Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №160/36889/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 рокуСправа №160/36889/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування довідки, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 року представник ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:

визнати протиправними та скасувати довідку військово-лікарської комісії №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року медичний огляд проводився військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 05.12.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 Бабушкінським РВДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.10.1995 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ;

направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 Бабушкінським РВДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.10.1995 р., РНОКПП: НОМЕР_2 , на повторний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, з врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402;

зобов`язати військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 Бабушкінським РВДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 23.10.1995 р., РНОКПП: НОМЕР_2 , для визначення придатності до військової служби, з врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив обстеження та медичний огляд з метою визначення придатності на військову службу під час загальної мобілізації та встановлення причинного зв`язку між наявними захворюваннями та проходженням військової служби.

05.12.2025 року після медичного огляду ОСОБА_1 було складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби та мобілізовано.

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року, якою його визнано придатним до військової служби та мобілізовано, оскільки висновок сформовано без проведення належного медичного огляду та обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/36889/25 від 26.12.2025 року для розгляду справи визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.01.2026 року на адресу відповідача та третьої особи направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

13.01.2026 року відповідачем та третьою отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які містяться в матеріалах справи.

28.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник третьої особи з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується роздрукованою обліковою карткою до військового квитка (тимчасового посвідчення) щодо ОСОБА_1 :

- ОСОБА_1 взято на військовий облік 05.12.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 05.12.2025 року визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- позивача знято з військового обліку 05.12.2025 року (аб. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (мобілізація) які призвані чи прийняті на військову службу).

Відповідні документи, які свідчать про наявність підстав для отримання відстрочки та/або бронювання від мобілізації ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надавав.

У даному випадку, ОСОБА_1 під час проходження позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав відповідні підтверджуючі документи, які б могли стати підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, і докази надання таких документів в матеріалах даної справи відсутні.

Оскільки, ВЛК визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби, то й видання 05.12.2025 відповідачем наказу №269/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» щодо ОСОБА_1 є цілком правомірним.

Однак, ОСОБА_1 не проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , у матеріалах даної справи відсутні докази протилежного.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.

Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Відтак, надання оцінки діагнозу ОСОБА_1 на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі розгляду суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Крім того, саме до складу ВЛК входять лікарі із відповідною спеціальною освітою та певним досвідом роботи у сфері медицини, а не до складу відповідача та/ або суду.

Позивач не надав доказів, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняв до розгляду від нього чи лікарняного закладу, в якому позивач проходив обстеження будь-які медичні документи, які є в наявності та містять інформацію про певні захворювання позивача, які б при розгляді могли вплинути на зміст рішення ВЛК щодо придатності позивача до військової служби.

У матеріалах даної справи також відсутні відповідні докази та правове обґрунтування щодо необхідності проходження ОСОБА_1 ВЛК саме при ІНФОРМАЦІЯ_6 , в той час як направлення щодо проходження ВЛК було надано позивачу саме при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З урахуванням викладеного, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується роздрукованою обліковою карткою до військового квитка, ОСОБА_1 05.12.2025 року взято на військовий облік при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив обстеження та медичний огляд з метою визначення придатності на військову службу під час загальної мобілізації та встановлення причинного зв`язку між наявними захворюваннями та проходженням військової служби.

05.12.2025 року після медичного огляду ОСОБА_1 було складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №4/1/11521 від 22.12.2025 року (у відповідь на адвокатський запит вх.№21/2025 від 15.12.2025 року) представнику позивача повідомлено, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №269/М від 05.12.2025 року ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року, якою його визнано придатним до військової служби та мобілізовано, оскільки висновок сформовано без проведення належного медичного огляду та обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників).

Військовослужбовці, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії приймають постанови.

Пунктом 1.1 розділу II Положення №402 визначено, що медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Положення №402 під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Положення №402 визначено, що після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Положення №402, результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (з питань приписки).

Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка Р(М)ВК (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини.

Згідно з пунктом 77 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» передбачено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також морального і соціального стану призовника членів його сім`ї, районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, про придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з визначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину; надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, аналіз зазначених вище норм, дає підстави для висновку, що призовники підлягають медичному огляду, після якого кожний лікар комісії записує в облікову картку призовника висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

Як визначено пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Пункт 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 окремо визначає види постанов, які приймає ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом (абзац перший) та види постанов щодо військовозобов`язаних по мобілізації (абзац восьмий).

Відповідно до підпункту "б" пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Згідно з пунктом 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив обстеження та медичний огляд з метою визначення придатності на військову службу під час загальної мобілізації та встановлення причинного зв`язку між наявними захворюваннями та проходженням військової служби.

05.12.2025 року після медичного огляду ОСОБА_1 було складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 6.8. глави 6 розділу II Положення №402, огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Визначення ж придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців забезпечується військово-лікарською експертизою, направлення на яке видається, у тому числі, командирами військової частини.

При амбулаторному обстеженні всі медичні документи, необхідні для проведення військово-лікарської експертизи, надаються військовослужбовцем особисто та після проведення ВЛК повертаються йому.

Під час проведення амбулаторного обстеження складаються наступні документи: Постанова (Довідка) ВЛК, Картка обстеження та медичного огляду.

Суд зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, позивач мав право звернутись до відповідної військово-лікарської комісії для перегляду висновку, однак, таким не скористався, належних доказів щодо звернення не надано.

У свою чергу, надання оцінки діагнозів позивача на предмет того, чи підпадають вони під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі повноважень суду.

Відповідна правова позиція узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у справі №810/5009/18 від 12 червня 2020 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнати правомірною довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1205-1022-3124-3 від 05.12.2025 року, якою ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби

Суд під час ухвалення рішення по справі враховує, що дійсно в матеріалах справи відсутня скарга позивача на постанову ВЛК у вигляді спірної довідки.

У даному випадку, відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №269/М від 05.12.2025 року ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та його направлено до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно, оскільки ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, останній втратив статус військовозобов`язаної особи та набув статусу військовослужбовця.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову противоправною не спричинює відновлення становища особи, призваної на військову службу.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування довідки, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник