Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №120/8536/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8536/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

30 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 (правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про стягнення податкового боргу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 1048380,87 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено останню до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

07 серпня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Грабіка М.С. про зупинення апеляційного провадження по справі №120/8536/24 у зв"язку зі смертю позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року провадження у справі було зупинено до встановлення правонаступника ОСОБА_1 .

03 лютого 2026 року представником заявниці ОСОБА_2 подано заяву та довідку про склад спадкоємців від 27.01.2026 року №45/01-16, яка видана приватним нотаріусом Вінницького РНО Вінницької області Білозарецькою О.Ю.

Згідно вказаної довідки, спадкоємцями, які прийняли спадщину є наступні фізичні особи: ОСОБА_2 - дружина померлого; ОСОБА_3 - мати померлого; ОСОБА_4 - малолітній син померлого.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Грабіка М.С. про заміну сторони правонаступником. Замінено відповідача по справі №120/8536/24 ОСОБА_1 його правонаступниками: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Провадження у справі поновлено.

Апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з карткою особового рахунку платника податків за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1048380,87, яка складається з наступних платежів:

- орендна плата з фізичних осіб 25682,43 грн із них: 25682,43 грн - основного платежу, 0,00 грн - штрафної санкції, 0,00 грн - пені;

- податок на нерухоме майно (не жиле) 1003402,00 грн із них: 10003402,00 грн - основного платежу, 0,00 грн - штрафної санкції, 0,00 грн - пені;

- податок на нерухоме майно (жиле) 9526,48 грн із них: 9526,48 грн - основного платежу, 0,00 грн - штрафної санкції, 0,00 грн - пені;

- податок на нерухоме майно (жиле) 1271,75 грн із них: 1271,75 грн - основного платежу, 0,00 грн - штрафної санкції, 0,00 грн - пені;

- земельний податок з фізичних осіб 8498,21 грн із них: 8498,21 грн - основного платежу, 0,00 грн - штрафної санкції, 0,00 грн - пені.

Зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку (а.с. 23, 25, 29-30, 34-35, 37), податковими повідомленнями - рішеннями від 30.06.2023 № 455157-2407-0228-UА05020230000029909, від 14.12.2023 № 0883534-2407-0228-UА05020050000066991, від 03.02.2023 № 0004967-2407-0228, від 03.06.2022 № 0406015-2405-0228, від 03.02.2023 № 0004968-2407-0228, від 03.06.2022 № 0406016-2405-0228, від 09.03.2021 № 0090235-2404-0228, від 21.09.2020 № 0333791-5005-0228, від 21.09.2020 № 0333790-5005-0228, від 04.04.2023 № 83808-2407-0228, від 25.05.2022 № 378120-2405-0228, від 06.04.2021 № 1621866-2405-0228 (а.с. 24, 26-28, 31-33, 36, 38-40).

Позивачем сформована податкова вимога форми "Ф" за № 0029771-1303-0203 від 27.08.2021 на суму 9556,34 грн, яка направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

З підстав того, що платник податків самостійно не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, встановлені законом, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Судом першої інстанції, 03 липня 2024 року було зроблено запит з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

За відомостями, отриманими через "Електронний суд" місцем реєстрації відповідача фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 30.06.2023 №455157-2407-0228-UА05020230000029909, від 14.12.2023 №0883534-2407-0228-UА05020050000066991, від 03.02.2023 № 0004967-2407-0228, від 03.06.2022 № 0406015-2405-0228, від 03.02.2023 №0004968-2407-0228, від 03.06.2022 №0406016-2405-0228, від 09.03.2021 № 0090235-2404-0228, від 21.09.2020 № 0333791-5005-0228, від 21.09.2020 №0333790-5005-0228, від 04.04.2023 № 83808-2407-0228, від 25.05.2022 №378120-2405-0228, від 06.04.2021 № 1621866-2405-0228 на підставі яких у відповідача виник податковий борг, надсилалися відповідачу за адресою: вул. Чайковського, буд. 4/0, корп. 0, м. Вінниця, 28602.

При розгляді цієї справи, доказів скасування податкових повідомлень-рішень до суду відповідачем не надано, як і будь-яких заперечень стосовно позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про узгодженність вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Аналізуючи процедуру узгодження донарахованого контролюючим органом відповідачу податкового зобов`язання суд вказав, що доказів внесення змін до відомостей про податкову адресу відповідача, чи повідомлення платником податків іншої адреси місця проживання, яка може використовуватися у листуванні із контролюючим органом, до суду не подано.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Підпунктами 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За п. 95.2 ст. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає, що платник зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцем проживання і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.02.2023 року (справа №160/5278/19) та 23.02.2023 року (справа №120/14574/21-а).

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Беручи до уваги, що податковий борг підтверджено розрахунком суми позовних вимог, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою, податковою декларацією з плати за землю та іншими документами, що досліджені судом першої інстанції, а також те, що податкова вимога не скасована, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду, колегія суддів погоджується з позицією суду, що позовні вимоги щодо стягнення вказаного вище податкового боргу заявлені обґрунтовано, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відносно клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів по справі, з метою встановлення вартості спадкового майна та часток спадкування, а також клопотання про закриття провадження у справі з підстав, визначених статтею 238 КАС України, у зв"язку з тим, що правонаступники є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_1 , і в даному випадку слід керуватись нормами Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки у спірних правовідносинах у даній справі, суть спору стосується виключно стягнення податкового боргу за узгодженим рішенням податкового органу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.