Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №296/3384/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3384/26

1-кп/296/626/26

Вирок

Іменем України

30 березня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42026062020000016 від 20.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

на даний час перебуває в ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)», раніше судимого:

- 19.12.2022 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03.04.2024 штраф замінено на 240 годин громадських робіт;

- 31.07.2024 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 389 КК України призначено покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік 29 днів:

- 18.12.2024 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у виді апробаційного нагляду строком на 2 роки;

- 24.09.2025 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна;

- 30.08.2024 року до Житомирського районного суду Житомирської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України,

установив:

До Корольовського районного суду м. Житомира надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України разом з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої встановлено, що

18 січня 2026 року, близько 17 години 50 хвилин, ОСОБА_4 перебував поруч з магазином «Квара», що за адресою: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 102, де помітив раніше незнайомого ОСОБА_6 , який спав на зупинці громадського транспорту.

В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме мобільного телефону марки та моделі «Oppo Reno 7 CPH2363», що належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 та переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших, скориставшись тим, що ОСОБА_6 не слідкує за його діями, оскільки спав, дістав з кишені куртки, в яку ОСОБА_6 був одягнений, належний останньому мобільний телефон марки та моделі «Oppo Reno 7 CPH2363», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , оперативна пам`ять 8 Гб, вбудована пам`ять 128 Гб, в корпусі чорного кольору, вартістю 6 792 грн 79 коп, тим самим повторно таємно викрав чуже майно.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадений мобільний телефон марки та моделі «Oppo Reno 7 CPH2363» Oppo Reno 7 CPH2363», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , оперативна пам`ять 8 Гб, вбудована пам`ять 128 Гб, в корпусі чорного кольору, місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився вказаним майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 6 792 грн 79 коп.

Крім того, 18 січня 2026 року близько 17 години 59 хвилин, перебуваючи у невстановлену місці, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадений мобільний телефон марки та моделі «Oppo Reno 7 CPH2363», Oppo Reno 7 CPH2363», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , оперативна пам`ять 8 Гб, вбудована пам`ять 128 Гб в корпусі чорного кольору, що належить ОСОБА_6 , розблокував його за допомогою клавіші живлення та, таким чином, отримав доступ до вказаного телефону, де виявив встановлений на ньому застосунок «Приват24», призначений для дистанційного керування банківськими рахунками АТ «ПриватБанк» у режимі реального часу (інтернет-банкінгу), вхід до якого здійснювався за допомогою паролю, створеного ОСОБА_6 , який не був відомий ОСОБА_4 .

В цей момент, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи дистанційного банківського обслуговування АТ «ПриватБанк». Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, вчинив дії щодо зміни паролю, встановленого ОСОБА_6 , до застосунку «Приват24», зайшов до автоматизованої системи віддаленого доступу АТ «ПриватБанк», видавши себе за ОСОБА_6 , тим самим втрутився в роботу автоматизованої системи віддаленого доступу Mobile-банкінгу «Приват24» АТ «ПриватБанк» та отримав повний доступ до рахунку ОСОБА_6 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 .

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_4 спотворив інформацію про належного користувача облікового запису, не маючи законного доступу до нього, з метою подальшого дистанційного керування вищевказаним банківським рахунком, отримавши при цьому можливість розпоряджатись коштами та функціями вищезазначеного банківського рахунку, які пропонує Інтернет-банкінг «Приват 24», та змогу використовувати їх на власний розсуд.

Крім того, 18 січня 2026 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_4 перебував у достовірно невстановленому досудовим розслідуванням місці, у зоні дії базової станції, що за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 22, отримавши доступ до автоматизованої системи віддаленого доступу Mobile-банкінгу «Приват24» АТ «ПриватБанк» користувача ОСОБА_6 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме - грошових коштів з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , впевнившись, що на картковому рахунку потерпілого ОСОБА_6 знаходяться кошти, о 18 год 00 хв та о 18 год 02 хв здійснив переказ грошових коштів на банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_4 в загальній сумі 16 000 гривень.

В подальшому, отримавши в такий спосіб грошові кошти ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 16 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 22 792 грн 79 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України надійшов до Корольовського районного суду м. Житомира разом з угодою про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної 20 березня 2026 року під час досудового розслідування між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026062020000016 від 20.01.2026, ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, які викладені в повідомленні про підозру та в угоді, зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в судовому провадженні.

Угодою визначено узгоджене покарання із урахуванням положень ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання підозрюваного встановлено, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Сторонами враховано, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, згідно з ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину та кримінального проступку, ОСОБА_4 щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, відшкодував шкоду потерпілому, з врахуванням чого сторони узгодили покарання за - за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; - за ч. 1 ст. 361 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (двох) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання підозрюваному ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 24.09.2025 року і остаточно призначити покарання у виді 8 (восьми) років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 дає згоду на застосування узгодженого за цією угодою покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`ясненні сторонам угоди.

Прокурор у судовому засіданні підтримала угоду та просила суд її затвердити

Потерпілий ОСОБА_6 надав суду заяву, згідно з якою не заперечив щодо затвердження судом угоди.

Адвокат ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав угоду та просив суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Зазначив, що вірно розуміє зміст обвинувачення, яке йому пред`явлено, і визнає себе винуватим саме у тих діях, що викладені в угоді про визнання винуватості.

Сторони угоди підтвердили суду, що угода про визнання винуватості ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.

Судом з`ясовано, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Зі змісту угоди про визнання винуватості від 20 березня 2026 року вбачається, що вона відповідає вимогам, встановленим в ст. 471 КПК України.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 361 КК України несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем; умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави 4240 грн 80 коп витрат на залучення експертів під час проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Арешт на майно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373-375, 394, 468, 472-475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду від 20 березня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання за

- ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

- ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 24.09.2025 за ч. 2 ст. 187 КК України, та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді 8 (восьми) років 1 (один) місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке знаходиться у власності засудженого.

Речові докази:

- сім-карту мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_5 , CD-R диск залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.01.2026 на сім-карту мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_5 , скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) грн 80 коп (код ЄРДПОУ: 02883096, IBAN: UA678201720313221001201009135).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим виключно з підстав, зазначених в п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, прокурором - виключно з підстав, зазначених в п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1