Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №367/8764/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8764/24

Провадження №2/367/112/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

в складі:головуючого судді Одарюка М.П.

за участі секретаря судового засідання Бобриш М.С.

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені цивільну справу № 367/8764/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 13 квітня 2021 року по 16 квітня 2022 року та визнати за ним право власності на 1/2 частину наступного нерухомого майна: квартири, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 3210900000:01:140:0085, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0099, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0098, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельної ділянки, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0096, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельної ділянки, загальною площею 0,0557 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0002, цільове призначення – для індивідуального садівництва, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позову посилається на те, що з 28 вересня 1996 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_5 . Шлюб було розірвано 13 квітня 2021 року, при цьому він продовжував жити разом з відповідачкою в будинку за адресою: АДРЕСА_3 та вести спільне господарство, їздити разом в магазин за покупка, на відпочинок та продовжували жити одною спільною сім`єю до травня 2023 року. В зв`язку із повномасштабним вторгнення росії на територію України, вони були змушені виїхати сім`єю до міста Вінниця та жили у їх знайомого ОСОБА_6 . Після чого, відповідачка вирішила покинути територію України, його та свого сина та виїхати до території Польщі, після чого між ними почали псувати відносини, в результаті чого їх спілкування взагалі припинилося. За час спільного проживання однією сім`єю в період з квітня 2021 року по травень 2022 року ними було придбане наступне нерухоме майно: квартира, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 3210900000:01:140:0085, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0099, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0098, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельна ділянка, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0096, цільове призначення – для індивідуального садівництва; земельна ділянка, загальною площею 0,0557 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0002, цільове призначення – для індивідуального садівництва, яке зареєстроване на відповідачку. Вказане нерухоме майно купувалося ним з відповідачкою разом, як спільна сумісна власність, кошти при підписання договорів купівлі – продажу земельних ділянок та квартири продавцям передавав саме він. Враховуючи те, що спільне нерухоме майно набуте сторонами під час спільного проживання , як чоловіка та жінки, однією сім`єю , воно є об`єктом їх спільної сумісної власності , оскільки придбане внаслідок спільного проживання та спільної праці їх сім`ї, а тому він і звернувся до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву (том 2 а.с.1-8) представник відповідача вказує, що позов ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Представник позивача подає суперечливі данні щодо початку спільного проживання, зазначаючи, що після розірвання шлюбу сторони продовжували жити разом, але одночасно просить встановити факт проживання однією сім`єю лише з 21 квітня 2021 року, а не з моменту офіційного розірвання шлюбу 13 квітня 2021 року. Згідно із копією закордонного паспорта відповідачки, вона виїхала за кордон 16 квітня 2022 року та повернулася на територію України, лише 04 грудня 2023 року, отже твердження позивача про спільне проживання сторін у період до травня 2022 року є неправдивим, що спростовує доводи, викладені у позовній заяві та свідчить про їх необ`єктивність. Відповідачка почала спілкуватися із позивачем після розірвання шлюбу, адже у них є спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основною метою їх спілкування, було вирішення питань, які стосуються безпосередньо їх сина. Однак відносини між ними не мали нічого спільного, що позивач описує у позовній заяві, адже між позивачем та відповідачкою були відсутні будь – які домовленості щодо створення сім`ї, станом на той період або у майбутньому чи придбання спільного сумісного майна для реалізації сімейних відносин, а тому між сторонами не обговорювалось питання щодо накопичення спільного бюджету. Проживання відповідачки у спільному будинку, було лише зумовлено тим,що у відповідачки було відсутнє своє житло. Тому деякий час, вона проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , адже будинок придбано під час укладення шлюбу і відповідно їй належало право власності на 1/2 частину нерухомого майна, однак кожен із них мав окремий бюджет та окреме господарство. Таким чином, лише тільки проживання в одному будинку не свідчить, що між ними у вищевказаний період часу склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, що вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом і мали спільні права та обов`язки. Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що він з 2021 року по травень 2022 року вів спільне господарство із відповідачкою, вони мали спільний побут та спільний сімейній бюджет, разом купували предмети побутового вжитку чи побутову техніку, оплачували разом комунальні послуги. Більшість заявлених позивачем свідків, відповідачці взагалі не відомі, що викликає сумніви щодо їх обізнаності про реальні обставини справи. Представник позивач не уточнює, яким чином зазначені свідки можуть підтвердити не лише сам факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у вказаний період, а й ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, характерних для подружніх відносин. Реєстрації відповідачки за однією адресою з позивачем не свідчить про існування спільного сімейного бюджету чи інших правовідносин, які є характерним для сімейних відносин, як факт спільного відпочинку, без доведення факту ведення спільного господарства , наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Отже, позовні вимоги позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Щодо позовних вимог про визнання 1/2 частини на нерухоме майно, вказані позовні вимоги є не доведеними та заснованими на непідтверджених доказах, які є похідними від первісної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а тому задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив (том 2 а.с.33-38) представник позивача вказує, що сторона відповідача у своєму відзиві зазначає, що проживаючи спільно в одному будинку позивач та відповідача не вели спільного господарства, мали окремий бюджет, окремо купували продукти та готували їжу, самостійно прала одяг. Проте, жодного доказу того, що саме так і було, позивачка суду не надала. Адже представником позивач до суду було надано заявку про виклик в суд свідків таких свідків є не один і не два, які можуть підтвердити факт того, що позивач та відповідач проживали як чоловік та жінка, та вели спільне господарство. До того ж, сторона відповідача фактично визнала факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2021 року по квітень 2022 року, про що і зазначено у відзиві на позов з надання відповідних аргументів проживання сторін разом у цей період. Ураховуючи факт визнання відповідачем факту проживання з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з квітня 2021 року по квітень 2022 року, а отже наявності у сторін у цей період прав та обов`язків, притаманних подружжю, на придбане у цей період майно поширюється положення законодавства про спільну сумісну власність.

Допитані в судовому засіданні свідки:

ОСОБА_6 пояснив суду, що він познайомився з ОСОБА_7 в 2014 році, а як подружжя ОСОБА_8 знає з березня 2022 року. Подружжя ОСОБА_8 до мене приїхали 7-8 березня 2022 року, вони приїхали разом на білому БМВ. У м. Вінниця подружжя ОСОБА_8 проживали у нього в одній кімнаті. З ним зустрічався раз – два на тиждень. Проживали вони у нього до середини квітня 2022 року. Вони поводили себе як подружжя. Подружжя ОСОБА_8 проживали у нього та спали в одному ліжку. Зверталися вони однин до одного як чоловік та дружина. Після середини квітня 2022 року ОСОБА_9 поїхала до Польщі, оскільки їх будинок в ОСОБА_10 був пошкоджений. ОСОБА_11 поїхав до ОСОБА_12 . Щодо сина не знаю. Він не знає чи відлучався ОСОБА_8 до ОСОБА_13 . В будинку також проживали мати ОСОБА_8 , його друг із жінкою та донькою, та співробітник ОСОБА_8 (приїхали вони всі разом в один день та всі проживали в будинку). Чи був у подружжя ОСОБА_8 спільний бюджет не знає, але якщо покупку продуктів харчування та польських злотих за рахунок коштів ОСОБА_3 є спільним бюджетом – то так вони його мали. Чи були у них спільні права та обов`язки притаманні подружжю не знає, однак якщо один купляє продукти харчування, а інший з цих продуктів готує їжу, то мабуть це є спільним обов`язками. Де ночував син не знаю. Але подружжя ОСОБА_8 спали на одному двоспальному ліжку. Інша родина також покупала продукти харчування. Достеменно йому не відомо хто проживав в його кімнаті, він просто бачив певні речі в кімнаті. В якому статусі вони приїхали не знає, вони приїхали разом та разом проживали в його будинку, в його особистій спальні.

ОСОБА_14 пояснила суду, що з подружжям ОСОБА_8 знайома, бо вони є сусідами по дачі. На дачі буває в влітку та у вересні на вихідних. ОСОБА_8 стали її сусідами десь 2018-2019 року. Спеціально до ОСОБА_8 в гості не приходила, але розуміла, що в тому будинку є люди. З ОСОБА_8 була в сусідських дружніх відносинах. В гостях у ОСОБА_8 була один раз, до війни, влітку 2021 року у вечері ОСОБА_15 запросив їх у гості повечеряти, ОСОБА_16 там була, дуже щедро їх частували, було видно що це родина. Більше із ОСОБА_8 вона не зустрічалася. Їх приймали на веранді будинку, в кімнати їх не запрошували. В гостях у ОСОБА_8 була з її чоловіком. Для неї вони були подружжям, хороша сім`я, позитивно ставилися вони один до одного. На той момент вона не знала, що ОСОБА_8 розлучені. Чи був у них спільний бюджет вона не знає. Чи були у них взаємні права та обов`язки притаманні подружжю вона не знає.

ОСОБА_17 пояснила суду, що подружжя ОСОБА_8 є сусідами. Бачила подружжя ОСОБА_8 до війни, вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 . Після звільнення м. Ірпені з окупації, за цією адресою проживав лише ОСОБА_11 . Коли вона в нього запитала про сім`ю, то він сказав, що вони виїхали і з тих пір вона не бачила ні його дружину ні сина. Звісно бачила їх разом, оскільки вони довгенько жили за цією адресою. В гості до них не заходила. Бачила, що вони разом під`їжджали та від`їжджали, вони справляли враження дуже гарної пари. Про розлучення подружжя ОСОБА_8 не знала, аж до того моменту поки ОСОБА_11 не повідомив мене, що я викликана до суду у якості свідка. На території домоволодіння ОСОБА_8 була лічені рази та бачила там ОСОБА_18 , це було сезон 2020-2021 років, перед війною. Не знає чи з квітня 2021 року по лютий 2022 року подружжя ОСОБА_8 проживали разом. Вона прописана в м. Києві, але більше часу проводить в м. Ірпені. Не відомо їй чи був у них спільний бюджет. ОСОБА_15 казав, що він відкрив ОСОБА_16 підприємство. У будівництві вони обидва викладалися на повну, це були ближче до того періоду квітень 2021 по лютий 2022 року. До війни вона їх бачила після війни не бачила.

ОСОБА_19 пояснив суд, що подружжя ОСОБА_8 є його сусідами. Подружжя ОСОБА_8 проживало разом в період часу з квітня 2021 року по лютий 2022 року за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_20 часто бачив на прилеглій території до вказаного вище будинку. Був в гостях у подружжя ОСОБА_8 . Про побутові відносини він нічого сказати не може. Частіше спілкувався з ОСОБА_21 , ніж із ОСОБА_16 . ОСОБА_16 вела себе як господиня будинку. Не можу сказати, як вони себе вели, як подружжя чи як друзі. ОСОБА_16 була представлена йому ОСОБА_21 як дружини. Про те що подружжя ОСОБА_8 розвелися в 2021 році дізнався після окупації від ОСОБА_22 . З якого року подружжя ОСОБА_8 стало проживати за вищевказаною адресою не знає. Зі ОСОБА_16 познайомився десь 2018-2019 році. В самому будинку ОСОБА_8 був, коли ОСОБА_15 будувався, десь 2018 році. До окупації був у будинку у 2021,2022 роках. В 2021,2022 року ОСОБА_16 бачив на території домоволодіння, та в будинку. Не знаю чи були домашні тварини в будинку ОСОБА_8 , але собачка здається був, але не впевнений. Про спільний бюджет ОСОБА_8 нічого не відомо. ОСОБА_15 розповідав про те, що він із сім`єю їздив відпочивати, здається у 2021 році. Їх сина бачив один чи два рази, як його ім`я не знає. В дім заходив зі сторони де ворота кооперативу.

ОСОБА_23 пояснила суду, що особисто знайома з ОСОБА_24 та зі слів свого чоловіка знає, що ОСОБА_15 має дружину та сина. ОСОБА_15 ОСОБА_8 є її сусідом. З мого двору добре продивляється двір ОСОБА_8 . Бачила їх разом в цей період і тому зробила такі висновки, що вони є сім`єю. Не може підтвердити чи це була відповідачка, оскільки вона її не бачила та особиста знайома не була. На подвір`ї ОСОБА_8 ніколи не була. ОСОБА_25 лише бачила з свого вікна. Чи були у ОСОБА_8 тварини не бачила. З ОСОБА_24 познайомилася у 2018 році, коли він прийшов на похорони її брата. Знала тільки про одного сина.

Представник позивача позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 28 вересня 1996 року уклали шлюб, який було розірвано13 квітня 2021 року ( а.с.48,49).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 392845168 від 29.08.2024 року ОСОБА_4 на праві власності належить:

квартира, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про спільну діяльність б/н від 27.03.2019 року;

земельна ділянка, загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 3210900000:01:140:0085, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 31.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Матвієць Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 219;

земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0099, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1939;

земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0098, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1940;

земельна ділянка, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0096, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 29.10.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4224;

ділянка, загальною площею 0,0557 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0002, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.11.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4313.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 13 квітня 2021 року по 16 квітня 2022 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено такі висновки:

"41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

42. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

70. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що "за змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України".

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

За обставин цієї справи:

1) належним способом захисту порушеного права позивача є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно);

2) вимоги про встановлення юридичних фактів, зокрема, щодо спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про визнання права власності, а лише підставою для її вирішення;

Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав.

Щодо позовних вимог визнання права власності на частину нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час шлюбу подружжям ОСОБА_8 у період з 28 вересня 1996 року по 13 квітня 2021 року було придбано земельну ділянку 3210900000:01:140:0085, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру, загальною площею 30 кв.м., житловою 13 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_4 .

Також, у період з червня 2021 року по листопад 2021 року за відповідачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0099, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1939;

земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0098, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1940;

земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0096, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 29.10.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4224;

земельну ділянку, загальною площею 0,0557 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0002, цільове призначення – для індивідуального садівництва, на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 05.11.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шех К.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4313.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

У статті 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України.

У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22)).

Сутність презумпції спільності права власності на майно жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, яке набуте ними за час спільного проживання, полягає в тому, що на певний об`єкт поширюється правовий режим спільного сумісного майна, що не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час спільного проживання. Проте за наявності спору така презумпція може бути спростована, тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на заінтересовану особу, яка її оспорює.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 77, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Спірні земельна ділянка 3210900000:01:140:0085, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартира, загальною площею 30 кв.м., житловою 13 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були придбані подружжям ОСОБА_8 у період шлюбу, то діє презумпція спільності майна подружжя, яке набуте за час шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з них.

Суд звертає увагу, що набуття права власності на квартиру було здійснено після розірвання шлюбу, а саме 13.01.2022р., але первинним договором був договір про спільну діяльність від 27.03.2019р., коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. (том 1, а.с. 110).

З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач не спростувала презумпції спільності права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірне майно - земельну ділянку 3210900000:01:140:0085, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру, загальною площею 30 кв.м., житловою 13 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 набуте ними за у шлюбі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права на частку у праві спільної власності на спірне майно: земельну ділянку 3210900000:01:140:0085, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру, загальною площею 30 кв.м., житловою 13 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, заявляючи вимогу про визнання права власності на 1/2 частку:

земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0099, цільове призначення – для індивідуального садівництва, земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0098, цільове призначення – для індивідуального садівництва, земельної ділянки, загальною площею 0,06 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0096, цільове призначення – для індивідуального садівництва, земельної ділянки, загальною площею 0,0557 га, кадастровий номер 3210900000:02:004:0002, цільове призначення – для індивідуального садівництва, позивачем передусім не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці земельні ділянки набуті в результаті спільної праці його та ОСОБА_4 , а не за особисті грошові кошти останньої.

Даючи оцінку доказам у справі суд приходить до висновку, що надані суду докази не є достатніми. Так, фотознімки відображають певні моменти у житті і не можуть свідчити про обставини постійного проживання осіб. Що стосується показів, свідків, то жоден із свідків не надав пояснень щодо обставин сумісного проживання позивача та відповідача, достатніх для встановлення обставин справи.

Отже, судом встановлено, що відсутні належні та допустимі доказів про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, приймали участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, мали усні чи письмові домовленості про порядок користування житловим приміщенням у період з 13 квітня 2021 року по 16 квітня 2022 року.

Таким чином судом, з врахуванням положень закону, чинному на дату виникнення спірних правовідносин, з доказів наданих сторонами у справі, не встановлено, що спірні земельні ділянки є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 , а тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка, а позовні вимоги про визнання права власності на частини нерухомого майна задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 4 325,50 грн.

Керуючись ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,4,12,13,76-89, 141, 263-265, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину:

квартири, загальною площею 30 кв.м., житловою 13 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

земельної ділянки 3210900000:01:140:0085, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 325 ( чотири тисячі триста двадцять п`ять) гривень 50 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя М.П. Одарюк