Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №558/862/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 558/862/25

Провадження № 2-а/161/102/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Івашинюти І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області Андрощук Світлани Олександрівни, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області Ліщука Богдана Вячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачів Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області Андрощук Світлани Олександрівни, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПІ у Рівненській області Ліщука Богдана Вячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

28 січня 2026 ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області матеріали адміністративного позову передано для розгляду за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. Відповідачу визначено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 грудня 2025 поліцейським патрульної поліції капралом поліції Андрощук С.О. винесено постанову ЕНА №6339872, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок.

Відповідно до даної постанови 14 грудня 2025 о 09 год. 27 хв. с. Набережне, а/д Т-0303, Луцьк-Радомишль-Демидівка-Дубно, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. ґ ПДР України відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Із вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення не погоджується, вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки у працівників поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу яким він керував, а відтак наявні підстави для її скасування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні позивача надав суду пояснення аналогічні позову, заявлені вимоги підтримав, наголосив, що у працівників поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу, яким він керував, а відтак, не був зобов`язаний пред`являти працівникам поліції поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а обов`язок щодо доказування певних обставин лежить на стороні відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів позивача заперечив з підстав їх необґрунтованості, вказує, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення вимог підпункту ґ) пункту 2.1 ПДР України, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Крім того відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.31 Закону «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Враховуючи наведене, при притягненні особи до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП слід довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред`явила поліцейському на його вимогу полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Судом встановлено, що позивач не пред`явив на місці зупинки транспортного засобу та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чинний страховий поліс, зазначене не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.

У даному випадку, при винесенні рішення по справі про адміністративне правопорушення, інспектор оцінив докази, дослідив всі обставини справи та встановив наявність адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, що підтверджується відповідним відеозаписом.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без полісу ОСЦПВ), а саме відсутність при собі чинного полісу страхування (у паперовій чи електронній формі) та непред`явлення його на вимогу працівника поліції, підтверджується такими доказами: відеозаписом з місця події, зафіксованим на портативний відеореєстратор поліцейського; витягами (скріншотом) з загальнодоступного сайту МТСБУ, з інформацією щодо відсутності станом на 14.12.2025 полісу страхування, у транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , які надані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач вказав, що у нього є поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 , який виписаний 14.12.2025. Додати поліс ОСЦПВ до матеріалів справи позивач відмовився. Проте, визнав, що поліс ОСЦПВ діє з наступного дня після його оформлення.

Позивач пояснив, що поведінка працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була зухвалою, вони періодично вели себе зверхньо, даючи зрозуміти, що їм можна порушувати закони і що вони нікого не бояться.

З дослідженого відеозапису зловживання поліцейськими своїми правами і повноваженнями в цій частині не вбачається.

Отже, позивач лише спростовує законність зупинки його транспортного засобу, а не наявність в нього страхового полісу.

У зв`язку з цим, доводи позивача з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, бо питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про виклик та допит в якості свідків працівників поліції УПП у Рівненській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо підстав зупинки транспортного засобу.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання позивача про виклик свідків немає, оскільки обставини справи не оспорюються, а у справі достатньо наявних доказів для ухвалення рішення, і немає потреби в додаткових процесуальних діях, таких як виклик свідків.

Водночас, твердження позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно приписів ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надав доказів, які б спростували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема полісу, який був чинним на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи водієві повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, про що міститься підпис у графі 8 та 9 оскаржуваної постанови.

Таким чином, вказаними обставинами спростовуються доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що факт порушення позивачем п.2.1.ґ) ПДР підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.

При цьому, суд зазначає, що працівники поліції УПП у Рівненській області Андрощук С.О. та Ліщук Б.В. не є належним відповідачем у справі.

Так, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Таким чином, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, в даному випадку Департаменту патрульної поліції.

Підсумовуючих процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, судом не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, суд доходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанову серії ЕНА №6339872 від 14 грудня 2025 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати відшкодовуються стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише у разі задоволення її позову, таким чином такі витрати у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються.

На підставі ст.ст. 7, 9, ч.2 ст. 122, 245, 251, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області Андрощук Світлани Олександрівни, поліцейського 2 взводу 3 батальйону УПП у Рівненській області Ліщука Богдана Вячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 30 березня 2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур