Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №320/9260/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Справа № 320/9260/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач ), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104050001573 від 05.08.2021 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зниженням пенсійного віку на 7 років, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дня звернення за пенсією до територіальних органів Пенсійного фонду України.

В обґрунтування своїх вимог Позивачка зазначала, що Відповідач спірним рішенням протиправно не призначив пенсію зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт та тривалість роботи у зоні відчуження.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності, прийшов до висновку, що Позивачка станом на 1 січня 1994 року проживала або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років, а тому має право на призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілій від Чорнобильської катастрофи із зниженням пенсійного віку, починаючи з 16.07.2020 р.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі наполягаючи на тому, що Позивачці правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв?язку з не підтвердженням періоду перебування у зоні посиленого радіологічного контролю.

При цьому, Апелянт зазначає, що надане Позивачкою посвідчення громадянки, яка проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю не дає можливості застосувати приписи абз. 6 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки в ньому не встановлений ані період проживання, ані період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Також Апелянт наполягає на тому, що інших документів, окрім паспорта громадянина України, трудової книжки та свідоцтва про шлюб, які підтверджували б зазначені вище обставини Позивачкою також не було надано.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та від 28.10.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 26.12.1964 р. ОСОБА_1 народилася у м. Фастів, Київської області.

Відповідно до посвідчення Київської облдержадміністрації №528162 від 11.02.2003 Позивачка є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4).

Позивачка звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №103950001640 від 16.07.2020 р. відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, як потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням вмотивоване тим, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала в Дитячих яслах-саді №81 ст. Фастів в період з 16.01.1989 по 16.03.1989, а згідно паспорта НОМЕР_1 виданого Фастівським МРВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_1 зареєстрована в м. Фастів Київської області з 06.01.1989. Інших документів, які підтверджують місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю заявниця не надала.

Зазначено, що оскільки період проживання чи факт роботи станом на 1 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю становить менше 4-х років, підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796 немає.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 06 місяців 6 днів. До страхового стажу не взято період роботи в Фастівському заводі газового обладнання «Факел» з 20.03.1993 по 11.01.1994р. в зв`язку виправленням запису 12 трудової книжки НОМЕР_4 .

8. Позивач, вважаючи протиправним рішення Відповідача, а своє право на належне пенсійне забезпечення - порушеним, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

На підставі частини третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, в тому числі є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків (пункт 1); потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з абз. 6 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII).

Положеннями статті 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, на реалізацію цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку № 51).

Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В (пункт 6 Порядку № 51).

10. Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому законодавством передбачено альтернативний перелік документів, якими має бути підтверджено відповідність особи вказаним умовам, серед яких, зокрема посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів зазначає, що подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наведені правові позиції Верховного Суду є актуальними, а тому враховуються колегією суддів відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачці було видано посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю четвертої категорії, яке видавалося категорії осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Отже, обставини щодо належності Позивачки до такої категорії осіб вже були встановлені Київською облдержадміністрацією. Відомості про анулювання такого посвідчення, визнання його недійсним та скасованим у встановленому законом порядку у матеріалах справи відсутні та Апелянтом не доведені. А тому, неврахування ГУ ПФУ в Київській області посвідчення № НОМЕР_5 під час розгляду заяви Позивачки про призначення пенсії свідчить про порушення ним принципу належного урядування, який передбачає, зокрема, обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти у найбільш послідовний спосіб.

Також в матеріалах справи міститься копія трудової книжки Позивачки № НОМЕР_6 .

Згідно запису в трудовій книжці Позивачка: з 16.01.1989 по 16.03.1989 та з 23.03.1989 по 06.04.1989 остання працювала в Дит`яслах-саді №81 ст. Фастів; 11.09.1990 по 19.03.1993, працювала в Їдальні №3 м. Фастів; з 20.03.1993 по 14.01.1994 працювала на Фастівському заводі газового обладнання «Факел».

Крім того, Позивачкою надано свідоцтво про шлюб № НОМЕР_7 від 22.11.1986, із зазначеним місцем реєстрації шлюбу Фастівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області, а з наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_8 від 30.05.1989, який є сином Позивачки, відповідно вбачається, що місцем реєстрації матері є м. Фастів.

Також Позивачкою надано довідку від 22.07.2020 № 942, видану Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області про те, що ОСОБА_1 , зі слів сусідів, проживала за адресою по АДРЕСА_1 без реєстрації за місцем проживання чоловіка ОСОБА_3 після взяття шлюбу 22.11.1986 з грудня місяця 1986 р, про що складено акт.

Аналізуючи наведені вище обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Позивачка станом на 1 січня 1994 року проживала або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років.

Колегія суддів приймає до уваги доводи Апелянта про те, що ОСОБА_1 до позовної заяви додала додаткові документи, які не були предметом розгляду ГУ ПФУ в Київській області (свідоцтво про народження дитини та довідка довідки від 22.07.2020 № 942), втім зазначає, що такі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки такі докази лише додатково підтверджують наявність правових підстав для видачі посвідчення № НОМЕР_5 , яке було надано Позивачкою разом із заявою про призначення пенсії.

Твердження Апелянта про те, що посвідчення № НОМЕР_5 не дає можливості застосувати приписи абз. 6 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ колегія суддів вважає безпідставним і до уваги не приймає з огляду на викладене вище та правові висновки Верховного Суду, які є обов`язковими для врахування.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі у відповідній частині позовних вимог та у визначений судом спосіб.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 30 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев