Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №560/18831/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18831/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 13.08.2024 № 222430004231.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 25.05.1982 року по 07.02.1994 року та з 01.05.1994 по 30.06.1997 року.

Визнано протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 11.10.2024 № 222430004231.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності: з 30.04.1997 по 08.11.1998 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняти рішення про призначення пенсії за віком з 25.05.2024 ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 06.08.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Після реєстрації заяви, за принципом екстериторіальності, визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.08.2024 № 222430004231, про що повідомлено позивачку.

Підставою відмови у призначенні пенсії за віком стало те, що, за результатами розгляду заяви позивачки та документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано:

Період роботи з 25.05.1982 по 07.02.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в п. 4 запис про звільнення завірений печаткою непридатною для читання та згідно довідки 3 51 від 17.07.2024, оскільки на довідці не зазначений номер та дата наказу про прийняття на роботу та зазначена дата розпорядження про звільнення з роботи (02.02.1984) календарно не відповідає даті звільнення (07.02.1994);

період роботи з 01.05.1994 по 30.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в п. 6 дата наказу про звільнення з роботи (04.02.1997) календарно не відповідає даті звільнення (30.06.1997) та згідно довідки № 01-15/687 від 28.06.2024, оскільки на довідці прізвище зазначене як ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним особи ( ОСОБА_3 ) та по батькові зазначено як І.

Так, 03.10.2024 позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком та додала довідку про реорганізацію СТОВ "Хоняківське" та довідку Славутського районного споживчого товариства від 04.11.2024 року.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області від 11.10.2024 №222430004231 позивачці відмовлено в призначенні пенсії.

Так, за результатом розгляду документів позивача до її страхового стажу не зараховано періоди роботи з 1993 по 1997 рік, згідно довідки №01-15-687 від 28.06.2024 та період роботи 25.02.1982 по 29.09.1998 згідно довідки №51 від 17.07.2024 року, оскільки довідки потребують перевірки.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не зарахували їй страховий стаж, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття п.2 ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка на дату прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії досягла 60 річного віку.

Разом з тим, Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.08.2024 № 222430004231, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 25.05.1982 по 07.02.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в п. 4 запис про звільнення завірений печаткою непридатною для читання та згідно довідки 3 51 від 17.07.2024, оскільки на довідці не зазначений номер та дата наказу про прийняття на роботу та зазначена дата розпорядження про звільнення з роботи (02.02.1984) календарно не відповідає даті звільнення (07.02.1994);

- період роботи з 01.05.1994 по 30.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в п. 6 дата наказу про звільнення з роботи(04.02.1997) календарно не відповідає даті звільнення (30.06.1997) та згідно довідки № 01-15/687 від 28.06.2024, оскільки на довідці прізвище зазначене як ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним особи ( ОСОБА_3 ) та по батькові зазначено як І.

Також Головним правлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №222430004231 від 11.10.2024 про відмову в призначені пенсії у якому до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 1993 по 1997 згідно довідки №01-15-687 від 28.06.2024 та період роботи 25.02.1982 по 29.09.1998 згідно довідки №51 від 17.07.2024, оскільки довідки потребують перевірки.

Щодо не зарахування позивачці періоду роботи з 25.05.1982 по 29.09.1998 за записами трудової книжки НОМЕР_1 , то суд зазначає про таке.

Ведення трудових книжок на час оформлення її позивачу здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно із пунктом 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Крім того, Інструкцією № 162, що діяла у спірний період роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер.

Пунктом 1.4. Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тому не може впливати на його особисті права.

Також Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є підпис керівника та печатка.

За пунктом 2.14 Інструкції №58, у графі розділу 3 Відомості про роботу як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія трудової книжки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та яка містить такі відомості про роботу останньої:

- 25.05.1982 прийнята на роботу продавцем в Аннопільське сельпо (Розпорядження №49);

- 07.02.1994 звільнена з роботи в зв`язку з скороченим штатів (Розпорядження № 21);

- 01.05.1994 прийнята на роботу в Хоняківську ССГ на посаду обліковця машинотракторного парку (Наказ № 4 від 23.04.1994 р.);

- 30.06.1997 звільнена з роботи по скороченню штатів (Наказ № 2 від 04.02.1997);

- 30.04.1997 прийнята на роботу продавцем III категорії в Ганнопільське споживче товариство (Розпорядження № 44 від 30.04.1997);

- 29.07.1998 звільнена з роботи у зв`язку з переведенням в Славутське районне споживче товариство (Постанова ССТ № 23 від 29.07.1998);

- 30.07.1998 прийнята на роботу у зв`язку з переведенням із Ганнопільського ССТ продавцем III категорії з виконанням обов`язків завідуючої магазином ТПП с Пр Улашанівка (Постанова правління Рай СТ № 7 - а);

- 08.11.1998 звільнена з роботи по переводу в Ганнопільське кооперативне підприємство Рай СТ (Пост. РайСТ № 82 - а від 06.11.1998 р.).

Щодо твердження відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке викладене в рішенні від 13.08.2024 №222430004231, що період роботи з 25.05.1982 по 07.02.1994 не можливо зарахувати, оскільки запис про звільнення завірений печаткою непридатною для читання та періоду роботи з 01.05.1994 по 30.06.1997 року, оскільки дата наказу про звільнення з роботи (04.02.1997) календарно не відповідає даті звільнення (30.06.1997), то суд вказує на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 (справа № 687/975/17), від 23.04.2019 (справа № 593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа № 300/860/17).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки зазначені записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які належним чином завірені підписом роботодавця.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.08.2024 № 222430004231.

Одночасно, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності, а саме: з 25.05.1982 року по 07.02.1994 року та з 01.05.1994 по 30.06.1997 року, які містяться в трудовій книжці останньої.

Також суд враховує, що 03.10.2024 позивач повторно звернулася до Головного управління пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Разом з тим, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.10.2024 № 222430004231.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 додано довідку №01-15/687 від 28.07.2024 та №51 від 17.07.2024 року.

Однак, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

При цьому, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не доведено належними та допустимими доказами факту звернення до підприємств, у яких працювала позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів роботи позивача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а сформував правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За таких обставин і правових підстав, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача період її роботи згідно із записів які містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.05.1982 року.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.10.2024 № 222430004231 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Тому, з огляду на викладене, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу період трудової діяльності з 30.04.1997 по 08.11.1998 року.

При цьому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області (який останнім розглядав заяву позивача про призначення пенсії).

За таких обставин і правових підстав слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком з 25.05.2024.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо наявності правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 13.08.2024 № 222430004231; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 11.10.2024 № 222430004231; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 25.05.1982 року по 07.02.1994 року та з 01.05.1994 по 30.06.1997 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності періоди: з 30.04.1997 по 08.11.1998 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про призначення пенсії за віком з 25.05.2024 ОСОБА_1 .

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.