Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №380/7491/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/7491/24 пров. №А/857/8374/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового Слободян І.М.

за участю:

від відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/7491/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя Гавдик З.В., м. Львів),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.08.2021 на підставі довідки Фінансово економічного управління Служби зовнішньої розвідки України №1055 від 05.02.2024 року, виданої на ім`я померлого ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області з 01.08.2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Фінансово - економічного управління Служби зовнішньої розвідки України №1055 від 05.02.2024 року, виданої на ім`я померлого ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.08.2021 по день проведення перерахунку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №380/7491/24 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії, згідно нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 скерованою Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 05.02.2023 № 1055 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 05.02.2023 № 1055 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Судове рішення набрало законної сили 05.07.2024.

24.12.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду, просить змінити спосіб виконання рішення суду із - «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 05.02.2024 № 1055 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум» на - «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.08.2021 по день проведення перерахунку, в сумі 115334,66 грн».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі №380/7491/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії:

- змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №380/7491/24 в частині, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 05.02.2023 № 1055 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.08.2021 по день проведення перерахунку, в сумі 115334,66 грн.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати оскаржену ухвалу, прийняти нову, якою у задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не надав доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області створює перешкоди для виконання судового рішення. Вважає, що змінивши спосіб виконання судового рішення, а саме - змінивши перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті. До того ж грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та не знаходяться на його рахунках, а тому виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримує, просить задовольнити скаргу.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Звертають до суду першої інстанції із заявою про зміну способу виконання рішення суду у цій справі позивач покликалась на те, що з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідач рішення суду не виконав в повному обсязі. Згідно з випискою боргу відповідача, яка додана до заяви, на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.08.2021 по 30.09.2024, та яка складає 115334,66 грн. Разом з тим, така доплата не була виплачена.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, відповідно до наведених вище норм остаточне рішення суду є обов`язковим для учасників справи.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як уже зазначалось судом вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 року по справі №380/7491/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області з 01.08.2021 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Фінансово - економічного управління Служби зовнішньої розвідки України №1055 від 05.02.2024 року, виданої на ім`я померлого померлого ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.08.2021 по день проведення перерахунку.

За змістом заперечень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань на здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.

Водночас, згадане рішення Львівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено суму 115334,66 грн.

Як уже зазначалось вище, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням наведеного є безпідставними є доводи апелянта про те, що зміна способу та порядку виконання судового рішення фактично змінить рішення суду по суті.

Отже, вказані вище приписи чинного законодавства свідчать про те, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, у будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №380/7491/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.08.2021 по день проведення перерахунку, в сумі 115334,66 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/7491/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 30.03.26