України, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

Суд встановив, що своїми протиправними діями ОСОБА_4 ,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст.415 КК України, та такі дії виразились у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості .

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире каяття полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст.91КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т. ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

На переконання суду, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 полягає в суб`єктивному ставленні останнього до вчиненого, зокрема, в тому, що він визнав факт вчинення кримінального правопорушення та його негативні наслідки, визнав свою провину у вчиненому повністю, висловив щирий жаль з приводу цього, засудив свою поведінку та всіляко сприяв і бажав виправити наслідки своїх дій, бажає відшкодувати шкоду потерпілим , що підтверджено ним в судовому засіданні.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованихст.91КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, сприяв встановленню істини у справі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу обвинуваченого.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого необережного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину , є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується позитивно.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпеку діяння, а також наслідки, що настали, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 415 КК України.

Однак, враховуючи, конкретні обставини справи, заяви потерпілих, які цивільного позову не заявляли , щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , який на даний час є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , а тому , призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі, в даній справі, буде становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи зазначені конкретні обставини справи, думки , висловлені в письмових заявах поданих до суду щодо можливості застосування ст. 75 КК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є діючим військовослужбовцем, приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за самовіддане виконання військового обов`язку , що підтверджується службовою характеристикою, і, на думку суду, в реаліях сьогодення (військового стану), виконуючи військовий службовий обов`язок, з урахуванням вказаних обставин, може принести реальну користь для нашої держави в боротьбі з агресором та наближення нашої перемоги, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом, відповідно ст.76 КК України, та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, призначене основне покарання та звільнення від його відбування, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи. Таке покарання та звільнення від його відбування на підставі ст.75КК України, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і потерпілого та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України вбачається, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати за проведення інженерно-транспортних експертиз у даному кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави в розмірі 14007.80 грн ( чотирнадцять тисяч 7 грн 80 коп..) грн.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Згідно з п. 32 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Враховуючи зазначене вище, транспортні засоби підлягають поверненню власникам безоплатно.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат вартість проведення судових інженерно-транспортних експертиз в сумі 14007.80 грн ( чотирнадцять тисяч 7 грн 80 коп. гривень.)

Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді від 13.02.2025 року у справі № 308/14181/24 на транспортні засоби «SKODA» моделі «OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_3 ; та транспортний засіб " УАЗ» д.н.з НОМЕР_2

Речовий доказ :

-автомобіль марки «SKODA» моделі «OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_3 , який був переданий на відповідальне зберігання та у користування власнику ОСОБА_9 - вважати повернуттим його власнику ;

- автомбіль «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , який був переданий на відповідальне зберігання та у користування уповноважженій особі власника військової частини НОМЕР_1 - вважати повернутим його власнику ;

- змив на стерильну марлеву серветку з ручки перемикання передач транспортного засобу марки «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 - після набрання вироком законної сили знищтии ;

- змив на стерильну марлеву серветку РБК з керма транспортного засобу марки «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 - після набрання вироком законної сили знищтии ;

- змив на стерильну марлеву серветку РБК з ручки внутрішньої сторони дверей сидіння водія транспортного засобу марки «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 після набрання вироком законної сили знищтии ;;

- рушник зеленого кольору зі слідами РБК з салону транспортного засобу марки «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 після набрання вироком законної сили знищити .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатськго апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1