Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №140/7875/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/7875/25 пров. №А/857/43471/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №140/78745/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк, письмове провадження), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернулась з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про - визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на адвокатський запит від 19.05.2025 в інтересах ОСОБА_2 , який був поданий 19.05.2025 засобами поштового зв`язку, та отриманий 22.05.2025; зобов`язання надати відповідь на адвокатський запит від 19.05.2025 в інтересах ОСОБА_2 , який був поданий 19.05.2025 засобами поштового зв`язку, та отриманий 22.05.2025 - шляхом надання запитуваної інформації та документів.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. 19.05.2025 позивач, з метою надання правової допомоги ОСОБА_2 , на адресу в/ч НОМЕР_1 направила рекомендованим листом адвокатський запит, в якому містилося прохання щодо надання документів, які підтверджують отримання травми ОСОБА_2 за період служби у військовій частині, а також документів, що підтверджують переведення його для проходження військової служби до іншого військового формування. Адвокатський запит був вручений відповідачу 22.05.2025. Однак, у визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» термін відповіді на адвокатський запит не отримано.

Позивач вважає що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на адвокатський запит.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 від 19.05.2025.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 від 19.05.2025, шляхом надання запитуваної інформації та документів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Адвокат Світлицька З.О., з метою надання правової допомоги та отримання документів, які підтверджують отримання травми ОСОБА_2 за період служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також документів, що підтверджують переведення його для проходження військової служби до іншого військового формування, 19.05.2025 позивачем було підготовлено адвокатський запит та надіслано на офіційну поштову адресу в/ч НОМЕР_1 з проханням: - надати довідку (оригінал) про обставини травми ОСОБА_2 , отриманої 11.06.2024 під час безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; - надати завірені копії наказів (витягів з наказів) відносно прийнятих на виконання розпорядження ГШ ЗСУ від 16.05.2025 №141 (номер СЕДО 76796/рп), а також інформацію про вжиті заходи на виконання вказаного розпорядження.

В адвокатському запиті також зазначено адресу для скерування відповіді, а саме: абонентську скриньку за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент звернення до суду з позовною заявою (15.07.2025) позивач відповіді на запит від 19.05.2025 не отримала, відтак за захистом свого порушеного права звернулась з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами пунктів 1, 7 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, а також спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Водночас, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Колегія суддів зауважує, що спір щодо ненадання відповіді, несвоєчасного або неповного надання інформації на адвокатський запит/чи висування вимоги здійснити оплату за копіювання, надісланий суб`єкту владних повноважень, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже особа, яка не надала відповідь, діє як суб`єкт владних повноважень, а дії з розгляду адвокатського запиту, є адміністративною процедурою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Так, правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зокрема, цією статтею Закону детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.

Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною. Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотримати вимог останнього, звернувши увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Адвокат Світлицька З.О. у своєму запиті від 19.05.2025 до в/ч НОМЕР_1 покликалась на статті 20, 24 Закону №5076-VI.

Відтак, позивач запитувала інформацію, яка стосується публічно-правових відносин (а саме, обставин отримання травми під час проходження військової служби ОСОБА_2 ), а отже, цей спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Дійсно, отримання інформації адвокатами, незважаючи на схожість у регулюванні адвокатських запитів та запитів на публічну інформацію, суд повинен застосовувати Закон №5076-VI, який містить спеціальні вимоги до адвокатського запиту. Проте, якщо в адвокатському запиті, який оформлений відповідно до вимог Закону №5076-VI міститься запит щодо іншої інформації, яка підпадає під ознаки публічної, незалежно від наявності посилання на конкретний порядок отримання такої інформації з вказівкою на Закон №2939-VI, така інформація є доступною для адвоката і суд має застосовувати загальні правила доступності до інформації, визначені цим Законом.

При вирішенні спору суд враховує, що адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI, до нього було додано ордер та посвідчену адвокатом копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому зазначений запит мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку та строки.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач належним чином не дотримав вимог статті 24 Закону №5076-VI при розгляді запиту адвоката Світлицької З.О. від 19.05.2025, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит від 19.05.2025 та зобов`язання відповідача надати відповідь на адвокатський запит від 19.05.2025, шляхом надання запитуваної інформації та документів.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 140/7875/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар