Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №140/5153/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/5153/25 пров. №А/857/32983/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року, головуючий суддя – Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «777 Трейдінг Груп» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2024 №UA205050/2024/000313/2.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205050043465U4. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2024 №UA205050/2024/000313/2, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Зазначив, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відтак, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.12.2024 року №UA205050/2024/000313/2.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 року №1711NL (далі – контракт) - фірма Womy Equipment Supply B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 року № НОМЕР_1 видане в Австрії. Товар оформлено на експорт 26.11.2024 року (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 25.11.2024 року, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10241017 лише 27.11.2024 року. Пунктом 5 контракту передбачена передоплата за товар. Декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 року№51, яку не можливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, оскільки сума оплати за даною платіжною інструкцією не відповідає сумі контракту, дана платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 27.11.2024 року №10241017, а оплата за даною платіжною інструкцією проведена 04.12.2024 року (після ввезення оцінюваного товару на територію України), що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 контракту. Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 року №216 (зі змінами), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 року №51 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 контракту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат». Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 06.12.2024 року б/н. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. З огляду на наведене вище, вважає, що рішення про коригування митної вартості є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.11.2024 року між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» та Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL відповідно до якого Womy equipment supply B.V., (далі - продавець) зобов`язався поставити і передати у власність ТзОВ«777 Трейдінг Груп» (далі - покупець) товар - автобуси VDL Ambassador SB 200.

Доповненням №1 від 21.11.2024 до контракту 1711NL від 17.11.2024 року внесено зміни та відповідно до якого Womy equipment supply B.V., (далі - продавець) зобов`язався поставити і передати у власність «777 Трейдінг Груп» автобус VDL Ambassador SB 200 vin -XMGDE02FS0H017581.

Покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених у цьому контракті.

Ціна Контракту встановлюється в Євро. Валютою платежу за цим контрактом є Євро.

Загальна сума контракту становить 44400,00 (сорок чотири тисячі чотириста) Євро

Ціна транспортного засобу становить 3950,00 ( три тисячі дев`ятсот п`ятдесят ) Євро.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №51 від 04.12.2024 року, здійснено оплату товару.

Згідно із інвойсом №10241017 від 27.11.2024 року Womy Equipment Supply B.V. (Нідерланди) поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin -XMGDE02FS0H017581.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 05.12.2024 року декларантом ТзОВ «777 Трейдінг Груп» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №24UA205050043465U4 з описом товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником – VDL BERKHOF модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200 - (кузов, шасі, рама) №XMGDE02FSOH017581 - включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40 місць, загальна к-сть стоячих - 43 місця, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна – дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см.куб., номер двигуна-– невизначений, потужність - 160 kw, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення – 2008. Країна виробництва-(NL) Торгівельна марка "VDL"».

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме на основі ціни товару з урахуванням коригування відповідно до п.10 ст.58 МК України на витрати на доставку товару на суму 37 825.00 грн.

Страхування товару за кошти ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» не проводилось, затрат на навантаження та розвантаження не було.

Для підтвердження митної вартості надано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №10241017 від 27.11.2024 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. I (Movement certificate EUR. 1) №AF01331120 від 26.11.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09.01.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.11.2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №51 від 04.12.2024 року, калькуляція транспортних витрат від 03.12.2024 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1902 від 05.12.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №1711/NL від 17.11.2024 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 21.11.2024 договір про надання послуг митного брокера №24/01 від 24.01.2022 року, довідка №051224043 від 05.12.2024, фото від 05.12.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8 від 26.11.2024 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ «777 Трейдінг Груп» заявою від 18.02.2025 року направило митному органу додаткові документи та пояснення.

Отримання документів митним органом підтверджено листом від 24.02.2025 року №7.3-2/15-02/14/2312.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2024 року №UA205050/2024/000313/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001219.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 06.12.2024 №UA205050/2024/000313/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 року №1711NL - фірма Womy Equipment Supply B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 року (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії. Товар оформлено на експорт 26.11.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТзОВ «777 Трейдінг Груп» 25.11.2024 року, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10241017 лише 27.11.2024 року.

Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України).

Пунктом 5 контракту передбачена передоплата за товар. Декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 року №51, яку не можливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, оскільки сума оплати за даною платіжною інструкцією не відповідає сумі контракту, дана платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 27.11.2024 року№10241017, а оплата за даною платіжною інструкцією проведена 04.12.2024 року (після ввезення оцінюваного товару на територію України), що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 контракту. Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року№2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 року №216 (зі змінами), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 року №51 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 контракту.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024 року б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат».

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- пасажирського автобуса ідентичної марки- «VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення-2008, з подібними технічними характеристиками (6693 см3, 160 квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця «Womy Equipment Supply B.V.», та з урахуванням обсягу партіі товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9 500,00 євро за шт (МД від 14.11.2023 року №UA205030/2023/021284).

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно МД №24UA205050043590U0 від 06.12.2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 06.12.2024 року №UA205050/2024/000313/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Предметом даного позову є правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запчастин до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, за основним методом (за ціною договору (контракту).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Апелянт вказує на те, що митна вартість товару, яка ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта.

Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару) та подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Як слідує з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205050043465U4 декларант позивача подав наступні документи рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №10241017 від 27.11.2024 року , сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. I (Movement certificate EUR. 1) №AF01331120 від 26.11.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09.01.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.11.2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №51 від 04.12.2024 року, калькуляція транспортних витрат від 03.12.2024 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1902 від 05.12.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів №1711/NL від 17.11.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 21.11.2024 договір про надання послуг митного брокера №24/01 від 24.01.2022 року, довідка №051224043 від 05.12.2024 року, фото від 05.12.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8 від 26.11.2024 року.

Контрактом від 17.11.2024 року №1711NL визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Згідно з пунктами 1, 2 контракту предметом поставки є транспортні засоби VDL Ambassador SB 200 vin-XMGDE02FSOHO17428, XMGDE02FSOHO17552, XMGDEO2FSOHO17504, XMGDE02FSOHO18066.

Загальна сума контракту становить 13900,00 Євро. Ціна одиниці транспортного засобу становить: vin-XMGDE02FSOHO17428 -3 000,00 Євро, vin-XMGDE02FSOHO17552 - 3 000,00 Євро, vin- НОМЕР_4 - 3 950,00 Євро, vin- НОМЕР_5 - 3 950,00 Євро.

Доповненням №1 від 21.11.2024 року до контракту 1711 NL від 17.11.2024 року внесено зміни та відповідно до якого Womy equipment supply B.V, а саме змінено до п.1,2.12 та викладено в такій редакції:

« 1. Предмет контракту.

Продавець зобов`язується поставити товар -

VDL Ambassador SB 200 vin-XMGDE02FSOI1017428, XMGDE02FSOHO17552, XMGDE02FSOHO17504, XMGDE02FSOHO18066, XMGDE02FSOH017506, XMGDEО2FSOHO17521, XMGDEO2FSOHO19770, XMGDE02FSOHO17499, XMGDE02FSOHO17589, XMGDE02FSOHO17581, XMGDL02FSOHOI7579, один із них – автобус VDL Ambassador SB 200, vin - НОМЕР_6 , ціною 3 950,00 євро (загальна вартість контракту – 44 400,00 Євро).

Відповідно до інвойсу від 27.11.2024 року №10241017 загальна вартість товару становить 3 950,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати.

Ціна товару в інвойсі від 27.11.2024 року №10241017 (3 950,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050043465U4 (графа 22).

Надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024 року №51 та від 22.11.2024 року №46 та від 02.12.2024 року №50 підтверджує перерахування на рахунок продавця коштів у сумі 44 400,00 євро як передоплату за товар згідно контракту від 17.11.2024 року №1711NL.

Визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205050043465U4, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України 39 250,00 грн). Такі витрати підтверджено поданими разом із МД калькуляцією транспортних витрат від 03.12.2024 року, так як транспортування здійснюється власним транспортом та на вимогу митного органу надано копію договору про надання послуг від 27.11.2024 року №27-6/11 та акт прийому-передачі №27-6/11 від 02.12.2024 року.

Щодо доводів апелянта про те, що продавець товару відповідно до контракту від 17.11.2024 року №1711NL - фірма Womy Equipment Supply B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 03.12.2024 року (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLDEEGTX7NA7QDA5). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Австрії, то колегія суддів не приймає такі доводи до уваги і зазначає наступне.

Видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 25.11.2024 року в Австрії жодним чином не впливає на формування складових митної вартості товару, а тому не може розцінюватися як критерій ризиковості та підстава для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.11.2024 року видано на ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» та передано продавцем Womy equipment supply В.V. при передачі транспортного засобу, як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу з метою його вивезення за його межі.

Щодо доводів митного органу, що товар оформлено на експорт 26.11.2024 року (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45DO9AB21UDA8), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 виписане на ТзОВ «777 Трейдінг Груп» 25.11.2024 року, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10241017 лише 27.11.2024, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

17.11.2024 року (дата передує всім документам) між Womy Equipment Supply B.V та ТзОВ «777 Трейдінг Груп» укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL від 17.11.2024 року.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

У відповідності до умов контракту, за погодженням сторін, підготовка документів на експорт здійснюється продавцем самостійно.

А, отже дати і терміни підготовки документів- митної декларації країни відправлення, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації, інвойсу визначаються продавцем самостійно.

Підставою для оформлення митної декларації країни відправлення, тимчасового, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації, є зобов`язання Womy Equipment Supply B.V викладені в п. 3 контракту №1711NL від 17.11.2024 року, а не дата інвойса.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на всіх платіжних дорученнях, наданих до митного оформлення, наявні відмітки банку про переказ коштів, отже доводи апелянта про те, що банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати з оцінюваний товар, не було надано позивачем є безпідставними.

Так, у платіжних інструкціях вказано призначення платежу “Рrерауment for the vehicle to the contract 1711NL DD 17.11.2024 року” - передоплата за автомобіль згідно з договором №1711NL DD 17.11.2024 року. Платіж здійснено на рахунок продавця – компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №51 від 04.12.2024 року була виготовлена через систему Інтернет - банкінг АТ « Перший український міжнародний банк» з застосуванням кваліфікованого електронного підпису банку та ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» з дотриманням вимог Постанови Правління національного банку України від 28.07.2008 року №216, у відповідності до інструкції для клієнтів АТ «ПУМБ» по заповненню платіжної інструкції в іноземній валюті.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 27.11.2024 року №27-6/11, відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса VDL vin - НОМЕР_7 , власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 39 250,00 грн (пункт 5.2 договору).

На виконання вимог пункту 2.2 договору від 27.11.2024 року №27-6/11 сторони склали акт від 02.12.2024 року №27-6/11 прийому-передачі наданих виконавцем послуг транспортування автобуса VDL vin- НОМЕР_7 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 39250,00 грн та розподіляються таким чином: 37825,00 грн - вартість транспортування за межами території України, 1425,00 грн - вартість транспортування митною територією України.

Вказані у договорі від 27.11.2024 року №27-6/11 та в акті прийому-передачі послуг від 02.12.2024 року №27-6/11 відомості щодо вартості та маршруту транспортування вищевказаного автобуса узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції транспортних витрат від 03.12.2024 року.

Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) – Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (25,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ «777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують факт понесення витрат на транспортування.

Колегія суддів зауважує, що виявлені митним органом розбіжності (неточності) у поданих декларантом документах не впливали на задекларовану митну вартість імпортованих товарів, а отже не створювали передумов для витребування додаткових документів задля її підтвердження.

Натомість позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду даної справи зробив обґрунтований висновок, що відповідач не мав законних підстав витребовувати у Позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості і у своєму запиті не зазначив ні підстав витребування, ні обставин, з якими Відповідач пов`язував свої сумніви з достовірністю заявленої митної вартості, оскільки усі складові митної вартості були підтверджені відповідними документами.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Натомість оскаржене рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та відповідно не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновував, що доводи відповідача про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними.

Апелянт не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім цього, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи.

Водночас, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, митним органом при винесенні рішення про коригування митної вартості не було спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність декларанта визначити на підставі наданих документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №140/5153/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха