Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №520/108/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 р. № 520/108/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.10.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.10.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4003,12 грн. за період з 01.03.2018 по 19.03.2019 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4003,12 грн. за період з 01.03.2018 по 19.03.2019 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4003,12 грн. за період з 20.03.2019 по 28.12.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 20.03.2019 по 28.12.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про допущення відповідачами протиправної бездіяльності, що виразилася в ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 02.01.2026 у справі № 520/33746/25 роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.01.2026 справі присвоєно номер № 520/108/26 та передано в провадження судді.

Ухвалою від 05.01.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу № 520/108/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби, з урахуванням виплачених сум.

Копія ухвали про прийняття справи до розгляду доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач 26.03.2026 подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додав довідку щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

Також відповідач 27.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації за спірний період та, відповідно, про відсутність підстав для здійснення перерахунку виплаченої позивачу допомоги на оздоровлення з урахуванням відповідних сум індексації. Просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та з листопада 2017 року по березень 2019 року отримував грошове забезпечення, що вбачається з довідки про виплату грошового забезпечення (а.с. 14)

У подальшому позивач з 20.03.2019 по 28.12.2021 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

У подальшому позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 05.01.2022 по 27.10.2025, що підтверджується відповідними витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини та виключення.

За доводами позивача, в період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року та індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025, що позивач вважає протиправним.

Також, за доводами позивача, він має право на перерахунок виплаченої йому одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби.

За доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, підстави для нарахування позивачу індексації-різниці відсутні. Також, відповідач зазначив, що під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII , в редакції від 02 грудня 2012 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинність з 01 січня 2016 року, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII, число « 101» замінено числом « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

Згідно з положеннями частини шостої статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спору), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо позовних вимог про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.10.2025 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення – березень 2018 року , суд зазначає таке.

Відносно поточної індексації за 2023 рік, суд зазначає, що Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону № 1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація не нараховувалась та не виплачувалася.

Отже, відсутня протиправність в діях (бездіяльності) відповідача при нездійсненні позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік.

Відносно поточної індексації за 2024 рік суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Таким чином, для роботодавців, які підвищували оклади (тарифні ставки) до 01.01.2024 (по грудень 2023 року включно), базовим місяцем є грудень 2023 року.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті "Урядовий кур`єр" та становили: за січень - 100,4% (дата опублікування в газеті № 31 від 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024); за червень - 102,2% (12.07.2024).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103 % лише в червні 2024 року. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103 % не було.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Ураховуючи пункт 1-1 Порядку №1078 та те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований в газеті "Урядовий кур`єр" 12 липня 2024 року, індексація в 2024 році має нараховуватися з серпня 2024 року.

Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення), починаючи з серпня 2024 року.

З наявної в матеріалах справи довідки про розміри видів грошового забезпечення вбачається, що в 2024 році позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення з серпня по грудень 2024 року, що відповідає нормам чинного законодавства.

Також, щодо поточної індексації за 2025 рік, суд зазначає, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Отже базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2025 року. Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Також, аналізуючи офіційні дані, що містяться в зведеній таблиці індексів споживчих цін Державної служби статистики України за 2025 рік, можна стверджувати, що у січні-липні 2025 року показник інфляції не досягнув рівня, необхідного для перевищення встановленого порога індексації у 103 %, тому, відповідно, були відсутні підстави для виплати поточної індексації за січень-червень 2025 року.

З наявної в матеріалах справи довідки про розміри видів грошового забезпечення вбачається, що в 2025 році позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення з липня по жовтень 2025 року (по момент звільнення), що відповідає нормам чинного законодавства.

Судом не встановлено протиправності в діях (бездіяльності) відповідача при розрахунку позивачу поточної індексації за спірні періоди.

Доводи позивача щодо застосування при розрахунку індексації базового місяця - березня 2018 року не приймаються судом до уваги, зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо зміни базового місяця при підвищенні окладів.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4 003,12 грн за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає таке.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці (фіксованої індексації) за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзац 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 09.05.2023 у справі №400/12702/21 та від 18.10.2023 у справі №380/14195/22.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, згідно із додатком 14.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Проте, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови Кабінету Міністрів України №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 викладено у новій редакції: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14».

Отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», саме з цієї дати, фактично відновлено дію пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.

Згідно з частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з 29.01.2020 (дати набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції від 29.01.2020) пункт 4 постанови №704 у редакції постанови №103, втратив чинність.

Разом з тим, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата, не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, зміст пункту 4 Постанови №704 щодо визначення розміру окладів військовослужбовців з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, суперечить приписам пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774, а тому цей пункт у зазначеній частині не може бути застосований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців.

У той же час, з урахуванням наведеного, пункт 4 постанови №704 з 29.01.2020 необхідно застосовувати в такій редакції: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14».

Після скасування судом пункту 6 Постанови №103 та відновлення дії первісної редакції пункту 4 Постанови №704, зміни до абзацу 1 зазначеного пункту не вносились.

Таким чином, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774, у випадку підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оклади військовослужбовців повинні перераховуватись станом на 01 січня кожного календарного року.

Так, суд зазначає, що з 29.01.2020 збільшився прожитковий мінімум та відповідно, підвищилося грошове забезпечення, тому суд не вбачає підстав для застосування при обрахунку індексації позивача за період з 05.01.2022 по 27.10.2025 розрахованого позивачем фіксованого розміру індексації позивача 4 003,12 грн.

Оскільки змінився розмір грошового забезпечення у 2020 році, відповідно, наведена позивачем при розрахунку розміру щомісячної фіксованої індексації-різниці величина приросту індексу споживчих цін розрахована станом на березень 2018 року, починаючи з 2008 року, та така величина приросту індексу споживчих цін не може бути застосована при обрахунку розміру фіксованої індексації, починаючи з січня 2020 року.

Такий приріст може бути обрахований з березня 2018 року по грудень 2019 року включно.

Окрім того, суд зазначає, що позивач обізнаний про підвищення його грошового забезпечення з січня 2020 року, оскільки, як встановлено судом з програми "Діловодство спеціалізованого суду", позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з окремим позовом (справа № 520/33897/25) з приводу перерахунку його грошового забезпечення та його окремих видів за періоди з 01.01.2020 по 28.12.2021 та з 05.01.2022 по 27.10.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного кожного календарного року, обґрунтовуючи позовні вимоги підвищенням грошового забезпечення з 01 січня кожного календарного року.

На момент розгляду даної справи рішення у справі № 520/33897/25 судом не прийнято.

Тобто, наразі не було здійснено перерахунку грошового забезпечення позивача, починаючи з січня 2020 року у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, що виключає можливість порівняти грошове забезпечення позивача за січень та лютий 2020 року, що є обов`язковою умовою для визначення можливої фіксованої індексації, починаючи з січня 2020 року, враховуючи обставини підвищення грошового забезпечення військовослужбовців із січня 2020 року.

Окрім того, суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21 та від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22 Верховним Судом також зазначеного, що величина приросту споживчих цін у розмірі 253,3 %, на яку посилається позивач у позовній заяві та з якого позивачем здійснено розрахунок фіксованої індексації, розрахована саме з січня 2008 року по березень 2018 року та в подальшому розмір можливої фіксованої індексації в березні 2018 року розрахований за формулою: 1762,00 грн * 253,30%/ 100 = 4 463,15 грн, тобто із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на березень 2018 року - 1762,00 грн.

Натомість, у січні 2020 року застосовується інший прожитковий мінімум, інша величина приросту індексу споживчих цін, із яких може бути обрахована сума можливої індексації в січні 2020 року. Судом не встановлено обставин для врахування прожиткового мінімуму, встановленого станом на березень 2018 року для обрахунку можливої індексації в січні 2020 року.

Позивачем зазначених обставин не враховано.

Жодних обґрунтованих доводів щодо необхідності застосування розрахованої позивачем суми фіксованої індексації в спірний період (з 05.01.2022 по 27.10.2025) позивачем не наведено. Судом таких обставин не встановлено.

Більш того, як вже було зазначено судом, Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону № 1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація не нараховувалась та не виплачувалася.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині виплати позивачу індексації-різниці за період з 05.01.2022 по 27.10.2025, виходячи з фіксованого розміру індексації - 4000,12 грн, є необґрунтованими та передчасними, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про перерахунок одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 19 (дев`ятнадцять) календарних років служби, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає таке.

Відповідач згідно поданого відзиву на позовну заяву зазначив про відсутність підстав для врахування сум індексації при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.

Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок №260).

Відповідно до розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні.

З наявної в матеріалах справи довідки про розміри видів грошового забезпечення позивача вбачається нарахування позивачу поточної індексації перед звільненням, в тому числі в жовтні 2025 року.

Отже, відповідна індексація має бути врахована позивачу при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 31.10.2025; акту виконаних робіт від 25.12.2025; платіжної інструкції про оплату послуг адвоката в розмірі 6 000,00 грн; ордеру на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Острицьким Андрієм Олеговичем, виданий "Острицький" (а.с. 12, 25-27).

У зв`язку з наведеними обставинами, суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Досліджуючи надані позивачем документи судом установлено, що згідно договору про надання правової допомоги від 31.10.2025 Адвокатське бюро "Острицький" взяло на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги позивачу по адміністративній справі щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця, одноразової грошової допомоги при звільненні, інших допомог та виплат без урахування індексації.

Згідно договору визначено вартість надання правової допомоги в суді першої інстанції в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно акту виконаних послуг Адвокатське бюро виконало, а позивач прийняв роботи щодо надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, загальна вартість виконаних робіт становить 6 000,00 грн.

Позивачем було сплачено на користь Адвокатського бюро "Острицький" суму в розмірі 6 000,00 грн в якості оплати послуг адвоката, що вбачається з відповідної платіжної інструкції.

Вивчивши подані представником позивача докази, суд установив, що спір у даній справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваного рішення; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.

Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За обставин цієї справи суд, окрім наведеного вище, також ураховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У даній справі представником позивача складено та подано до суду позовну заяву, інших дій не вчинялось.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 6 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 3000,00 грн.

Враховуючи те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у межах справи №520/33746/25 роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, на користь позивача в межах даної справи підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням у її складі поточної індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням у її складі поточної індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН