Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №340/7592/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7592/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (суддя Петренко О.С.) в справі № 340/7592/25 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в загальній сумі 74978,04 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг: по податку на доходи фізичних осіб в сумі 61 852,04 грн. на користь Кропивницької тг (місцевий бюджет – код платежу 85 11010500), по військовому збору в сумі 5 126,00 грн. на користь Державного бюджету України (код платежу – 30 11011001); по адміністративним штрафам та іншим санкціям в сумі 8 000,00 грн. на користь Кропивницької тг (код платежу 30 21081103).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким взяти до уваги доводи відповідача щодо недостатності доказів акту перевірки та відсутності доходу та відповідно оцінити правомірність нарахованого податкового боргу.

Доводи апелянта наступні:

суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо недостатності доказів акту перевірки, на підставі якого було нараховано податковий борг;

відповідач у відзиві зазначав, що борг було нараховано на підставі акту перевірки, яка проводилася ДПС з використанням інформації від британського суб`єкта господарювання, і ця інформація містила лише особисті дані відповідача та кількість транзакцій, не підтверджуючи факту отримання доходу, а також не містила рахунків чи дат виведення коштів;

відповідач не співпрацював із зазначеною компанією та фактично не отримував дохід, зазначений позивачем у акті перевірки, на підставі якого сформовані податкові повідомлення-рішення;

відповідач вчасно оскаржував податкові повідомлення-рішення від 09.05.2025 через електронний кабінет платника податків, що підтверджується електронним листом (форма D0300101) від 18.05.2025.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 74978,04 грн.

Посадовою особою ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом №4221/11-28-24-05/3789703989 від 09.04.2025року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом сформовано:

- податкове повідомлення-рішення №0000/5291/2405 від 09.05.2025, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем “податок на доходи фізичних осіб” в розмірі 61 512,04 грн,

- податкове повідомлення-рішення №0000/5287/2405 від 09.05.2025, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем “військовий збір” в розмірі 5126,00 грн,

- податкове повідомлення-рішення №0000/5284/2405 від 09.05.2025, яким відповідачу нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 8000,00 грн,

- податкове повідомлення-рішення №0000/5289/2405 від 09.05.2025, яким відповідачу нараховано суму штрафних санкцій за платежем “податок з доходів фізичних осіб” в розмірі 340,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача та у встановленому порядку не оскаржені, а тому вважаються узгодженими.

Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надала.

З метою погашення податкового боргу Головне управління ДПС у Кіровоградській області відповідно до вимог статті 59 ПК України сформувало та надіслало відповідачу податкову вимогу № 0009855-1303-1128 від 27.08.2025, яка вручена відповідачу 03.09.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Оскільки за відповідачем рахується документально підтверджений податковий борг в сумі 74978,04 грн, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його повного погашення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа - платник податку.

Станом на час звернення до суду відповідач має податковий борг у загальному розмірі 74978,04 грн, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб - 61852,04 грн, з військового збору - 5126,00 грн, з адміністративних штрафів та інших санкцій - 8000,00 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем податкових зобов`язань та штрафів, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 09 травня 2025 року: №0000/5291/2405 про збільшення суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 61 512,04 грн; №0000/5287/2405 про визначення суми податкового зобов`язання з військового збору в розмірі 5126,00 грн; №0000/5284/2405 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 8000,00 грн; №0000/5289/2405 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 340 грн.

ГУ ДПС 27 серпня 2025 року сформована податкова вимога № 0009855-1303-1128, яка направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за податковою адресою відповідача, вручена відповідачу 03 вересня 2025 року.

Доказів погашення відповідачем податкового боргу матеріали справи не містять.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Несплачені суми податкових зобов`язань набули статусу податкового боргу, який стягується з платника податків в судовому порядку.

Основним доводом апелянта є неотримання нею доходу, на який нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, та протиправність визначення податкових зобов`язань та нарахування штрафу наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідач не спростовує факт вручення їй податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем у строк, встановлений ПК України, тому податкові зобов`язання, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.

З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг, наявність якого та його розмір відповідачем не спростовано, а докази оскарження податкового боргу в цій сумі суду не надано, як й не надано доказів сплати суми цього податкового боргу, в також зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення такого боргу, суд доходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Суд зауважує, що доводи апелянта стосовно протиправності визначення податкових зобов`язань приведеними вище податковими повідомлення-рішеннями є неприйнятними.

Верховним Судом в постанові від 15 червня 2023 року в справі № 160/13436/22 сформульовано правовий висновок, який полягає у наступному.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18, від 05 березня 2020 року у справі №804/8630/16, від 12 липня 2022 року у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Застосовуючи приведений висновок Верховного Суду до спірних в цій справі правовідносин, суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не оскаржив податкові повідомлення-рішення, а в межах справи, предметом доказування в якій є стягнення податкового боргу, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в справі № 340/7592/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в справі № 340/7592/25 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 30 березня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складене 30 березня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко