Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №368/323/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/323/26

Провадження № 2/368/765/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"25" березня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участі секретаря Кравець І.В.

позивача ОСОБА_1

та відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши під час підготовчого засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

позивач просить суд визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

До спадщини ОСОБА_3 увійшла земельна ділянка площею 2,51 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222280800:02:007:0016.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 13.10.2017 року, посвідчений секретарем Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Василик О.В. за реєстровим №08, згідно з яким ОСОБА_3 заповіла:

земельну ділянку площею 2,51 га, яка знаходиться на території Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222280800:02:007:0016 - своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

усе інше майно, де б воно було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що належало ОСОБА_3 на день смерті і на що за законом вона мала право – своїм дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 не приймав спадщини матері ОСОБА_3 , не претендує на її спадщину та не заперечує проти того щоб спадщина залишилась позивачу.

Інших спадкоємців на майно померлої ОСОБА_3 не залишилося. Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до смерті своєї дружини.

Отже, позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом та заповітом.

Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач постійно не проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 станом на час відкриття спадщини. Отже, для прийняття спадщини своєї матері, позивач мав у шестимісячний строк з дня її смерті звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Проте, позивач своєчасно цього не зробив, а тому згідно з Цивільним кодексом України вважається таким, що не прийняв спадщину.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Позивач не мав умислу на пропуск строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 .

Позивачу нічого не було відомо про заповіт ОСОБА_3 від 13.10.2017 року, посвідчений секретарем Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Василик О.В. за реєстровим №08, а також те, що позивач був включений до цього заповіту. Більш того, позивач не знав про наявність у ОСОБА_3 майна, яке можна було б успадкувати.

Тобто, позивач не мав наміру не приймати спадщину своєї матері та пропуск строку для прийняття спадщини стався через збіг обставин.

Позивач просить суд врахувати той факт, що ним було пропущено строк для прийняття спадщини лише незначною мірою. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач звертається до суду з цією позовною заявою на початку березня 2026 року.

Отже, позивач пропустив визначений законом строк лише на декілька місяців та невідкладно звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, позивач вважає, що строк на прийняття спадщини ОСОБА_3 був пропущений ним з поважних причин та Позивачу може бути визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що Позивач пропустив строк для прийняття спадщини ОСОБА_3 з поважних причин, то наявні усі підстави для задоволення даного позову та визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, оскільки наміру приймати спадщину не має.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про винесення рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за Заповітом або за Законом.

Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у Заповіті. У разі відсутності Заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови в її прийнятті спадкоємцями за Заповітом, а також у разі не охоплення Заповітом усієї спадщини право на спадкування за Законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

13 жовтня 2017 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким земельну ділянку, площею 2,51га, яка знаходиться на території Бендюгівської сільської ради, Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222280800:02:007:0016 заповіла своєму синові ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . А все інше її майно, де б воно не було, із чого б воно не складалося,і взагалі все те,що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиму право заповіла своїм дітям: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частках кожному.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина по заповіту до складу якої входить: житловий будинок та земельна ділянка.

Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 не заводилась.

Спадкоємцями майна ОСОБА_3 є її сини позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Згідно з ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, становленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що звертатися з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини мають право спадкоємці за заповітом чи за законом, а суд при вирішенні цього питання повинен перевіряти поважність причин його пропуску.

У відповідності до вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

В обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, який згідно частині 1 статті 1270 ЦК України встановлюється у шість місяців та починається з дня відкриття спадщини, позивач зазначає, що не мав можливості подати у встановлений Законом строк заяву про прийняття спадщини, оскільки позивач постійно не проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 станом на час відкриття спадщини. Отже, для прийняття спадщини своєї матері, позивач мав у шестимісячний строк з дня її смерті звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Проте, позивач своєчасно цього не зробив, оскільки нічого не було відомо про заповіт ОСОБА_3 від 13.10.2017 року, посвідчений секретарем Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Василик О.В. за реєстровим №08, а також те, що позивач був включений до цього заповіту. Більш того, позивач не знав про наявність у ОСОБА_3 майна, яке можна було б успадкувати.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про практику у справах про спадкування» п.24 (абзаци 1,2,6) Особа, яка не прийняла спадщину в установлений Законом строк, може звернутися з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникає з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину ( частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за Заповітом і за Законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 681/203/17-ц, зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що Держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем надано суду докази, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 - підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.03.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко