Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №520/29587/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 р. № 520/29587/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невключення позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 включити позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з січня 2022 р. по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивача з січня 2022 р. по 20.05.2023 з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн., який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн., який встановлений на 01.01.2023 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 р.», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.», з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022- 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 09.07.2022 р.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 09.07.2022 по дату звільнення (23.09.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 23.10.2001 по 23.09.2025.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 24.08.2025 № 898-ОС позивача звільнено з військової служби у відставку з 23.09.2025 за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Позивачу було видано довідки, які підтверджують його участь у заходах із забезпечення оборони України, зокрема: довідку від 14.01.2023 № 12/609; довідку від 07.08.2025 № 02.5/40707/25-ВН.

29.09.2025 представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит з вимогою надати, зокрема, копії бойових наказів, витяги з журналів бойових дій, рапорти командирів, а також інформацію щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Листом від 02.10.2025 № 08/19394-25-Вих відповідач повідомив про неможливість надання частини запитуваних документів, зокрема бойових наказів та журналів бойових дій, у зв`язку з обмеженим доступом до такої інформації.

Із наданих архівних відомостей убачається, що у період з січня 2023 року по вересень 2025 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, однак додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн за відповідний період не нараховувалась та не виплачувалась.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неправомірність визначення відповідачем розміру грошового забезпечення у період проходження ним військової служби, зокрема з січня 2022 року по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 23.09.2025.

Позивач вказує, що при нарахуванні основних складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), а також інших доплат, надбавок, допомог та премій відповідач застосовував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн., встановлену Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

На думку позивача, такі дії призвели до заниження розміру його грошового забезпечення, у зв`язку з чим він вважає, що відповідач повинен був здійснювати нарахування виходячи з актуального розміру прожиткового мінімуму, а саме: 2481 грн. станом на 01.01.2022; 2684 грн. станом на 01.01.2023; 3028 грн. станом на 01.01.2025.

Крім того. позивач пов`язує розмір належних йому виплат при звільненні (зокрема одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 років служби, компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2022– 2025 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 42 календарних днів, а також додаткової відпустки за 2013– 2022 роки у кількості 70 календарних днів) із правильністю визначення базового грошового забезпечення.

Позивач посилається на те, що вказані виплати були розраховані відповідачем із заниженого розміру грошового забезпечення, у зв`язку з чим просить здійснити їх перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 3028 грн. станом на 01.01.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Крім того, позивач також вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка, на його думку, полягає у невключенні до складу грошового забезпечення при обчисленні зазначених виплат: сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; сум індексації грошового забезпечення.

Позивач посилається на те, що неврахування зазначених виплат призвело до заниження розміру як одноразової грошової допомоги при звільненні, так і компенсацій за невикористані відпустки, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача здійснити їх повторний перерахунок з урахуванням зазначених складових.

Також, позивач не погоджується із здійсненням відповідачем утримання військового збору із сум грошового забезпечення за період з 09.07.2022 по 23.09.2025, тобто за час його участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Позивач посилається на положення Закону України № 2308-IX та вважає, що грошове забезпечення військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах в умовах воєнного стану, не підлягає оподаткуванню військовим збором, у зв`язку з чим просить: визнати протиправними дії відповідача щодо утримання такого збору; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору за зазначений період.

Відповідач проти зазначених позовних вимог заперечив та зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 168 та відомчих нормативних актів, а підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення, а також пов`язаних із ним виплат, не вбачається.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невключення позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 включити позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

При цьому, в постанові від 06.04.2023 року по зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Отже, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі – наказ № 628) (застосовувався з 01.12.2022 по 31.01.2023).

В подальшому Міністерством внутрішніх справ України, в підпорядкування якого входить Державна прикордонна служба України, видано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 36 «Про затвердження порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 26.01.2023 року (далі – наказ №36) (застосовувався з 01.02.2023 по 31.05.2023).

Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»» від 01.09.2023 року (далі – наказ №726) (застосовується з 01.06.2023 року по теперішній час).

З матеріалів справи убачається, що у період з 01.01.2023 по 20.12.2024 позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30000 грн (пропорційно часу виконання обов`язків військової служби), на період дії воєнного стану, що не заперечується позивачем, та підтверджується архівними відомостями, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 наказу № 628 (застосовувався з 01.12.2022 по 31.01.2023) додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2 наказу 628 встановлено, до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Згідно п. 3 наказу № 628 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій, службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у 3 виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Суд зазначає, що наказом № 628 наведено вичерпний перелік заходів, за умови виконання яких військовослужбовці набувають права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що позивач у січні 2023 року приймав участь в заходах, що визначені пунктом 2 Наказу №628, зокрема виконував бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення, під з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для підготовки наказу про нарахування винагороди в збільшеному розмірі за цей період.

Пунктом 2 підпункту 3 Наказу № 36 (застосовувався з 01.02.2023 по 31.05.2023) визначено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Як передбачено п. 3 Наказу № 36, до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійнорозвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів; 8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Відповідно до пункту 4 Наказу № 36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Наказом № 36 наведено вичерпний перелік заходів, за умови виконання яких військовослужбовці набувають права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, позивач в заходах, що визначені пунктом 3 Наказу №36, з 01.02.2023 по 31.05.2023 не приймав участь, зокрема не виконував бойових (спеціальних) завдань лінії бойового зіткнення, з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. У зв`язку з чим, підстав для підготовки наказу про нарахування винагороди в збільшеному розмірі за цей період також немає.

Відповідно до п. 2 підпункту 1 абзацу 1 Наказу № 726 у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Пунктом 3 Наказу № 726 встановлено, до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора: на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; з вогневого ураження виявлених повітряних цілей; з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативнорозшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником; 2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій; 3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.

Згідно пункту 8 Наказу № 726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Наказом № 726 наведено вичерпний перелік заходів, за умови виконання яких військовослужбовці набувають права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

З матеріалів справи убачається, що у жовтні 2024 року позивач отримав з розрахунку 100 000 гривень (пропорційно часу участі в таких діях та заходах) підвищену додаткову винагороду в розмірі 9032,26 грн., що підтверджується архівними відомостями та не заперечується позивачем у позові.

Доказів на підтвердження прийняття позивачем участі в заходах, визначених пунктом 3 Наказу №726, з 01.06.2023 по вересень 2025 року, зокрема виконання ним бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для підготовки наказу про нарахування позивачу винагороди в збільшеному розмірі за цей період.

Відповідач у відзиві також посилався на те, що у зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про правовий режим воєнного стану» в Україні воєнного стану, щоденні завдання військовослужбовцям ставились на підставі бойових розпоряджень. Зокрема, в період з 01.01.2023 по вересень 2025 року, позивачу ставились та він виконував наступні завдання в місці дислокації підрозділу в районі Золочівської територіальної громади Харківської області: Завдання з охорони та оборони займаних позицій з метою ймовірного наступу військ противника, недопущення просування противника вглиб оборони та подальшої окупації території України. Разом з тим, в спірний період російська федерація не здійснювала наступу. Тому безпосереднього бойового зіткнення з противником позивач не здійснював.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в розумінні пункту 1 Постанови № 168, а також виданих на його реалізацію наказу Адміністрації Держприкордонслужби №628 та Наказів МВС №36 та №726.

За результатами проведених перевірок фактичних завдань, що виконували військовослужбовці, підрозділ повідомлено про відсутність підстав для нарахування винагороди в збільшеному до 100 000 грн розмірі. Рапортів про виплату збільшеної винагороди від командира підрозділу, за вказаний позивачем період, до управління прикордонного загону не надходило. Доказів протилежного суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування позивача у спірний період в районі активних бойових дій.

Як убачається з матеріалів справи, позивач фактично виконував військовий обов`язок на території м. Харкова та Золочівської територіальної громади Харківської області. При цьому, місце розташування підрозділу в спірний період не зазнавало ударів (пошкоджень).

Місто Харків та Золочівська територіальна громада Харківської області не входить до району ведення активних бойових дій.

Згідно ст. 1 Закону №1932-ХІІ район воєнних (бойових) дій – визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частини сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися (воєнні) бойові дії.

Отже, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України м. Харків та Золочівська громада Харківської області в період з 01.01.2023 по вересень 2025 року не включене до районів ведення воєнних (бойових) дій.

З огляду на те, що у спірні періоди позивач не виконував заходів, визначених пунктом 2 Наказу № 628, Наказів МВС №36 та №726 на лінії бойового зіткнення, під вогневим ураженням, підстав для підготовки наказу про нарахування винагороди позивачу у збільшеному розмірі (до 100 000 грн) за періоди з січня 2023 року по вересень 2025 року у відповідача були відсутні, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з січня 2022 р. по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення з січня 2022 р. по 20.05.2023 з застосуванням прожиткового

мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн., який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн., який встановлений на 01.01.2023 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 р.», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.», з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто, грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в п. 4 Постанови №704.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.

Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2102 гривні. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2481 гривня. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 гривень.

Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.

Водночас, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481).

Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).

Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає з 20.05.2023 обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення позивача з січня 2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Також, Постановою №704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Отже, виплата додаткових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Таким чином, оскільки додаткові види грошового забезпечення та премія обраховуються, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, позовні вимоги в частині проведення обрахунку всіх виплачених позивачу за спірний період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, перерахованих за вищевказаним механізмом шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ 704, також підлягають задоволенню.

Враховуючи, що станом на 23.09.2025 відповідач для розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання протиправно застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, інші виплати – одноразова грошова допомога в розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога при звільненні), грошова компенсація додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, при звільненні позивача також підлягають перерахунку.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з січня 2022 р. по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивача з січня 2022 р. по 20.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн., який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн., який встановлений на 01.01.2023 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 р.», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.», з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки; зобов?язання відповідача перерахувати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року передбачено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до ч.ч.3, 4 статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором. Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до статті 10-1 пункту 14 абзацу 3 вищезгаданого Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Виходячи із положень п.3 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно п. 1 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 , визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Відповідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд зазначає, що виходячи із положень пункту 2 статті 9 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) в сумі до 30000 гривень.

Оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та дні додаткових відпусток учасника бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану), тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована допомога на оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та дні додаткових відпусток учасника бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі №420/77/25.

Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01.12.2015).

До 01.12.2015 рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток.

Проте, суду не надано доказів, що відповідачем при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022-2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, не було враховано саме ті суми індексації, які підлягали включенню до складу місячного грошового забезпечення позивача на день його звільнення, або що відповідачем не проводилось нарахування індексації у спірний період.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог у вказаній частині та зобов?язання відповідача перерахувати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 09.07.2022; зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 09.07.2022 по дату звільнення (23.09.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем було виплачено додаткову винагороду у розмірі 70000 грн. та 30 000 грн. щомісяця пропорційно із розрахунку на місяць. В Архівних відомостях, наданих на адвокатський запит, наявна інформація про утримання військового збору з грошового забезпечення позивача. Зважаючи на вказане, позивач вважає, що має право на компенсацію сум військового збору за вказані періоди.

Суд зазначає, що підпунктами 1.1-1.5. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу

Згідно відповідних положень п. 162.1. ст. 162, ст. 163, 168, 171 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно абз. 1, 2 пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 пункту 170.13-1 статті 170 цього Кодексу.

Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Цей підпункт п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України первинно (для спірних правовідносин) мав три абзаци, згідно змісту третього порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас, 09.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-IX (далі - Закон №2308-IX). Цим законом підпункт пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено абзацем, що йде після другого абзацу, згідно якого:

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

В свою чергу третій абзац (підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України) став четвертим. Відповідно, це правило поведінки почало поширюватись на другий та третій абзац пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 (далі - Порядок).

Зміни в Порядок, які відповідали змінам до Податкового кодексу України, внесеним Закон №2308-IX, були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2023 №244 (далі - Постанова №244), яка набрала чинності 24.03.2023.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що Законом №2308-IX створено норму матеріально-правового характеру, в той час як зміни до Порядку згідно постанови мали виключно процедурний характер.

Правозастосування, за змістом якого особа в підсумку повністю позбавляється матеріального права через відсутність порядку його реалізації, є протиправним, оскільки зводиться до позбавлення права в зв`язку з обставинами щодо його реалізації, які апріорі не можуть зумовлювати позбавлення права як такого.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (заяви №68385/10 та №71378/10, пункти 53, 55) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

У пунктах 54-55 указаного рішення ЄСПЛ визнав, що відмова держави здійснити певні дії, від яких залежить можливість отримання особою гарантованих їй національним законодавством виплат або зволікання з їх вчиненням, що тримає зацікавлену особу в невизначеності, становить втручання в право, передбачене статтею 1 Першого протоколу.

У рішенні в справі «Будченко проти України» від 24 квітня 2014 року (заява №38677/06, пункти 38-39) ЄСПЛ зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №812/942/17.

Зміст законодавчої пільги, запровадженої Законом №2308-IX, зводився до звільнення від оподаткування військовим збором військовослужбовців "на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації". При цьому йдеться про все грошове забезпечення за цей період (не лише додаткову винагороду за відповідну безпосередню участь).

Отже, до позивача має бути застосовано таку пільгу, починаючи з 09.07.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 09.07.2022 та зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 09.07.2022 по дату звільнення (23.09.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з січня 2022 р. по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з січня 2022 р. по 20.05.2023 з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн., який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн., який встановлений на 01.01.2023 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 р.», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.», з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 09.07.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 09.07.2022 по дату звільнення (23.09.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях