Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №755/25095/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/25095/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

у с т а н о в и в :

16.12.2025 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про зміну розміру аліментів, у якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Кам`янського (Заводського районного суду м. Дніпродзержинська) по справі №208/8427/25 від 27.06.2025, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, а саме у сумі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення з цим позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач у періоди з 23.12.2014 - 28.12.2014; 14.01.2015 - 31.03.2015; 12.05.2015 - 14.06.2015: брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) в смт. Піски Донецької області, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції № 846 від 16.06.2015. Позивач нагороджений медаллю «ДОБРОВОЛЕЦЬ АТО» за представленням Всеукраїнського об`єднання «Країна». Дата нагородження: 2014 рік. Вказане підтверджується Нагородним листом / Медаллю «ДОБРОВОЛЕЦЬ АТО» 2014 року. 15.12.2016 нагороджений нагрудним знаком «5 РОТА «ДОНЕЦЬК»» згідно Наказу №12-д, що підтверджується Нагородним листом / Нагрудним знаком «5 РОТА «ДОНЕЦЬК»». 09.11.2018 розпочав проходження служби у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України. За час служби засвоїв програму бойової підготовки на «добре», вчасно та ініціативно виконував накази, що підтверджується службовою характеристикою від 21.10.2020. У період 10.12.2018 - 01.12.2020 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях (періоди зараховуються один місяць за три). 01.12.2020 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зарахований на службу в оперативному резерві першої черги, що підтверджується Витягом з Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 №265 від 01.12.2020, довідкою № 22/1905 від 01.12.2020 по участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецьких та Луганських областях. 24.07.2019 нагороджений нагрудним знаком «ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ОБОРОНУ СЕЛИЩА ПІСКИ» згідно Наказу № 7-п, що підтверджується Нагородним листом / Нагрудним знаком «ЗА ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ОБОРОНУ СЕЛИЩА ПІСКИ». В подальшому позивач проходив службу служив стрільцем у відділенні військової частини НОМЕР_2 , характеризувався як відданий та відповідальний солдат, який добре реагує на зауваження та ефективно виконує свої обов`язки, що підтверджується службовою характеристикою від військової частини НОМЕР_2 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, в період з 28.03.2022 по 16.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 28.03.2022 по 16.05.2022, перебуваючи в Донецькій області, м. Маріуполь у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 28/1454 від 20.06.2023. 15.04.2022 отримав вогнепальне осколкове поранення лівого стегна з ампутацією внаслідок артилерійського обстрілу по АДРЕСА_1 . 20.05.2022 він потрапив у полон з Азовсталі (Маріуполь), з якого був звільнений 26.06.2022. У зв`язку із пораненням був поставлений діагноз: наслідки вогнепального осколкового поранення лівого стегна з ампутацією його в/3, з післяампутаційним больовим синдромом та фантомними болями, з помірним порушенням функцій. Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 97-т від 07.02.2023, Довідкою № 1221-22 від 01.07.2022, виданої Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру», Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 36/356 від 15.08.2022. За наслідком порання була присвоєна довічна 2 група інвалідності з 03.04.2023 та призначено проходити відповідну реабілітацію та лікування, що підтверджується посвідченням, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №768380 від 05.04.2023, індивідуальною програмою реабілітації інваліда №413 від 05.04.2023. 14.10.2022 нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня згідно Указу Президента України № 713, що підтверджується нагородженням Орденом «За мужність» III ступеня. 02.06.2023 зареєстровано шлюб з ОСОБА_4 (після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_5 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народився син, ОСОБА_3 . 24.09.2024 ОСОБА_5 змінила ім`я на ОСОБА_2 . На цей час позивач не має власного нерухомого майна та винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди від 18.04.2025, з розміром щомісячної орендної плати у сумі 11000,00 грн. щомісячно, що підтверджується договором оренди від 18.04.2025. Позивач має на утримані непрацездатну матір, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є особою пенсійного віку та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 18.02.2010 та довідкою від 22.05.2025 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. Позивач займає активну громадянську позицію, зокрема, він є учасником команди з ампфутболу «Шахтар» для людей з ампутованими кінцівками, а також членом громадської організації ГО «Сердце Азовсталі», де приймає активну участь з допомоги реабілітації пораненим воїнам та воїнам, що повернулися з російського полону, а також і інші громадські функції, що підтверджується характеристикою від 21.05.2025; характеристикою від 26.05.2025; меморандумом про співпрацю від 10.05.2024. Будучі інвалідом другої групи позивач за призначенням лікаря має приймати постійне лікування та витрачати значну суму своїх коштів на придбання ліків. Зокрема, за квітень 2025 сума витрат на ліки становить 5738.56 грн. (05.04.2025: -514.80 грн.; 08.04.2025: -657.50 грн.; 12.04.2025: -539.00 грн.; 15.04.2025: -655.20 грн.; 16.04.2025: -532.70 грн.; 19.04.2025: -1258.86 грн.; 21.04.2025: -539.80 грн.; 22.04.2025: -548.80 грн.; 24.04.2025: -551.90 грн.; 27.04.2025: -549.20 грн.); сума витрат на ліки в травні 2025 становить 7525.73 грн. (01.05.2025: -741.70 грн.; 02.05.2025: -545.80 грн.; 04.05.2025: -1310.90 грн.; 06.05.2025: -770.19 грн.; 08.05.2025: -535.80 грн.; 09.05.2025: -519.70 грн.; 15.05.2025: -529.70 грн.; 18.05.2025: -522.00 грн.; 20.05.2025: -543.40 грн.; 21.05.2025: -1512.04 грн.; сума витрат на ліки в червні 2025 року становить 8383.08 грн.; (01.06.2025: -671.40 грн.; 04.06.2025: -513.90 грн.; 06.06.2025: -391.28 грн.; 07.06.2025: -514.70 грн.; 08.06.2025: -524.90 грн.; 09.06.2025: -668.40 грн.; 11.06.2025: -513.00 грн.; 13.06.2025: -1279.30 грн.; 14.06.2025: -511.40 грн.; 16.06.2025: -1194.20 грн.; 19.06.2025: -542.82 грн.; 21.06.2025: -1493.02 грн.; 22.06.2025: -669.18 грн.; в липні 2025 року становить 1759.63 грн.; 08.07.2025: - 400.00 грн.; 08.07.2025: -1359.63 грн. Вказане підтверджується копіями банківських квитанцій, а також довідками та направленнями лікарів щодо призначення обов`язкового лікування. При цьому, позивач має нерегулярний мінливий дохід, оскільки офіційно не працевлаштований, що підтверджується довідкою про доходи ОК-5, ОК-7. Наказом Заводського районного суду м. Кам`янського (Заводського районного суду м. Дніпродзержинська) по справі № 208/8427/25 від 27.06.2025 вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), що місячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25 червня 2025 року і до повноліття дитини. Разом з тим, судом при визначенні розмірі аліментів не було досліджено та враховано питання про стан здоров`я позивача, наявність у нього інших утриманців, відсутність власного житла та наявність суттєвих регулярних видатків на ліки та оренду житла у останнього. Окрім того, судом не було досліджено та враховано той факт, що позивач не має регулярного доходу та помилково призначено аліменти у розмірі частки від заробітку. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Позивач має право на зміну розміру аліментів, відповідно до позовної заяви та чинного законодавства України. Позивач є інвалідом 2 групи з довічною інвалідністю, отриманою внаслідок вогнепального осколкового поранення лівого стегна з ампутацією під час бойових дій у Маріуполі (15.04.2022). Це вимагає постійного лікування, реабілітації та значних витрат на ліки (наприклад, у квітні 2025 року - 5738,56 грн, у травні - 7525,73 грн, у червні - 8383,08 грн). Через стан здоров`я позивач визнаний непридатним до військової служби та офіційно не працевлаштований, що суттєво обмежує його фінансові можливості. Позивач не має власного житла і змушений орендувати квартиру в м. Київ за 11000 грн щомісячно (договір оренди від 18.04.2025). Він не має регулярного доходу, що підтверджується довідками ОК-5 та ОК-7, оскільки офіційно не працює через інвалідність. Значні витрати на ліки та оренду житла погіршують його матеріальне становище, роблячи виплату аліментів у поточному розмірі обтяжливою. Позивач утримує непрацездатну матір, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка є особою пенсійного віку та проживає разом із ним. Це створює додаткове фінансове навантаження, яке не було враховано судом при первинному призначенні аліментів. Позивач не має стабільного доходу через відсутність офіційного працевлаштування, спричиненого інвалідністю. Призначення аліментів у частці від заробітку (1/4 частини доходу) є недоцільним, оскільки дохід позивача нерегулярний. Натомість доречніше призначити аліменти у твердій грошовій сумі. На підставі викладеного, враховуючи стан здоров`я позивача (інвалідність 2 групи), його складне матеріальне становище (відсутність доходу та житла, витрати на оренду і ліки), наявність утриманців (мати) та нерегулярність

доходу, а також норми ст. 192 СК України і судову практику, позивач має обґрунтоване право на зміну розміру аліментів. Первинне рішення суду від 27.06.2025 не врахувало ці обставини, тому перегляд розміру аліментів є необхідним і законним.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, направлена на адресу відповідачки, як внутрішньо переміщеної особи, судова кореспонденція повернулась до суду без вручення адресату.

Станом на час ухвалення у справі рішення, відповідачка не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, судовим наказом Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ від 27.06.2025 року у справі №208/8427/25, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), що місячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25 червня 2025 року і до повноліття дитини.

Відповідно до положень ст. 258 ЦПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Отже, судовий наказ є видом судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, у даному випадку справи про стягнення аліментів.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень зазначеної норми сімейного законодавства свідчить, що розмір аліментів визначений за рішенням суду може бути зменшений за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я платника аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Убачається, що передбачені ст. 192 СК України обставини, які є підставою для зменшення розміру аліментів, мають наступити для платника після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. (Сюди входить належне харчування, житло, одяг тощо). Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема згаданою вище статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

За змістом ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану платника чи одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища та/або здоров`я платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З огляду на визначену законодавчу можливість змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

У статті 192 СК України передбачено ті обставини, які враховуються для зміни способу та/або розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при зменшенні розміру аліментів і як цей розмір узгоджується з інтересами дитини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Як відповідач, так і позивачка зобов`язанні в однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства утримувати свою дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй гарні умови для проживання, виховання, навчання, у тому числі забезпечувати матеріально.

Стягнення аліментів має ціль - найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала би при сумісному проживанні з обома батьками.

Навіть у частині першій статті 161 ЦПК України передбачено стягнення аліментів у безспірному порядку в наказному провадженні, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частини друга статті 161 ЦПК України).

Тобто отримувати мінімальний розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) їх платника - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дітей.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

При цьому, той з батьків, який проживає окремо та сплачує аліменти, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власної дитини.

У цій справі суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, ураховуючи наступне.

Надані стороною позивача докази щодо стану здоров`я платника аліментів, витрачання коштів на лікування, винаймання позивачем житла, дані Пенсійного фонду стосуються періоду до винесення судового наказу про стягнення аліментів та станом на час стягнення аліментів, тобто всі ці обставини існували на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Водночас положення ст. 192 СК України дозволяють здійснити зменшення аліментів, якщо згодом, тобто вже після стягнення аліментів, погіршився матеріальний стан платника аліментів, змінився його сімейний стан, погіршився стан здоров`я тощо.

У даному випадку стороною позивача не надано належних, достатніх та достовірних доказів про те, що з часу винесення судового наказу про стягнення аліментів, у позивача погіршився стан здоров`я та він вимушений витрачати більше коштів на своє лікування, ніж це було на час вирішення питання про стягнення аліментів.

Суду не надано доказів за якими у динаміці суд міг би прослідкувати зміну розміру доходів позивача, і які б вказували на те, що з часу стягнення аліментів доходи позивача значно зменшились.

Обставини, які існували на час ухвалення рішення про стягнення аліментів і згодом не змінились, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментних зобов`язань.

Наявність у позивача матері пенсійного віку не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання його малолітньої дитини, за відсутності доказів як потреби матері в наданні утримання позивачем, так і доказів надання позивачем такого утримання своїй матері та його розміру.

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цього позову за недоведеністю наявності підстав для зменшення розміру аліментів, передбачених ст. 192 СК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.03.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя -