Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №161/22697/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №161/22697/25

Суддя: Мазур Д. Г.

Справа № 161/22697/25

Провадження № 2/161/2253/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22 листопада 2023 між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №004058/4608/0000003. Предметом договору є страхування транспортного засобу марки «Сітроен», д.н.з. НОМЕР_1 .

01 серпня 2024 о 10 год. 20 хв. в м. Луцьку по вул. Глушець, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Санг Йонг» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого автомобіля «Сітроен», д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 у справі № 161/14904/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується зазначеною постановою суду.

Враховуючи наявність Договору страхування, потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про факт настання події. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 було проведено його огляд, відповідно до якого вартість ремонту складає 76 767,49 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 2130950826 від 16 серпня 2024, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 76 767,49 грн.

Позивач вказує, що виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 76 767,49 грн, відповідно договору страхування №004058/4608/0000003 від 22.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №182971 від 22.08.2024.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Санг Йонг» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №221551636, виданого ТДВ «СК «Гардіан».

За полісом ОСЦПВ №221551636 ТДВ «СК «Гардіан» 04 жовтня 2024 виплатило ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування в розмірі 43 946,95 грн, з урахуванням зносу 66,88%.

При цьому, позивач вважає, що оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 76 767,49 грн, а страховиком відповідача за полісом покрито лише частину шкоди на суму 43 946,95, то існує залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відшкодування в сумі 32 820,54 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Станом на 18 березня 2026 відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав суд про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2024 о 10 год. 20 хв. в м. Луцьку по вул. Глушець, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Санг Йонг» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 .

Винуватцем ДТП є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 у справі №161/14904/24, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Сітроен» д.н.з. НОМЕР_1 було проведено його огляд, про що 06 серпня 2024 було складено протокол огляду колісного транспортного засобу, відповідно до ремонтної калькуляції № 2130950826 від 16 серпня 2024 вартість ремонту складає 76 767,49 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Санг Йонг» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №221551636, виданого ТДВ «СК «Гардіан», ліміт за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза 0 грн.

22 серпня 2024 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 76 767,49 грн, відповідно до договору страхування №004058/4608/0000003 від 22.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №182971 від 22.08.2024.

04 жовтня 2024 ТДВ «СК «Гардіан» за вищевказаною ДТП виплатило ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування в розмірі 43 946,95 грн.

Із відповіді ТДВ «СК «Гардіан» №13/10/25/9 від 13 жовтня 2025 вбачається, що страхове відшкодування в розмірі 43 946,95 грн було здійснено з урахуванням зносу 66,88 %.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Отже, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV від 01 липня 2004 року) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №227/2996/16-ц зазначив: «Аналіз ст. 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальної особи, яка винна у ДТП, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.»

У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Такі законодавчі обмеження встановлені ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Таким чином, винуватець ДТП відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати, а тому, саме відповідач ОСОБА_1 згідно зі ст. 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати у порядку суброгації позивачу залишок шкоди у розмірі 32 820,54 грн..

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина першастатті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина першастатті 133 ЦПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 3028,00 грн., сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 32 820 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору та 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 6-В, корп. 4.; код ЄДРПОУ 20033533;

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 )

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г.Мазур

Оригінал: reyestr.court.gov.ua