Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №120/17338/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17338/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Вінницька міська клінічна лікарня №1 в особі Директора Ліваковського Костянитина Сергійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправною бездіяльності відповідача, що виявилася: у безпідставній відмові у наданні запитуваної інформації; наданні неповної, недостовірної інформації; у порушенні строку надання відповіді на запит; зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію згідно запиту від 25.11.2024 в повному об`ємі із врахуванням рішення суду. Крім того, позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в зобов`язальній частині.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2024 шляхом надсилання на електронну пошту позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання переліку працівників клінічного хірургічного відділення №1, що рахувалися за посадами станом на 01.11.2024, зазначивши повне ПІБ та посаду. Відповідь просив надати на електронну пошту.

Листом від 27.11.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання йому запитуваного переліку працівників.

Однак в подальшому листом від 24.12.2024 за вих.№01 16/186 відповідачем направлено на електронну пошту позивача відповідний перелік працівників (лише лікарів).

25.12.2024 відповідачем направлено позивачу доповнення до листа від 24.12.2024, а саме направлено уточнений список працівників клінічного хірургічного відділення №1 станом на 01.11.2024 (інформацію щодо завідувача відділення, лікарів, медичних сестер).

Водночас позивач вважає, що відповідь на його запит від 25.11.2024 надана не в повному обсязі та з порушення строків, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що запит позивача від 25.11.2024 не підпадає під дію Закону № 2939-VI, а тому відповідачем не допущено порушення строку його розгляду, визначеного саме цим законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України визначено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Отже, враховуючи, що КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1» є комунальним закладом охорони здоров`я, фінансується з місцевого бюджету, має статус юридичної особи публічного права, а тому є розпорядником публічної інформації у межах, визначених Законом.

Водночас, інформація, яку запитував позивач (перелік працівників із зазначенням ПІБ і посад), не є інформацією безпосередньо про використання бюджетних коштів, оскільки не стосується розміру заробітних плат; штатного розпису; обсягів виділених коштів чи їх витрачання.

Судом першої інстанції правильно вказано, що наявність працівників на певних посадах не дорівнює автоматично використанню бюджетних коштів, якщо не йдеться про оплату праці, премії, надбавки чи фінансування штатних одиниць у грошовому вимірі.

Відтак п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI не поширюється на персональні дані працівників, якщо запит не містить питання щодо конкретного використання коштів і не спрямований на розкриття фінансових витрат установи, пов`язаних із цими особами.

Крім того, й посилання позивача на п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI у цьому випадку є необґрунтованими та безпідставними, адже вказаний пункт передбачає, що розпорядниками інформації визнаються «особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків». Таке положення стосується інформації, яка безпосередньо пов`язана з наданням послуг публічного характеру (освітніх, оздоровчих, соціальних тощо), і яка або є частиною процесу реалізації делегованих повноважень, або становить суспільний інтерес, пов`язаний із ефективністю надання відповідних послуг.

Натомість перелік усіх працівників відділення з персональними даними (ПІБ, посада) не є інформацією про порядок чи якість надання медичних послуг, така інформація не пов`язана безпосередньо із делегованими владними повноваженнями, стосується внутрішньої кадрової інформації, а не публічної діяльності установи в межах делегованих повноважень.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запит позивача від 25.11.2024 не підпадає під дію Закону № 2939-VI, а тому відповідачем не допущено порушення строку його розгляду, визначеного саме цим законом.

З матеріалів справи встановлено, що листом від 24.12.2024 за вих.№01 16/186 відповідачем направлено на електронну пошту позивача відповідний перелік працівників (лише лікарів), а 25.12.2024 відповідачем направлено позивачу доповнення до листа від 24.12.2024, а саме направлено уточнений список працівників клінічного хірургічного відділення №1 станом на 01.11.2024 (інформацію щодо завідувача відділення, лікарів, медичних сестер).

Надання відповіді, яка повністю охоплює предмет запиту, у межах строку, передбаченого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», нівелює твердження позивача про наявність відмови у наданні інформації.

Доводи позивача про неповноту відповіді також не можуть бути прийняті судом, оскільки надана 25.12.2024 інформація повністю відповідала обсягу, заявленому у запиті, що свідчить про фактичне виконання відповідачем свого обов`язку в повному обсязі. Первісне (24.12.2024) неповне подання інформації мало технічний характер та було виправлене у межах того ж строку без необхідності повторного звернення чи втручання органів влади.

Відтак, відповідачем не допущено порушення права позивача.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.