Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №931/119/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/119/26

Провадження № 2-а/931/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Масляної С.В.,

за участю секретаря судових засідань - Проскуненкової А.В.,

позивача - Лещука І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

16.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2026 року відповідачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП серії ЕНА №6601420 відносно нього та накладено стягнення у розмірі 340 гривень. В постанові зазначено, що він, керуючи транспортним засобом з напівпричепом SCHMITT SCS24L-1362 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), а саме перетнув її під час перестроювання з крайньої лівої в крайню праву смугу руху, чим на думку інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , порушив вимогу пункту 34 ПДР України і відповідно вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Насамперед, вказує, що 01.02.2026 року він дійсно керував транспортним засобом DAF XF 105.460 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITT SСS24L-1362, приблизною загальною довжиною у 17 метрів, з державним номерним знаком НОМЕР_1 по міжнародній трасі М06 «Київ-Чоп» на 268 кілометрі. При цьому, здійснюючи рух в напрямку м. Житомир в крайній правій смузі для руху транспортних засобів, він побачив попереду великогабаритний транспортний засіб, який після виконання розвороту частково виїхав на смугу руху та створив перешкоду для подальшого безпечного руху. Відповідно до п.1.10 ПДР України перешкодою є об`єкт, що змушує водія змінити швидкість або напрямок руху. Зазначає, що з метою уникнення небезпеки, він був змушений змінити смугу руху для безпечного об`їзду перешкоди. Вказує, що його дії відповідали вимогам ПДР України, зокрема: п.2.3 б ПДР – водій зобов`язаний реагувати на зміну дорожньої обстановки; п.11.5 ПДР – дозволяється виїзд на іншу смугу, якщо права зайнята, п.12.3 ПДР – водій повинен вжити заходів для уникнення небезпеки, п.34 ПДР – як виняток дозволяється перетинати лінію 1.1 при об`їзді перешкоди. Крім того, вказує, що відповідно до ст.17 КУпАП – особа не підлягає відповідальності, якщо дія вчинена у стані крайньої необхідності. Стверджує, що маневр був вимушеним та спрямованим виключно на забезпечення безпеки дорожнього руху. В подальшому, задля дотримання п. 11.2 ПДР він мав здійснити маневр перестроювання якнайближче до правого краю проїзної частини. Його маневр перестроювання з крайньої лівої в крайню праву смугу супроводжувався дотриманням п.п. 13.1, 18.3 ПДР, оскільки, побачивши працівників поліції, які стояли на пішоходному переході між смугами руху, він здійснив з`їзд в праву смугу, вимушено перетнувши суцільну лінію розмітки для дотримання безпечного інтервалу між його транспортним засобом та поліцейськими. Крім того, зауважує, що транспортний засіб, яким він керував, є довгомірним (близько 17 метрів), що ускладнює маневрування та потребує більшого простору для перестроювання. Вказує, що свій рух здійснював в умовах недостатньої видимості, правопорушення зафіксоване о 22:37 хвилин, в темну пору доби. Крім того, зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано назву траси та кілометр, на якому здійснено правопорушення, проте не зазначено конкретного метру (відрізку) здійснення правопорушення. Просить скасувати постанову серії ЕНА № 6601420 від 01 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно нього - закрити, стягнути із відповідача судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 26 лютого 2026 року.

25 лютого 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, до якого долучив відеозапис. У відзиві зазначає, що з позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне. Розділ 34 ПДР України регламентує дорожню розмітку, яка встановлює порядок та режим руху (горизонтальна — біла, жовта, синя, червоно-біла; вертикальна). Основні лінії: суцільна (1.1) забороняє перетин, переривчаста (1.5) розділяє потоки, жовті лінії (1.4, 1.10) забороняють зупинку/ стоянку, а лінія 1.2 позначає край проїзної частини. У п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР, що і має місце в ситуації. Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, що підтверджується самою постановою. Зазначає, що інші твердження позивача, жодним чином не спростовують його вини, є голослівними, адже заперечуючи факт допущення ним адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів на підтвердження наведених заяв не надано. Керуючись ст. 72, ч. 3 ст. 79 КАС України, надає відеозаписи із службового планшету/нагрудних відеореєстраторів поліцейських в якості доказу, де зафіксовано факт керування транспортним засобом, факт вчинення самого правопорушення, факт ознайомлення позивача із ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, процедурою розгляду справи (на виконання вимог ст. 283 КУпАП запис серійного номера технічного засобу на який проводилася відеофіксація вказаний в оскаржуваній постанові). Звертає увагу суду на те, що позивач не заперечує факт вчиненого ним правопорушення, а лише намагається уникнути відповідальності за нього. Вважає, що всупереч ст. 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було. Стверджує, що немає підстав для скасування постанови, а вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 36-39).

26.02.2026 року розгляд справи було відкладено на 30.03.2026 року за клопотанням позивача.

26.03.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій прозивач зазначає, що твердження відповідача є безпідставними та суперечать нормам чинного законодавства. Покликається на норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається саме на відповідача. Позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення. Натомість, відповідач повинен надати належні та допустимі докази, які беззаперечно підтверджують факт правопорушення та вину позивача. Зазначає, що поліцейським, який складав адміністративну постанову не було встановлено всіх обставин справи, а саме по тайм коду 01.02.2026 22:33:58 (3 хвилина 09 секунд відео) файлу з назвою «сІір-0» позивачем було вказано причину здійснення своїх дій, які також були викладені в адміністративному позові, а саме під час руху транспортним засобом він здійснював об`їзд перешкоди для руху (іншого транспортного засобу, який частково знаходився на крайній правій смузі руху), що змусило його змінити напрямок руху, частково, лівою частиною транспортного засобу виїхати на крайню ліву смугу руху, залишаючись правою частиною транспортного засобу на крайні правій смузі руху. Вважає, що відповідачем ніяк не спростовано твердження ПДР України, про те, що як виняток, за умов забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний обгін, не перетинаючи цю лінію. Також, вказує, інспектором, було підтверджено в усній розмові факт присутності іншого транспортного засобу, котрий заважав проїзду та змусив його здійснити маневр, змінивши напрямок руху. Крім того, звертає увагу, що на відеозаписі під назвою «Video 2026-02-25 at 09.48.05» видно момент зупинки транспортного засобу позивача інспектором, проте початок відео не передає точного розміщення його транспортного засобу на дорозі, а також дорожньої обстановки (дорожньої розмітки, котра передувала суцільній лінії 1.1., місце знаходження інших транспортних засобів, котрі рухаються або стоять), а сам інспектор знаходився на досить далекій відстані від початку здійснення маневру, що могло повпливати на його об 'єктивну оцінку ситуації. Стверджує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем пункту 34 Правил дорожнього руху в контексті недотримання дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), а саме перетин її під час перестроювання з крайньої лівої в крайню праву смугу руху, вказане є підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 01.02.2026 року серії ЕНА №6601420 та задоволення адміністративного позову.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав, заявлених в позові, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що в день, час та у місці, зазначеному в оскаржуваній постанові, рухаючись в напрямку м. Житомир в крайній правій смузі дійсно перетнув суцільну лінію 1.1 та перестроївся в крайню ліву смугу для об`їзду нерухомої перешкоди, а саме автомобіля, який знаходився на крайній правій смузі, після чого, знову перестроївся в праву смугу, перетнувши суцільну лінію розмітки, оскільки побачив попереду на пішоходному переході між смугами руху поліцейських. Саме з метою дотримання безпечного інтервалу та виконання вимог п. 13.1 та п. 18.3 ПДР України він змушений був перетнути суцільну лінію розмітки, перестроюючись з лівої крайньої смуги в праву, що працівниками поліції ставиться йому в провину в оскаржуваній постанові. Вважає свої дії правильними та такими, що відповідають вимогам ПДР України.

Представник відповідача УПП у Рівненській області у судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 48 на звороті). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно із п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи зазначене, а також те, що представник відповідача не повідомив про поважні причини неявки, у судове засідання не прибув, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши позивача, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що 01.02.2026 інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Хомичем С.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6601420, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 20-21).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 01.02.2026 року о 22:37 на АД М06 Київ – Чоп 268 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з напівпричіпом SCHMITT SCS24L-1362 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), а саме перетнувши її під час перестроювання з крайньої лівої в крайню праву смугу руху, відеофіксація 472625, чим порушив вимогу пункту 34 ПДР України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 8.5 ПДР України дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до п.п.8.5.1. п.8.5 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п. 34 ПДР України горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;

Лінію 1.1 перетинати забороняється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано до суду відеозаписи.

Судом при перегляді відеозапису встановлено як транспортний засіб позивача, рухаючись по дорозі, перетинає суцільну лінію дорожньої розмітки при перестроюванні з крайньої лівої в крайню праву смугу руху та наявність розмітки на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З пояснень позивача на місці події та в судовому засіданні встановлено, що в день правопорушення він їхав в напрямку м. Житомира в крайній правій смузі, однак перестроївся в крайню ліву для об`їзду нерухомої перешкоди, а саме автомобіля, який стояв скраю крайньої правої смуги. Потім, рухаючись по крайній лівій смузі попереду він побачив працівників поліції, які стояли на пішоходному переході між смугами для руху і тому, для дотримання безпечного інтервалу та виконання вимог п. 13.1 та п. 18.3 ПДР України, він перестроївся з крайньої лівої в крайню праву смугу руху, знову ж таки перетнувши суцільну лінію розмітки, за що відносно нього і винесена оскаржувана постанова.

З долученого відеозапису встановлено, що працівниками поліції не заперечується того факту, що для об`їзду перешкоди ОСОБА_1 виїхав з крайньої правої в крайню ліву смугу руху, в провину йому ставиться перестроювання вже з крайньої лівої в праву крайню смугу руху з порушенням правил розмітки після об`їзду перешкоди.

Згідно ПДР України дозволяється перетинати суцільну лінію для об`їзду нерухомої перешкоди, якщо іншого шляху немає, забезпечивши безпеку руху.

Водію слід продовжити рух лівою смугою доти, доки суцільна лінія не перейде в переривчасту (1.5) або не закінчиться, і лише тоді безпечно перестроїтися, чого ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані вище відеозаписи містять чітко зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення.

Покликання ОСОБА_1 на те, що присутність працівників поліції на пішоходному переході між смугами руху зумовила необхідність перестроювання в праву смугу руху є необгрунтованими, оскільки присутність працівників поліції на пішоходному переході не скасовує дію розмітки, і не є тим винятком в розумінні п. 34 ПДР України, за наявності якого дозволяється перетинати суцільну лінію розмітки 1.1. До того ж, з доданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , навіть зважаючи на перебування працівників поліції на пішоходному переході між смугами руху, для дотримання безпечного інтервалу між ними та його транспортним засобом, мав змогу і повинен був дотриматися вимог дорожньої розмітки для виконання вимог п. 34 ПДР України, чого ним зроблено не було.

На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Інспектором було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст.ст. 279, 280 КУпАП.

Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 1, 8, 9, 77, 162, 205, 229, 241-246, 257, 262, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30.03.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а Рівненської області, код ЄДРПОУ - 4010864656.

Суддя Локачинського районного суду С. В. Масляна