Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №240/23932/25 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2-а/294/2/26

справа № 240/23932/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:

секретаря судових засідань – Івашкевич В.П.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача – Котюжинського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чуднів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Чуднівського районного суду Житомирської області перебуває вищевказаний адміністративний позов, в якому ОСОБА_1 просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №3/219 від 23.07.2025 про накладення на нього штрафу в сумі 17 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що є уродженцем с. Попівка Карлівського району Полтавської області. В зв`язку із військовими діями був вимушений з родиною залишити постійне місце проживання та переїхати до родичів в Житомирську область, а саме: с. Галіївка, Житомирського району Житомирської області. На військовому обліку перебував в РТЦК м. Карлівка Полтавської області, із військового обліку був знятий 18.03.1994 за станом здоров`я, так як має вроджений порок серця. По факту переміщення в Житомирську область оформляє статус тимчасово переміщеної особи. По факту переміщення в Житомирську область з метою постановки на військовий облік пройшов військову комісію в ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою його було визнано непридатним до військової служби в зв`язку із серйозним захворюванням серця. На даний час перебуває на обліку у кардіолога в Чуднівській міській лікарні Житомирської області. Виходячи із стану здоров`я та необхідності проведення операційного втручання на серці йому надано III групу інвалідності, що підтверджується відповідними документами. Не знав та не володів інформаційно, що ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову № 3/219 від 23.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено штраф в розмірі 17 000 грн. Постанову вважає протиправною та просить суд її скасувати.

23.02.2026 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560. Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 (далі – Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. З наведених норм пункту 41 Порядку №560, прямо випливає, що оповіщення військовозобов`язаного або резервіста вважається належним незалежно від того, повідомив він ТЦК актуальну адресу чи ні. Таким чином, будь-яке повернення повістки з відповідною відміткою поштового оператора є належним підтвердженням оповіщення, а тому особа вважається повідомленою про виклик у встановленому законом порядку. За наявності в ТЦК листа з довідкою про причини повернення з підписом з проставленням відбитка поштового пристрою та відміткою “адресат відсутній за зазначеною адресою”, вважається, що громадянин, в силу положень визначених Порядком №560, є належним чином оповіщеним.

Ухвалою суду від 22.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, додатково повідомив, що повістку про явку до ТЦК та СП не отримував, з`явився позивач, позов підтримав в повному обсязі, додатково пояснив, що фактично переїхав у Житомирську область в липні 2024 року, зареєтрував своє місце проживання з 25.08.2025. На військовий облік не ставав, оскільки були проблеми зі здоров`ям у дружини (злоякісне новоутворення), крім того, є троє дітей, а тому займався їх влаштуванням у школи. Тому вчасно свої облікові дані не поновив.

Також у судове засідання з`явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Як було зазначено вище, позивачу ОСОБА_1 ставиться у вину порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме те, що він у порушення вимог абз.2 ч.1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, оскільки не з`явився за викликом у строк, зазначеній у отриманій ним повістці до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме до 27.05.2025.

Частиною 3 ст.210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Абз. 2 ч. 1 ст. 22ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Пунктом 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, передбачено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пункт 23 вищезазначеного Порядку встановлює поважність причин неприбуття.

Підпунктом 2 п. 41 Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) з 28.10.1994, за постановою ВЛК від 14.04.1999 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, з 10.03.2004 визнаний непридатним до військової служби.

За адресою зареєстрованого місця проживання в с. Попівка Карлівського району Полтавської області 14.05.2025 позивачу було надіслано повістку №3417727 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) на 27.05.2025 о 09.00 год.

Копія поштового конверта з ознакою "Повістка ТЦК", надана відповідачем, містить дату надсилання поштового відправлення 20.05.2025 та дату повернення 27.05.2025 з позначкою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пп. 2 п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560 є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Як вбачається з витягу Вільшанської територіальної громади Житомирського району Житомирської області №2025/012183814, ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання на території с. Галіївка Житомирського району Житомирської області лише 25.08.2025.

Таким чином, позивач будь-яких доказів на спростування вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо неоновлення облікових даних, суду не надав, проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно з вищезазначеними правовими нормами, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

При цьому, наявність у позивача права на відстрочку та наявність важких захворювань у членів його родини не звільняє його від обов`язку дотримуватись правил військового обліку та мобілізаційного законодавства.

Тож, надані відповідачем матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено постанову № 3/219 від 23.07.2025, містять належні та допустимі докази оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ).

Тобто у суду є підстави вважати, що позивачем було порушено обов`язок щодо прибуття за викликом до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

За таких обставин, суд не приймає доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також судом не встановлено порушень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 порядку оповіщення ОСОБА_1 , про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі №3/219 від 26.06.2025 наявне відповідне повідомлення та підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ним.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою.

Разом з тим, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Згідно правової позиції, висловленої ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Росії» (09.06.2005) та у справі «Фрізен проти Росії» (24.03.2005), досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, судом враховується правова позиція, висловлена у справі «Ісмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16.10.2008), згідно якої для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що позивач вчинив правопорушення вперше, є особою з інвалідністю, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 28.01.2026, потребує постійного лікування як сам, так і його дружина, яка хворіє важким захворюванням, що також підтверджується долученими до справи доказами, враховуючи також перебування на утриманні позивача двох малолітніх дітей, необхідність проживання у іншій області в зв`язку з військовими діями, що свідчить про наявність у позивача та його родини додаткових витрат, пов`язаних з облаштуванням побуту, а аткож зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, суд вбачає у цьому випадку наявність переконливих обставин для зміни заходу стягнення, накладеного на позивача постановою №3/219 від 23.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, змінити на усне зауваження.

До вказаних висновків суд приходить з огляду на те, що діяння не заподіяло тяжких наслідків, не враховано форму вини, відсутність обтяжуючих обставин, майновий та соціальний стан правопорушника, а також зважаючи на те, що на даний час останній усунув порушення шляхом оновлення своїх даних та проходження військово – лікарської комісії.

При цьому, очевидно, що у даному конкретному випадку достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу цілком являється усне зауваження, що попередить вчинення особою таких діянь в майбутньому.

Так, відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його вік, майновий та сімейний стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність заподіяння шкоди, відсутність шкідливих суспільних наслідків, суд дійшов висновку про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності, поваги до правил співжиття в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

З врахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню частково шляхом зміни застосованого заходу стягнення в межах, передбачених КУпАП, яким передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності із застосуванням до особи передбаченого КУпАП заходу впливу - усного зауваження.

Керуючись ст.ст. 19, 77, 159-163, 241-247, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення, застосований постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 №3/219 від 23.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, до ОСОБА_1 .

Звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина БІЛЕРА