Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №154/21/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/21/26

2/154/542/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

У позовній заяві покликається на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина за законом на все належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку, процедура якої не завершена, площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на АДРЕСА_1 , і була передана безкоштовно у приватну власність та постійне користування ОСОБА_3 на підставі рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району від 21 грудня 1994 року № 2/23.

Його покійна матір ОСОБА_3 не встигла завершити приватизацію вказаної земельної ділянки та зареєструвати право власності, так як померла.

У даний час у позивача виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку після смерті матері, однак через те, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно та покійна матір не встигла за життя завершити приватизацію та зареєструвати право власності на земельну ділянку, йому у нотаріальній конторі було у цьому відмовлено. У письмовій відмові нотаріуса позивачу роз`яснено, що в разі відсутності у спадкоємців необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів вирішення зазначених питань проводиться в судовому порядку.

Просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на земельну ділянку площею 0, 13 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та згідно з рішенням сесії Зарічанської сільської Ради Володимир-Волинського району № 2/23 від 21 грудня 1994 року була передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 .

Процесуальні рішення суду:

22 січня 2026 року судом винесено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 26 січня 2026 року витребувано докази від нотаріуса, а саме спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .

У підготовчому судовому засіданні:

Позивач не з`явилася, її представник адвокат Павлюк Р.С. подав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву заява, згідно якої заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Судом встановлено:

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 2/23 від 21 грудня 1994 року, ОСОБА_3 було передано у приватну власність присадибну земельну ділянку розміром 0,13 га для особистого селянського господарства.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу контори Іларіонової Н.Р. № 118/02-31 від 02.12.2025 року, позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 . Нотаріусом було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії та роз`яснено позивачу, що в разі відсутності у спадкоємців необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів, вирішення зазначених питань проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно положень ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року, який був чинним на час смерті матері позивачки), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається таким, що прийняв спадщину.

Згідно Довідки виконавчого комітету Володимирської міської ради № 131 від 01 липня 2025 року, на день смерті ОСОБА_3 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею проживала та була зареєстрована її донька ОСОБА_1 , а, отже, є такою, що прийняла спадщину з дня її смерті.

Згідно листа Володимирської міської ради № К-1036 від 19.12.2025 року, у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для завершення приватизації земельної ділянки площею 0,13 га (для особистого підсобного господарства), яка рішенням сесії Зарічанської сільської ради від 21.12.1994 року була надана ОСОБА_3 , повідомляють наступне. Остання не набула права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК. Тому Володимирська міська рада рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Статтею 81 ч.1 п. «г» Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено ст. 152 ч. 3 п. «а» Земельного Кодексу України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, який полягає в наступному.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1225 ч.1 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно положень ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно положень ч.1 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Відповідно до рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 2/23 від 21 грудня 1994 року, ОСОБА_3 було передано у приватну власність присадибну земельну ділянку розміром 0,13 га для особистого селянського господарства.

Тобто спадкодавець ОСОБА_3 ще у 1994 році ініціювала (розпочала) процес приватизації земельної ділянки розміром 0,13 га для ведення особистого підсобного господарства шляхом подачі відповідної заяви (клопотання) до органу місцевого самоврядування - Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 118 ЗК України, але не завершила цей процес при житті.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених у п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 про те, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

При цьому, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Статтею 126 Земельного Кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Листом Вищого спеціалізованого Суду України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визначається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано достатньо доказів того, що позивач є єдиною особою, що претендує на спадкове майно після померлої ОСОБА_3 , а відтак має право на успадкування всіх прав та обов`язків останньої, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку є цілком обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 133, 141, ,246, 247, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1225, 1262, 1268, ЦК України, ст.ст. 81, 125-126, 152 ч. 3 п. «а» Земельного Кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на земельну ділянку площею 0, 13 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та згідно з рішенням сесії Зарічанської сільської Ради Володимир-Волинського району № 2/23 від 21 грудня 1994 року була передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Ірина КУСІК