Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №280/10931/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року справа № 280/10931/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 280/10931/25 (суддя Максименко Л.Я., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за позовом Запорізької обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович про визнання протиправною та скасування постанов та певних їх пунктів,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька обласна прокуратура (далі позивач) звернулась до із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 05.12.2025 ВП № 79748093 про стягнення виконавчого збору та скасувати п.3 постанови державного виконавця від 05.12.2025 ВП № 79748093 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що фактично рішенням суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 215 413,82 грн, а тому наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги свідчить про її майновий характер.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору як за виконання рішення (вимог) немайнового характеру, є протиправними, оскільки рішення суду, що виконувалося позивачем як боржником у виконавчому провадженні є рішенням майнового характеру. Відповідно, виконавчий збір повинен становити 21 541,3 грн. (10 відсотків від суми 215 413,82 грн, що нарахована до виплати стягувачу у виконавчому провадженні). За таких умов спірна постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 05.12.2025 ВП № 79748093 про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови державного виконавця від 05.12.2025 ВП № 79748093 про відкриття виконавчого провадження, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем було подано письмовий відзив, у якому зазначено, що вимоги скаржника є безпідставними, а рішення суду, що оскаржується позивачем, законне. Апелянт вважає, що фактично судом зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 215 413,82 грн, а тому наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер. Аналізуючи резолютивну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 №280/11977/24, яке перебувало на виконанні у державного виконавця Яковенко В.А., воно зобов`язує Запорізьку обласну прокуратуру здійснити конкретні дії, а саме: провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 10 травня 2024 року по 11 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, суд не визначив остаточну грошову суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, а поклав на боржника обов`язок самостійно здійснити розрахунки, провести нарахування та забезпечити виплату. Таким чином, характер цього рішення є немайновим, адже воно спрямоване на забезпечення вчинення боржником певних дій, а не на безпосереднє стягнення грошових коштів.

Третя особа у справі ОСОБА_2 своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача прохав залишити скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру”, за період з 10 травня 2024 року по 11 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24 видано виконавчий лист 14.11.2025.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.12.2025 відкрито виконавче провадження №79748093 за вказаним виконавчим листом та надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

05.12.2025 постановою державного виконавця ВП № 79748093 також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн..

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що оскаржені позивачем постанови державного виконавця прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, відповідно, підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Так, в розумінні статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зміст вище наведених правових норм свідчить про обов`язок виконавця одночасно із відкриттям виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII встановлює розмір виконавчого збору у розмірі 10 відсотків виходячи з суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Тож, для обрахунку розміру виконавчого збору, згідно положень ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII у рішенні, яке підлягає примусовому виконанню, має бути визначена сума, що підлягає примусовому стягненню.

В свою чергу, резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24 містить зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України “Про прокуратуру” за період з 10 травня 2024 року по 11 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, вказане рішення зобов`язує Запорізьку обласну прокуратуру вчинити дії щодо нарахування та виплати заробітної плати, однак таке рішення не визначає конкретних сум, які мають бути нараховані або стягнуті з боржника.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні відомості, для обрахунку виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню, так як виконавчий документ таких відомостей не містить. В свою чергу, інших документів з інформацією про такі суми державному виконавцю під час відкриття виконавчого провадження надано не було.

В контексті положень Закону №1404-VIII (зокрема, ст. 63) рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Тож, є правильними висновки суду першої інстанції, що оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24 зобов`язано відповідача (боржника) вчинити певні дії, а не стягнути кошти, таке рішення не є рішенням майнового характеру.

Як вірно звернув увагу суд, хоча сам спір між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною прокуратурою є майновим (захист права на отримання належної грошової винагороди за виконану роботу) і фактичне виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 280/11977/24 має закінчитися нарахуванням та виплатою сум, проте, це не змінює того факту, що саме рішення носить зобов`язальний характер, відповідного до якого відповідач має вчинити певні дії, а не сплатити чи нарахувати конкретну суму.

У спірному випадку рішення державного виконавця ухвалені з дотриманням норм Закону України « Про виконавче провадження», і підстави для їх скасування в оскарженій позивачем частині були відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 280/10931/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак