Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №200/9660/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року справа №200/9660/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/9660/25 (головуючий суддя у І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії за період з 26.06.2024 по 30.11.2025 в розмірі 78 399,40 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виплатити пенсію за період з 26.06.2024 по 30.11.2025 в розмірі 78 399,40 грн, негайно після набрання судовим рішенням законної сили.

В обгрунтування позову зазначив, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі № 260/8871/23 йому призначено пенсію за віком, в подальшому, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 200/5793/24 відповідачем проведено перерахунок його пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

За період з 26.06.2024 по 30.11.2025 заборгованість по пенсії склала 78 399,40 грн, проте, відповідач ці кошти добровільно не виплачує.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, просив суд задовольнити позов.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 26.06.2024 по 30.11.2025 в розмірі 77 212,53 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат за період з 26.06.2024 по 30.11.2025 в розмірі 77 212,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

На теперішній час загальний залишок заборгованості з пенсії позивача складає 77 212,53 грн.

Подальша виплата заборгованості на виконання рішення суду буде проводитись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Позивач мотивує позов виключно протиправними діями відповідача, що полягають у невиплаті заборгованості пенсії, відповідно до судового рішення, а саме: спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення і предметом цього позову є фактична незгода позивача з протиправними діями відповідача щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5793/24.

Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет (виплата пенсії) і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі.

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, призначену на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 № 260/8871/23.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі № 200/5793/24, яке набрало законної сили 21.08.2025, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області донараховати розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідності із ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 26.06.2024.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2025 повідомлено позивача, що Головним управлінням в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань на виконання рішення суду нараховано ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 26.06.2024 по 31.10.2025 у розмірі 89 215,94 грн.

Загальний залишок заборгованості після певних виплат складає 77 212,53 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на отримання нарахованої пенсії за спірний період без відтермінування такої виплати, як наслідок, бездіяльність відповідача, яка виразилася у відтермінуванні виплати позивачу зазначеної заборгованості є протиправною – тобто, такою, що порушує право позивача на своєчасне отримання належних йому пенсійних виплат.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

На підставі статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Стаття 46 Закону № 1058 передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.

Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиплату пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, тому бездіяльність відповідача є протиправною і пенсійний орган зобов`язаний виплатити позивачу заборгованість з пенсії.

Є неприйнятними доводи апелянта, що спір у справі, що розглядається виник у зв`язку із невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5793/24.

Предметом позову у справі № 200/5793/24 було зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області донараховати розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідності із ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 26.06.2024.

Проте, предметом розгляду цієї справи є правомірність невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 26.06.2024 по 30.11.2025 в розмірі 77 212,53 грн.

Отже, в межах справи № 200/5793/24 не розглядалось питання нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу заборгованості з пенсії, за спірний період, не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутній спір у зв`язку із невиконанням судового рішення у справі № 200/5793/24.

За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/9660/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/9660/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 30 березня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.А. Блохін

А.В. Гайдар