Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №569/1025/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1025/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулася ОСОБА_1 , в якій просить суд: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 травня 2010 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 577. Від вказаного шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що сторони близько одного року проживають окремо, спільного господарства не ведуть, відсутнє взаєморозуміння та взаємоповага, кожен з них живе окремим життям, фактично сім`я припинала своє існування. Вважає, що збереження шлюбу неможливе. Позивач також підтверджує, що інших позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом та підставами не подано. Позивач, посилаючись на норми права, які містяться в ст. ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, просить шлюб між ними розірвати.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України 20 січня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь № 2253165 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача. Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с. 11)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 12-13)

У судове засідання позивач не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судового засідання. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, проти винесення заочного рішення, в разі неявки відповідача не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 15-16, 21-22). У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статей223, 280 ЦПК України.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі та між ними існують сімейні правовідносини. Так, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 28 травня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 577. (а.с. 3)

Від шлюбу мають спільну доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) (а.с. 7)

Суд дійшов висновку, що спільне подружнє життя сторін не склалося. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільного побуту не мають, сімейні стосунки між ними відсутні. Обставин, які б свідчили про збереження сім`ї або наявність намірів сторін відновити шлюбні стосунки, судом не встановлено.

З наданих позивачем пояснень убачається, що емоційний, духовний та соціальний зв`язок між подружжям фактично втрачено, тривале роздільне проживання та відсутність спілкування привели до повного припинення подружніх взаємин. Сторони не виявляють бажання підтримувати сімейні стосунки та не вживають заходів для їх відновлення, що свідчить про остаточний і незворотний характер розпаду сім`ї.

Відповідач не подав заперечень щодо позову, не надав доказів, які б свідчили про можливість збереження сім`ї, а також не виявив волі на примирення.

Оцінюючи сукупність установлених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично відсутні сімейні стосунки, подружнє життя припинене, шлюб носить формальний характер, і збереження його суперечило б інтересам сторін та не відповідало б суті сімейних правовідносин.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положення ч. 3 ст. 56 СК України передбачає, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов?язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 112 СК України передбачає, що з метою встановлення підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При вирішення спору по суті суд враховує, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Суд встановив, що сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, втрачено почуття любові. Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв`язку із чим, визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів для примирення. Розірвання шлюбу не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Враховуючи, що подружжя має спільну неповнолітню доньку, суд при оцінці доказів керувався принципом забезпечення інтересів дітей, зокрема: судом з`ясовано, що спір щодо місця проживання дітей та інших питань, пов`язаних з їх вихованням, між сторонами відсутній; позивач підтвердила, що питання щодо місця проживання дітей не є предметом спору та не оскаржується; сторони не зверталися до суду з вимогами щодо визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів або інших спорів, що свідчить про відсутність конфліктних обставин, які могли б унеможливити розірвання шлюбу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд роз`яснює сторонам, що згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112-115 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 141, 223, 259, 263- 265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 травня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 577.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 30 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА