Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №620/6846/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6846/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення № 253450003926 від 14.05.2025 Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998 в колгоспі ім. Кірова та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 29.05.2025

Позовні вимоги мотивовані тим, що записами в трудовій книжці підтверджується факт його роботи в колгоспі ім. Кірова, який протиправно не зарахований відповідачем до трудового стажу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позовні вимоги зобов`язального характеру безпідставно заявлені до Головного управління ПФУ в Чернігівській області, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням ПФУ в Кіровоградській області.

Апелянт зазначає, що до стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки відсутні відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану за місцем роботи.

Також апелянт стверджує, що на титульному аркуші трудової книжки дописана дата народження особи, завірена печаткою і підписом директора ПСП «Зірка», записи про роботу в даному господарстві відсутні. Також невірно зазначено по батькові позивача, що не відповідає паспортним даним. Зазначає, що право на призначення пенсії позивач набуде після досягнення 65-річного віку з 30.05.2030.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2025 та від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2025 року позивач досяг 60-річного віку, 07.05.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком з 29.05.2025 року.

Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 253450003926 від 14.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В рішення зазначається, що для отримання пенсії по досягненню 60 річного віку необхідний трудовий стаж становить 32 роки (в разі досягнення 60-річного віку в період з 01.05.2025 по 31.12.2025), який у позивача відсутній (лише 19 років 7 місяців 1 день), оскільки не може бути зарахований до трудового стажу для призначення пенсії стаж роботи позивача в колгоспі імені Кірова з 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998 (14 років 8 місяців 22 дні).

Стаж роботи в колгоспі ім. Кірова не зарахований відповідачем до трудового стажу для обчислення пенсії через відсутність інформації про виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в господарстві, що мало підтверджуватися уточнюючою довідкою.

Крім того, відповідач вважає підставою для не зарахування стажу допущену в трудовій книжці граматичну помилку в «по батькові» позивача, і завіряння виправлення цієї помилки підприємством-правонаступником замість підприємства, яке фактично було ліквідоване внаслідок реорганізації.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 25 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058- IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до трудового стажу для обчислення пенсії зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Аналізуючи приписи Інструкції №58, суд зазначає, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до вище вказаних документів основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

При цьому, Порядок ведення трудових книжок колгоспників був урегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Основні Положення), відповідно до пунктів 1, 2 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Тобто, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, зокрема, колгоспника, є трудова книжка колгоспника. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Так, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні записи про трудову діяльність позивача за період з 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998.

Із записів вбачається, що позивач працював в колгоспі ім. Кірова, який реорганізований в ТОВ «Костобобрів», яке, в свою чергу, реорганізоване в ПП АФ «Волошка», яке, в свою чергу, реорганізоване в ПСП «Зірка» (підтверджуєтеся довідкою № 20 від 27 вересня 2022 року).

Записи засвідчені печатками названих підприємств (закладів), з посиланням на накази про зарахування та звільнення.

Вказані записи в повній мірі підтверджують період роботи позивача, а зазначені пенсійним органом недоліки ведення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до трудового стажу.

При цьому трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить відомості про відпрацьовані людино-дні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності (записи за на сторінці 18-23 в розділі «трудова участь в суспільному господарстві»).

Записи трудової книжки підтверджують виробіток позивачем встановленого у господарстві мінімуму трудової участі за періоди - 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998 в повній мірі (а.с.9-11).

Будь-яких обґрунтованих сумнівів в достовірності зазначених записів трудової книжки відповідач в оскаржуваному рішенні не навів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога підтвердити наведені в трудовій книжці записи про виробіток мінімуму трудоднів ще й архівною довідкою є безпідставною.

Тим більше, у позивача така можливість відсутня через знищення трудового архіву внаслідок пожежі, що сталася 24.03.2024 року внаслідок обстрілу, що підтверджується довідкою від 13.05.2025 № 07-03/17 (зв.а.с.12).

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, зазначені вище, доводи апелянта про те, що на титульному аркуші трудової книжки дописана дата народження особи, завірена печаткою і підписом директора ПСП «Зірка», а також невірно зазначено по батькові, є безпідставними.

Тому, правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позиції пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування зазначених періодів до трудового стажу позивача.

Колегія суддів вказує, що періоди трудової діяльності позивача належним чином підтверджені трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування їх до трудового стажу позивача немає. Жодних належних і допустимих доказів зворотного до суду не надано та матеріали справи не містять.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку пенсійний орган не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача. Суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності періоду роботи позивача, який зазначений у трудовій книжці, не можуть вважатися недоліком заповнення трудової книжки, що тягне за собою такий негативний наслідок для позивача як не зарахування вказаного періоду роботи до трудового стажу. Записи в трудовій книжці позивачки виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Щодо зобов`язання Головне управління ПФУ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998 в колгоспі ім. Кірова та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 29.05.2025, колегія суддів зазначає таке.

Так, рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а іншим територіальним органом Пенсійного фонду України.

Разом з тим, відповідна заява про призначення пенсії подавалася позивачем за місцем реєстрації до відповідного управління Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.4.1 р.IV якого заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п.4.2 р.IV наведеного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення порядку розгляду заяв про призначення пенсії за принципом екстериторіальності не спростовує положення законодавства, що виплата пенсії здійснюється органом, що призначає пенсію, за місцем проживання особи, що прямо передбачено п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи принцип верховенства права, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача та уникаючи надмірного формалізму, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.06.1982 по 17.06.1983 та з 26.04.1985 по 31.12.1998 в колгоспі ім. Кірова та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 29.05.2025

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року - без змін.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №620/6846/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

Є.І.Мєзєнцев