Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №580/338/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Гаращенко В.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Справа № 580/338/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в

Черкаській області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо не нарахування та не виплату Позивачу пенсії, відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996»;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок Позивачу пенсії за період з 01.07.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та виплачувати позивачу основну пенсію у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії, відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині було відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024, а також актуальну правову позицію Верховного Суду та зазначив, що встановлені законодавцем нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Разом з тим, суд наголосив на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Враховуючи вищезазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Відповідача виплачувати пенсію у подальшому, суд зазначив, що така вимога заявлена на майбутнє.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі №580/338/25 скасувати у частині відмови у задоволенні позовної вимоги стосовно зобов?язання Відповідача виплачувати Позивачу основну пенсію в розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а також змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, зазначивши в її третьому абзаці про зобов?язання Відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу основної пенсії у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності у суду пововажень ухвалювати рішення на майбутнє та посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 та від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.

Також Позивач зазначає, що у резолютивній частині рішення суд необґрунтовано зобов`язав Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як у мотивувальній частині суд дійшов висновку, що розмір основної пенсії Позивача має становити не менше 10 мінімальних пенсій за віком.

З цих та інших підстав ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю, стверджуючи, що 29.06.2021 Верховною Радою України на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(I)/2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX (далі - Закон № 1584-IX).

Крім того, Відповідач зазначає, що згідно рішення Конституційного Суду України № 4-р(I)/2024 частина третя статті 54 утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. На даний час вказана обставина не настала, а тому для застосування правових висновків КСУ, відсутні правові підстави.

Також Відповідач зазначає, що лист Головного управління являється роз`яснювальним листом, направленим Позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України.

При цьому, Відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції при розгляді цієї судової справи в площині спірних правовідносин повністю проігнорував конституційно закріплений принцип розподілу влади, втрутився в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.

Також ГУ ПФУ в Черкаській області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, від 24 вересня 2024 у справі № 620/2027/23, від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22.

Окремо Відповідач зазначає, що Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а тому позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку підлягають залишенню без розгляду.

З цих та інших підстав Відповідач вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а 15.05.2025 - призначено справу до судового розгляду.

5. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача у якому він, зокрема, наполягає на дотриманні ним строку звернення до суду з цим позовом, оскільки такий строк не є обмеженим.

При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що у межах спірних правовідносин необхідно враховувати приписи Цивільного кодексу України та особливості відшкодування ядерної шкоди.

Крім того, позивач зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається Відповідач у скарзі не є релевантними до цієї справи.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 було зупинено апеляційне провадження у справі №580/338/25 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 460/10097/24.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 апеляційне провадження у справі №580/338/25 було поновлено.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

9. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою з інвалідністю І групи та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком з 01.07.2021 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996».

Відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою Відповідача, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.

Частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону № 2136-VIII.

Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, за змістом частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

11. Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів сторін, колегія суддів перш за все відзначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями.

У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду, Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі №240/1121/24 дійшов до виснвоку, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 16.12.2024 у справі № 120/1225/24, від 18.12.2024 у справі № 240/2273/24.

Принагідно колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Твердження Відповідача про те, що він не приймав рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки лист від 01.01.2025 № 19-15550/Б-02/8-2300/25 має виключно роз`яснювальний характер, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки орган пенсійного фонду прийняв рішення по суті заяви Позивача, яким відмовив у перерахунку пенсії та висловив власну мотивовану позицію щодо спірного перерахунку з посиланням на норми законодавства. За таких умов задоволення позовних вимог не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Посилання Відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, від 24 вересня 2024 у справі № 620/2027/23, від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованою позицію Відповідача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії Позивача та застосування норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції, яка передбачає його право на отримання пенсії у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Позивача.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи обох сторін про те, що суд помилково задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання Відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як у мотивувальній частині дійшов правильного висновку про те, що перерахунок необхідно провести у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. А тому, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.

Аналізуючи доводи Позивача щодо зобов`язання Відповідача виплачувати пенсію у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх передчасність, оскільки відсутні правові підстави стверджувати, що ГУ ПФУ у Черкаській області, здійснивши спірний перерахунок пенсії, не буде її виплачувати у встановленому Законом розмірі.

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання Відповідача виплачувати пенсію у розмірах не менше 10 мінімальних пенсій за віком спрямована на майбутнє і не стосується вже порушених на цей час прав, оскільки перерахунок пенсії ГУ ПФУ ще не здійснювався.

Надаючи оцінку доводам Відповідача щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає, що дійсно право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).

Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:

для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24, від 01 вересня 2025 року у справі № 580/10373/24, від 18 вересня 2025 року у справі № 560/11444/24, від 08 жовтня 2025 року у справі № 560/12997/24.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 предметом спору у якій є, зокрема, зобов`язання органу пенсійного фонду нарахувати та виплатити їй пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, починаючи з 01 липня 2021 року, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання впливу рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційною норму закону, на підставі якої було визначено розмір пенсії позивачки, на застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, після оприлюднення рішення КСУ №1-р(II)/2021 особа, яка отримала пенсійну виплату, в розмірі меншому ніж встановлено частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила може бути випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

На цій підставі Суд наголосив, що ні КАС України, ні будь-який інший закон не містять спеціальних норм, які б визначали особливий порядок обчислення строків звернення до суду у справах, де спірні правовідносини регулюються нормами, визнаними Конституційним Судом неконституційними. Враховуючи це, Судова палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 березня 2024 року у справі №460/17904/23 та від 22 січня 2025 року у справі №460/8956/24, відповідно до яких у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат, у тому числі на підставі рішення Конституційного Суду України, застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що з цим позовом до суду Позивач звернувся 08 січня 2025 року, тому його права щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 08 липня 2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01 липня 2021 року, як на тому помилково наполягає Позивач.

Таким чином позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з 01 липня 2021 року по 07 липня 2024 року слід залишити без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи Позивача щодо незастосування до спірних правовідносин строків звернення до суду, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні правової природи пенсійних виплат і співвідношення матеріальних та процесуальних норм. Пенсійне забезпечення, навіть якщо воно встановлене у зв`язку із втратою здоров`я внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, не може вважатися цивільно-правовим відшкодуванням шкоди, а належить до сфери державного соціального захисту, який здійснюється у межах бюджетних зобов`язань держави. Відповідно, на такі правовідносини поширюються вимоги процесуального закону щодо строків звернення до суду, і положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України не підлягають застосуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі №580/8298/24.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягають задоволенню частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - скасуванню в частині, а позовні вимоги в цій частині - залишенню без розгляду. Також рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за період з 01 липня 2021 року по 07 липня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - залишити без розгляду.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року змінити в резолютивній частині, шляхом викладення абзацу третього у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.»

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 30 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк