Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №559/1085/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1085/26

Провадження № 1-кп/559/185/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у приміщенні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у спрощеному провадженні кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026186040000038 від 05.03.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рогізне Демидівського району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

За результатами спрощеного провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 05.03.2026 близько 17.40 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у відділенні інтервіційної кардіології та репер фузійної терапії КНП «Дубенська міська лікарня» за адресою: вул..Львівська, 73, м.Дубно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій та передбачаючи настання їх наслідків, діючи з корисливим мотивом, з метою власного збагачення, без дозволу і відому власника ОСОБА_3 , умисно, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, оглянув куртку ОСОБА_3 , в якій перебував мобільний телефон, та в його чохлі виявив банківську картку АТ КБ Приватбанк - № НОМЕР_1 , видану на ім`я потерпілого ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , встановивши, що картка має чіп доступу і додаткового підтвердження коду не потребує, достовірно розуміючи, що картка є офіційним документом та належить іншій особі, з метою викрадення офіційного документу, усвідомллючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнив вказану картку, яка є офіційним документом та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшого розрахунку використав її 05.03.2026 о 17.53 год. за оплату товарів у магазину «Плюс» за адресою: вул..Львівська, м.Дубно, позбавивши потерпілого можливості використовувати картку за призначенням.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч.1 ст. 357 КК України, – викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Прокурором подано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, до обвинувального акту додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Також додана заява потерпілого ОСОБА_3 про згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеного провадженні.

Згідно з ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

Дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. ч.1 ст. 357 КК України як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 р. зі змінами від 06 листопада 2009 року, звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, яке у відповідності до статті 12 цього Кодексу є кримінальним проступком, особу винуватого, який не судимий, не одружений, офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря – нарколога, характеризується посередньо.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватого, обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позиції обвинуваченого, висловленої в поданій письмовій заяві, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, що стимулюватиме його у подальшому до правомірної поведінки.

Суд вважає, що така міра покарання сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Керуючись ст. ст. 368 - 371, 373, 374, 381 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1