Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №160/21337/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2026 року3 м. Дніпросправа № 160/21337/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р. (суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/21337/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, які були прийняті 09.04.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області і якими позивачу, як власнику об`єктів житлової нерухомості, визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік: №0344738-2410-0462- НОМЕР_1 на суму податку -1565,94 грн. та №0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму податку -1671,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що об`єкт оподаткування – квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності його та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак податкове зобов`язання було визначено у повному обсязі тільки позивачу. Об`єкт оподаткування – квартира АДРЕСА_2 також перебуває у спільній власності позивача та ОСОБА_2 , оскільки був придбаний під час перебування ними у шлюбі. Ці обставини, на думку позивача, є підставами для застосування податкової пільги. Позивач також наполягав на відсутності бази оподаткування, оскільки він є співвласником частки зазначених квартир, що не було враховано контролюючим органом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Рішення Запорізької міської ради, однак належне позивачу нерухоме майно розташовано у м. Дніпро, і для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом використано Рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24. Скаржник/відповідач також не згоден із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування Сімейного кодексу України при визначенні контролюючим органом податкового зобов`язання. Оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 володіє двома об`єктами нерухомого майна, загальною площею 98,0 кв.м. (47,4 кв. м. +50,6 кв. м), йому і було нараховано податкове зобов`язання за кожен об`єкт нерухомості. В апеляційній скарзі також наведено детальний розрахунок податкового зобов`язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, наполягаючи на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує, що незалежно від дати державної реєстрації за ним частини квартири АДРЕСА_2 , ця частка виникла не з моменту такої реєстрації, а з моменту укладення договору, тобто у даному випадку – з 10.12.1997.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровська ДПІ м. Дніпро) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами (код бюджетної класифікації 18010200). Згідно аналітично – інформаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об`єктів житлової нерухомості : квартира, загальною площею 47,4 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 2787997812020, дата набуття права власності 23.08.2023, спільна сумісна власність; квартира, загальною площею 50,6 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 2787916812020, дата набуття права власності 23.08.2023, частка власності 1. Загальна площа житлових приміщень становить 98,0 кв. м., (47,4 кв. м. +50,6 кв. м), нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки проведено відповідно вимог до чинного законодавства. Податковим органом були сформовані в автоматичному режимі податкові повідомлення – рішення від 09.04.2025 №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1565,94 грн. (по об`єкту: квартира, загальною площею 47,4 м2); від 09.04.2025 № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1671,66 грн. (по об`єкту: квартира, загальною площею 50,6 м2).

Вважаючи данні податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не у спосіб, що визначений законами України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, та підлягають скасуванню.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Згідно пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1., 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності

За пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що повноваження по обчисленню сум податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, покладено законодавцем на контролюючий орган. Способом реалізації таких законних повноважень є складання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як контролюючий орган, прийняло спірні податкові повідомлення-рішення в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Висновок суду першої інстанції про те, що «відповідач діяв поза межами повноважень та у не у спосіб, що визначений законами України» не обґрунтований, не конкретизований, а тому є безпідставним. Крім того, суд першої інстанції у розділі ІУ «Обставини справи та зміст спірних правовідносин» оскарженого рішення констатує, що «нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки проведено відповідно вимог до чинного законодавства» (абз.6). Натомість у розділі «Оцінка суду» він робить протилежний висновок про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень (абз.22).

Знайшли своє підтвердження і доводи скаржника/відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у застосуванні нормативно-правового акту, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у розділі У «Правове регулювання спірних правовідносин» оскарженого рішення суд першої інстанції аналізує Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 р., яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із подальшими змінами, внесеними рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 р. №5, від 26 лютого 2016 р. №30, від 25 серпня 2016 р. №50, від 21 грудня 2016 р. №49, від 26 квітня 2017 р. №51, від 27 травня 2020 р. №49.

Однак, наведені рішення органу місцевого самоврядування є нормативно-правовими актами локального значення, які регулюють питання оподаткування місцевим податком у місті Запоріжжя. Суд першої інстанції не навів жодних правових підстав для застосування рішень Запорізької міської ради при визначенні об`єктів оподаткування, ставок оподаткування та пільг щодо нерухомого майна, розташованого у місті Дніпро.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву надав суду першої інстанції інформацію про те, що ним при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями використовувалось Рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24, яке набрало чинності з 01.01.2023 та є діючим. Цим Рішенням встановлено ставку податку (для об`єктів житлової нерухомості) у м. Дніпро у розмірі 1,2 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Обчислення бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності позивача, здійснено відповідачем на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це передбачено п.п.266.3.1., 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України.

Відповідачем до суду першої інстанції була надана інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якої станом на 08.05.2025 ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 50,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Розмір частки – « 1».

Позивач, у свою чергу, надав суду першої інстанції витяг з Державного реєстру речових прав, стверджуючи, що він є власником частки вказаної квартири. Суд першої інстанції прийняв ці доводи, не здійснивши їх перевірку та не надавши їм оцінку.

Колегія суддів дослідила зазначені докази, які були надані сторонами до суду першої інстанції, і встановила, що станом на день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (09.04.2025) Державний реєстр речових прав містив інформацію про єдиного власника квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яким був позивач (а.с.19). Цю квартиру позивач придбав на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.1997 та зареєстрував 12.02.1998 в Дніпропетровському МБТІ (а.с.17). Витяг з Державного реєстру речових прав, що був наданий позивачем в подальшому до суду, датований 25.09.2025, тобто складений поза межами спірних правовідносин, тому не спростовує дані цього ж Реєстру, які використовувались відповідачем.

Щодо іншого об`єкту нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

За інформацією Державного реєстру речових прав ця квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачу, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ст. 369 ЦКУ).

Відповідно до п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, платники, які мають у спільній власності нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають або визначити частку такого майна для кожного, або самостійно визначити з усіх співвласників одного платника і подати таку інформацію до контролюючого органу. На підставі поданої інформації нарахування податку на нерухоме майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, проводиться такому одному платникові (співвласнику).

Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача із заявою про визначення одного із співвласників в якості платника податку на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право власності на житло, ця квартира була приватизована та належить членам сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Колегія суддів вважає, що нарахування податку одному із членів сім`ї, як співвласнику житлової нерухомості, не порушує жодних його прав, зважаючи на конституційний обов`язок сплачувати податки у розмірах та у строки, визначені законом (ст. 67 Конституції України).

Щодо правильності нарахування податкового зобов`язання.

Відповідач надав суду першої інстанції детальний розрахунок визначеного позивачу податкового зобов`язання. Такий розрахунок містить і його апеляційна скарга.

Загальна площа нерухомого майна складає 98,0 кв.м. (50,6 кв.м. + 47,4 кв.м.)

1.ППР №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1565,94 грн. за податковий період 2024 рік. Об`єкт оподаткування: квартира, загальною площею 47,4 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Розрахунок податку:

38,0 кв.м.* 0,48367*85,2 грн.= 1565,94 грн., де:

38,0 кв.м – площа об`єкту оподаткування з урахуванням пільги (98,0 м.кв - 60 м.кв).,

де 60 м.кв.- пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ

0,48367 - питома вага даного об`єкту житлової нерухомості до загальної площі житлової нерухомі (47,4 м.кв/98,0 м.кв);

85,2 грн.– вартість 1 кв.м. - 7100 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2024)*1,2% (ставка визначена відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки на території міста»).

2. ППР № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1671,66 грн. за податковий період 2024 рік. Об`єкт оподаткування - квартира, загальною площею 50,6 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

38,0 кв.м.* 0,51633*85,2 грн.= 1671,66 грн., де:

38,0 кв.м – площа об`єкту оподаткування з урахуванням пільги (98,0 м.кв. - 60 м.кв).,

де 60 м.кв.- пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ

0,51633- питома вага даного об`єкту житлової нерухомості до загальної площі житлової нерухомі (50,6 м.кв/98,0 м.кв);

85,2 грн. – вартість 1 кв.м. - 7100 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2024)*1,2% (ставка визначена відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки на території міста»).

Отже, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості була зменшена на 60 кв.м. і визначена як 38 кв.м.

Позивач неодноразово наполягав на наданні йому пояснень розрахунку податкового зобов`язання, наведених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів, у свою чергу, наводить наступний розрахунок:

38 кв.м. (підлягає оподаткуванню) х 85,2 грн. (вартість 1 кв.м. на 2024 рік) = 3237,60 грн.

1565,94 грн. (ППР №0344738-2410-0462-UА12020010000033698) + 1671,66 грн. (№ 0344737-2410-0462-UА12020010000033698) = 3237,60 грн.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставами для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового судового рішення у справі. У задоволенні адміністративного позову колегія суддів відмовляє з мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р. в адміністративній справі №160/21337/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 та №0344737-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак