Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №362/8269/24 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/8269/24

Провадження № 2/362/391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

30 березня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Марчука О.Л.,

при секретарі – Неділько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після померлої матері право власності на:

-земельну ділянку площею 0,1602 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:035:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0896 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:037:0010, розташовану на АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після смерті її матері вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини померлої за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане нерухоме майно у зв`язку із тим, що нею не надано правовстановлюючих документів про проаво власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно (а.с. 1 – 4).

В судове засідання ніхто не прибув.

Представник позивачки надала заяву про розгляд справи у їх відсуності (а.с. 137).

Враховуючи, що судову повістку про виклик разом із копією ухвали про відкриття провадження по справі та примірником позовної заяви з додатками, які були надіслані відповідачу за адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 57, 137, 140).

Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи в порядку вручення судових повісток, передбаченому статтями 128 і 130 ЦПК України, не повідомив суд про причини свого неприбуття, суд вважає причини неприбуття відповідача в судове засідання неповажними.

Оскільки, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив та представник позивачки не заперечив проти вирішення справи в заочному порядку, на підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2012 року (а.с. 7).

За заповітом ОСОБА_3 від 19 травня 1998 року сторони у даній справі обидва є її спадкоємцями (а.с. 81 на звороті).

Із матеріалів спадкової справи № 400/2012 до майна ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що сторони як спадкоємці за заповітом обидва прийняли спадщину після смерті їх матері, що підтверджується відповідними заявами від 20 листопада 2012 року (а.с. 76 на звороті, 78).

При цьому, 07 липня 2016 року між сторонами було укладено договір про поділ спадщини між ними (а.с. 10).

Проте, у вказаному договорі відсутні положення стосовно:

-земельної ділянки площею 0,1602 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:035:0027, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки площею 0,0896 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:037:0010, розташованої на АДРЕСА_1 .

Отже, вказані дві земельні ділянки не увійшли до поділу спадщини між сторонами за договором, а тому вони можуть бути успадковані ними за заповітом померлої матері відповідно до норм цивільного законодавства.

Натомість, не зважаючи на майнові права іншого спадкоємця, 08 липня 2016 року позивачка звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини за заповітом після померлої матері на дві вищевказані земельні ділянки (а.с. 116 на звороті).

Однак, постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Остранициної О.Б. від 08.07.2016 року № 727/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на:

-земельну ділянку площею 0,1602 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:035:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0896 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:037:0010, розташовану на АДРЕСА_1 , – у зв`язку із тим, що право власності спадкодавця на дві зазначені земельні ділянки було зареєстровано після смерті спадкодавця (а.с. 118).

Одночасно, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду село Плесецьке розташоване в адміністративних межах Калинівської селищної територіальної громади Фастівського району Київської області.

Норма частини першої статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною станом на дату смерті спадкодавця) передбачала, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодесу України (у редакції, що була чинною станом на дату смерті спадкодавця), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Зокрема, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 028211, на земельну ділянку площею 0,1602 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:035:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , – на ім`я померлої матері сторін, було зареєстровано вже після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Також, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 028212, на земельну ділянку площею 0,0896 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:037:0010, розташованої на АДРЕСА_1 , – на ім`я померлої матері сторін, було зареєстровано вже після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

Як наслідок, правовстановлюючі документи на спірні дві земельні ділянки було зареєстровано вже після смерті особи на ім`я якої оформлено вказані дві земельні ділянки.

Крім того, відомості про державну реєстрацію зазначених двох земельних ділянок саме 28 грудня 2015 року містяться й у відповідних Витягах з Державного земельного кадастру (а.с. 16 – 26, 29 – 39).

Тобто, за життя матері сторін не було здійснено державну реєстрацію її майнових прав на вказане нерухоме майно, оскільки два державні акти про право власності на земельні ділянки зареєстровано лише через чотири місяці після смерті особи та проведено державну реєстрацію зазначених двох земельних ділянок вже після трьох років після смерті спадкодавця.

У звязку із цим, слід зробити висновок, що позивачка не має права на спадкування вказаних двох земельних ділянок, оскільки її матір за життя не набула права власності на дане нерухоме майно.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1 і 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, з урахуванням наведених обставин та норм цивільного і земельного законодавства, слід зробити висновок, що спадкодавець позивачки не набула права власності на дані дві земельні ділянки оскільки померла до дати виникнення цих прав (до дати реєстрації земельних ділянок як об`єктів нерухомого майна та до дати реєстрації відповідних державних актів на земельні ділянки).

Норма частини четвертої статті 25 ЦК України передбачає, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що спадкодавець позивачки не набула права власності на сіпрне нерухоме майно у зв`язку із припиненням свєї правозданості внаслідок смерті.

До того ж, слід врахувати, що за укладеним між сторонами 07 липня 2016 року договором про поділ спадщини не вирішувалось питання поділу стосовно:

-земельної ділянки площею 0,1602 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:035:0027, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки площею 0,0896 гектара, кадастровий номер 3221486201:01:037:0010, розташованої на АДРЕСА_1 , – а тому їх спадкування здійснюється обома сторонами за заповітом спадкодавця.

Тобто, відповідач також має майнові права на вказані дві земельні ділянки, про що також зазначено в постанові державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Остранициної О.Б. від 08.07.2016 року № 727/02-31 (а.с. 118).

Отже, визнання за позивачкою права власності на дві зазначені земельні ділянки, – суперечить цивільному законодавству та грубо порушує спадкові права відповідача.

Не зважаючи на те, що предметом даного позову не є оскарження рішення нотаріуса, суд зазначає про те, що суд погоджується із доводами нотаріуса викладеними в постанові від 08.07.2016 року № 727/02-31.

Як наслідок, нотаріус правомірно, обґрунтовано і на абсолютно законних підставах відмовила спадкоємцю у видачі відповідних свідоцтв про право власності в порядку спадкування.

За таких обставин, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки вказане нерухоме майно не належало спадкодавцю позивачки на праві власності та відповідач також має право його спадкувати за заповітом своєї матері.

Одночасно, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові судові витрати пов`язані з розглядом справи слід покласти на позивача (а.с. 43).

На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 1216, 1268, 1297 ЦК України, статтями 125, 126 ЗК України, статтями 1 – 13, 19, 23, 27, 34, 76 – 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 258, 259, 263 – 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення – 30 березня 2026 року.