Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №161/24507/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24507/25

Провадження № 2/161/903/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 3964407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування.

Позивач вказує, що за договором факторингу набув право вимоги за кредитним договором.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 83100 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідно ч. 8 ст.128, п. 5 ч. 6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 08.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 3964407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 15000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «М381» , відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Відповідно до довідки надавача платіжних послуг вбачається, що 08.09.2023 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 були перераховані кредитні кошти – 15 000 грн.

Крім цього з наданої АТ КБ « Приватбанк» інформації встановлено, що відповідачем емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 15 000 грн зараховані на рахунок відповідача. Також з наданої виписки з рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

Таким чином встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 24/04/24, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за договором № 3964407.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 24.04.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 83100 гривень, яка складається з: 15000 грн. – заборгованість за кредитом; 68100 грн – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 08.09.2023 року по 24.04.2024 року (включно).

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1010 ЦК України).

Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач дійсно порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а саме не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушила приписи частини першої статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону) ,електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №3964407, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор та відповідач узгодили суму кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, графік погашення заборгованості та розрахунок орієнтовної загальної суми заборгованості.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість станом на дату передачі прав вимоги становить 83100 гривень, яка складається з: 15000 грн. – заборгованість за кредитом; 68100 грн.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №3964407 первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання нею умов кредитного договору.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до відповідача за кредитним договором №868240.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору. Доказів зворотного суду не надані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у справі у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у вищезазначеному розмірі на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової допомоги від від 02 серпня 2024 року з ФОП ОСОБА_2 .

Хоча ФОП ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак відповідний договір ним укладений з позивачем, саме як ФОП.

Суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому у п.65.9 ст.65 Податкового кодексу України передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, чинне законодавством не забороняє адвокату бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, але правничу допомогу саме як адвокат він може надавати лише як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на відповідному обліку.

В даному випадку, всі документи складені між позивачем та ОСОБА_2 саме як ФОП, а не адвокатом, або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому стверджувати, що ці послуги надані саме в межах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за договором про надання правової допомоги адвокатом, суд не в змозі. Крім того в матеріалах справи відсутній і ордер про надання правничої допомоги, що ще разі свідчить, що у цій справі ФОП ОСОБА_2 діяв не як адвокат, а саме як фізична особа-підприємець, яка надає інші юридичні послуги.

Позиція про те, що договір з клієнтом про надання правової допомоги має бути укладеним саме як з адвокатом, а не ФОП, відображена також в роз`ясненнях «Щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності», які затверджені рішенням Ради адвокатів України 15.10.2020 № 98.

В такому випадку відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому їх стягненні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 1,2, 4, 12, 78, 82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість в розмірі 83100,00 (вісімдесят три тисячі сто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (адреса: 03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 30.03.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК