Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №320/27902/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27902/25 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В. Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), третя особа - Міністерство освіти і науки України (далі - МОН), в якому просив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 29, ст. 1164; 2023 р., № 53, ст. 2970; 2024 р., № 44, ст. 2698).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінетів Міністрів України від 08.04.2025 № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)» в частині внесених змін до пункту 21 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261.

До Київського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Кравця Ростислава Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 67200,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року заяву представника позивача адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 гривень 00 копійок.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, відповідач - Кабінет Міністрів України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що вартість послуг за надання правничої допомоги, що надавалась ОСОБА_1. в рамках адміністративної справи № 320/27902/25 не є співмірною, оскільки при визначенні такої вартості АО «Кравець та партнери» не було проведено аналізу складності цієї справи, а також не визначено ні умовами договору, ні додатками до нього, не встановлено якого рівня кваліфікації та досвіду адвоката потребує для надання правничої допомоги, а це є суттєвим для визначення їх вартості, що свідчить про її необґрунтованість та безпідставність, а тому не підлягає стягненню на користь позивача.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Норми ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В силу вимог ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача подано:

- Договір про надання правничої допомоги № 246 від 15 квітня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» (далі - Договір №246);

- рахунки на оплату від 16.05.2025 №365, від 10.06.2025 №428, від 03.07.2025 №493, від 21.07.2025 №530, від 09.09.2025 №651, від 29.09.2025 №701, від 04.11.2025 №781, від 08.12.2025 №875

- акти наданих послуг від 04.06.2025 №535, від 26.06.2025 №401, від 29.07.2025 №470, від 21.07.2025 №557, від 10.09.2025 №521, від 29.09.2025 №596, від 05.11.2025 №664, від 08.12.2025 №665;

- платіжні інструкції № 4221-РР58-34712758 від 16.05.2025; № 5К28-С2ХК-1РТЗ-21С2 від 10.06.2025; № 7С1С-МКАА-639А-Т8ТВ від 03.07.2025; № К714-СХЕТ-ХЗАК-С7ЕН від 21.07.2025; № 6P2M-KMP0-15PP-63C3 від 09.09.2025; № 975В-0К6М-727В-52НХ від 29.09.2025; № 2988-911К-5ННН-В81М від 04.11.2025; № ВСАВ-Н242-4ЕВ6-24КМ від 08.12.2025.

Відповідно до підпункту 4.1. Договору №246, орієнтована вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в Додатку № 1 до даного Договору. Остаточна вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням визначається в рахунку на оплату правничих послуг.

Підпунктом 4.2. Договору №246 передбачено, що оплата здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту надання рахунку, виданого Адвокатським об`єднанням. Сторони домовилися, що Адвокатське об`єднання надає Замовнику будь-які Послуги за цим Договором лише після оплати відповідного рахунку, виставленого за такі Послуги.

Згідно п. 4.3 Договору №246, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Адвокатського об?єднання.

Підпунктом 4.4. Договору №246 визначено, що на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Замовнику Послуг відповідно до умов цього Договору складається акт про надані послуги, який підписується Адвокатським об`єднанням у двох примірниках та надсилається Замовнику, який зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення підписати його або дати мотивовану письмову відмову від підписання, та надіслати один примірник підписаного Замовником акту (письмової відмови від підписання) на адресу Адвокатського об`єднання. У випадку ненадання підписаного Акту та/або мотивованої відмови від підписання в термін, вказаний в цьому пункті, послуги Адвокатського об`єднання вважаються наданими належним чином без будь-яких претензій.

Так, Договору про надання правничої допомоги № 246 від 15.04.2025 складено Додаток № 1, яким погоджено між сторонами вартість послуг згідно переліку.

За результатами надання послуг, між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням складено наступні акти надання послуг:

- від 04.06.2025 № 353, відповідно до якого, надано послугу: «Адміністративний позов», вартість якої склала 20000,00 грн.;

- від 26.06.2025 № 401, відповідно до якого, надано послугу: «Заява про забезпечення позову», вартість якої склала 10000,00 грн.;

- від 21.07.2025 № 557, відповідно до якого, надано послугу: «Судове засідання: перша інстанція Київський окружний адміністративний суд 23.07.2025», вартість якої склала 4300,00 грн.;

- від 29.07.2025 № 470, відповідно до якого, надано послугу: «Відповідь на відзив», вартість якої склала 15000,00 грн.;

- від 10.09.2025 № 521, відповідно до якого, надано послугу: «Судове засідання: перша інстанція Київський окружний адміністративний суд від 10.09.2025», вартість якої склала 4300,00 грн.;

- від 29.09.2025 № 596, відповідно до якого, надано послугу: «Судове засідання: перша інстанція Київський окружний адміністративний суд від 01.10.2025», вартість якої склала 4300,00 грн.;

- від 05.11.2025 № 664, відповідно до якого, надано послугу: «Судове засідання: перша інстанція Київський окружний адміністративний суд від 05.11.2025», вартість якої склала 4300,00 грн.

- від 08.12.2025 № 665, відповідно до якого, надано послугу: «Заява про ухвалення додаткового рішення», вартість якої склала 5000,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт за усіма актами складає 67200,00 грн.

Оплата вищевказаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

В силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Суд першої інстанції при вирішенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення зазначив, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе аналіз документів клієнта, які мають відношення до обсягу надання правової допомоги, вироблення правової позиції, підготовку позовної заяви, направлення позовної заяви до суду, підготовка та подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях.

Разом з тим, суд першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача, з огляду на обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною.

На переконання суду першої інстанції, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню у зменшеному розмірі у загальній сумі 23 000 грн.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що вартість послуг за надання правничої допомоги, яка надавалась ОСОБА_1 в рамках адміністративної справи № 320/27902/25 не є співмірною, оскільки при визначенні такої вартості АО «Кравець та партнери» не було проведено аналізу складності цієї справи, а також не визначено ні умовами договору, ні додатками до нього, не встановлено якого рівня кваліфікації та досвіду адвоката потребує для надання правничої допомоги, а це є суттєвим для визначення їх вартості, що свідчить про її необґрунтованість та безпідставність, а тому не підлягає стягненню на користь позивача.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладених у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, «…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Згідно статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На переконання колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню позивачу, є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, згідно якої, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Доводи апелянта про те, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Кравця Р.Ю. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням вимог, встановлених частиною сьомою статті 139 КАС України, а отже, підлягала залишенню судом першої інстанції без розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що разом з позовною заявою представником позивача було подано до суду першої інстанції попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який містить посилання на положення частини 7 статті 139 КАС України.

Таким чином, ще на стадії подання позовної заяви представником позивача було заявлено про намір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подано попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат, що відповідає вимозі щодо попереднього повідомлення суду і сторін.

Водночас, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу подана у межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду першої інстанції, а саме, на четвертий день, що прямо узгоджується з приписами ч. 7 ст. 139 КАС України.

При цьому, до заяви було додано належні та допустимі докази, які підтверджують фактичне понесення витрат (договір, рахунки, акти наданих послуг, платіжні документи), що відповідає вимогам закону щодо підтвердження розміру судових витрат.

Отже, підстави вважати, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу подана з порушенням вимог частини сьомої статті 139 КАС України відсутні, а доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всебічно та належним чином оцінивши подані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, встановивши їх фактичність, необхідність і зв`язок із розглядом справи, а також застосувавши критерії розумності, співмірності та пропорційності з урахуванням складності справи, обсягу і характеру виконаних адвокатом робіт, дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, у розмірі 23 000 грн.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі та наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідив всі наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв додаткове рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Кузьмишина О.М.

Повне судове рішення складено 30.03.2026 р.