Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №359/1716/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1716/26

Провадження № 3/359/990/2026

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора Наталії Гайфуліної, адміністративний матеріал, що надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, молодший інспектор (технік з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02.04.1996 Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи молодшим інспектором (технік з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону.«1700-УН та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону 1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 27 розділу XIII Закону №1700-УІІ, несвоєчасно 24.10.2025, без поважних причин, подавши при звільненні декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнає повністю та щиро розкаюється у скоєному, вказав, не мав і не має наміру приховувати свій фінансовий стан.

Прокурор в судовому засіданні, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтримала повністю та вказала, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування згідно з пп. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції", примітки до ст. 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, безумовно порушив вимоги ч. 1 ст. 45 та п. 2-1 Прикінцевих положень Закону, оскільки несвоєчасно, подав без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.

Суд, заслухавши пояснення та ознайомившись з наданими суду матеріалами, вважає за необхідне акцентувати увагу суду на наступному. Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України. Суб`єкт правопорушення з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності вже після пропуску строку подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо без діє тривалий час і не подає декларацію.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 4431 від 19.02.2026 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Так, будучи особою на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон), несвоєчасно 24.10.2025, без поважних причин, подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні за 2024 рік за період (з 01.01.2025 по 24.04.2025).

Так, будучи молодшим інспектором (технік з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону несвоєчасно 24.10.2025 без поважних причин, подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні за 2024 рік за період з 01.01.2025 по 24.04.2025).

Державна кримінально-виконавча служба України здійснює керівництво органами і установами виконання покарань в Україні, їй підпорядковуються територіальні органи управління в регіонах і містах державного значення.

Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України спрямовується і координується Міністерством юстиції України, яке забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Особи, які проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, виконують покладені на них завдання і функції відповідно до законодавства. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, перелік яких визначений частиною шостою статті 14 цього Закону. Такі особи проходять службу відповідно до вимог законодавства та виконують завдання і функції, покладені на Державну кримінально-виконавчу службу України.

Так, наказом Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119) від 12.06.2017 № 52/ОС-17 ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора (техніком з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації.

Наказом Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» від 18.04.2014 №105»Про заохочення особового складу підпорядкованиїх установ ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання`старший прапорщик внутрішньої служби», яке відповідно до Закону України`Про Державну кримінально-виконавчу службу України» належить до молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

Отже, старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 є особою молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

Окрім того, 02.09.2012 ОСОБА_1 прийняв присягу працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та цього ж дня письмово попереджений про встановлені Законом України від 07.04.2011 № 3206-VI, а згодом Законом України від 14.10.2014 № 1700-VII.

Також, ОСОБА_1 25.04.2025 був ознайомлений з Пам`яткою для посадових осіб-суб`єктів декларування, які припинили свою службову діяльність у Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)».

Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, тобто особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушення у цій статті є особи, які відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до наказу Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» від 22.04.2025 № 60/ОС-25 ОСОБА_1 старшого прапорщика внутрішньої безпеки звільнено з посади молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» з 25.04.2025.

Крім того, абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону встановлено, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" пункту 2 пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові до виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, як зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону.

Відповідно до пп.2 п.2 Розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за № 987/36609, декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) за період з 00 год 00 хв 01 січня до 00 год 00 хв 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію при звільненні за 2024 рік, упродовж часу з 00 год 00 хв 26.04.2025 по 23 год 59 хв 25.05.2025 (граничний строк).

26.05.2025 в 00 год 00 хв ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений ст. 45 Закону № 1700-VII.

Отже, ОСОБА_1 , будучи звільненим 25.04.2025 з посади молодшого інспектора (технік з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», мав подати декларацію суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, до 00 год 00 хв 26.05.2025 включно.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні ОСОБА_1 подав лише 24.10.2025 об 18 год 41 хв відповідно, тобто несвоєчасно без поважних причин.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння або бездіяльності.

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо без діє тривалий час і не подає декларацію.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, у тому числі вимог його ч. 2 ст. 45.

Поважних причин, які б перешкоджали вчасно подати декларацію особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено.

Датою вчинення є 24.10.2025, тобто дата подання декларації до Реєстру.

Місцем вчинення правопорушення ОСОБА_1 є місце його роботи — ДУ «Бориспільська виправна колонія», розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків, вул. Вишнева (Воровського), буд. 19-А, де було допущено несвоєчасне подання декларації.

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому суддя не вбачає підстав для визнання поважними, зазначені ОСОБА_1 причини пропуску ним строку подачі електронної декларації. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. ОСОБА_1 як суб`єкту декларуванню було відомо про необхідність завчасно підготуватися до чергового етапу електронного декларування в Україні. Тому при всій завбачливості та уважності міг раніше виявити та усунути ті проблеми, які стали їй на перешкоді при поданні електронної декларації.

Отже, доказів поважності причин неподання ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, у визначений законом строк, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, у судовому засіданні здобуто не було.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки останній, являючись посадовою особою юридичної особи публічного права, несвоєчасно подала декларацію, без поважних причин.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, особу, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, має постійнемісце роботи, раніше до адміністративноївідповідальності не притягувався, його тривалу суспільнокорисну трудову діяльність наодній посаді, обставини, щопом`якшують відповідальність, а саме щире каяття в скоєному, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення та матеріали справи, з метою виховання цієї особи в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 з якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, ч.1 ст.172-6 КУпАП, 245, 247, 268, 280, ч.2 ст. 284 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA488999980313030149000010001; код класифікації доходів бюджету 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ___________________.

Суддя С.М. Вознюк