Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №753/26186/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/26186/25 Головуючий в суді І інстанції Маркєлова В.М.

Провадження № 33/824/1556/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сікачова Сергія Юрійовича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнувши з нього 17 000,00 грн на користь держави, а також в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 24 листопада 2025 року о 04:36 год в м. Києві по вул. Затишна, 1 був зупинений за порушення ПДР та комендантської години, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки зі згоди водія за допомогою алкотестеру Drager 6820, прилад ARJL-0309, тест 5192, результат огляду позитивний 0,54 проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сікачов С.Ю. подав апеляційні скарги, в яких просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Захисник подав апеляційні скарги 12 лютого 2026 року безпосередньо до суду першої інстанції та до Київського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд». Оскільки подані апеляційні скарги є повністю ідентичними за своїми формою і змістом, то їх слід вважати однією апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 03 лютого 2026 року.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями норм матеріального і процесуального права, які вплинули на правильність вирішення справи.

На думку захисника, суд безпідставно визнав доведеним факт перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, поклавши в основу рішення докази, отримані з порушенням встановленої законом процедури. Порядок огляду водіїв на стан сп`яніння чітко регламентований статтею 266 КУпАП, відповідними положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, а також Інструкцією, затвердженою наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Зазначені нормативні акти встановлюють вичерпні вимоги щодо підстав проведення огляду, обов`язкової відеофіксації процедури, фіксації конкретних ознак сп`яніння та належного оформлення результатів огляду.

Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутня конкретизація ознак сп`яніння, передбачених Інструкцією. Натомість у документі міститься лише узагальнене формулювання про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є оціночним висновком, а не фактичним описом встановлених ознак. Відсутність зазначення передбачених законом ознак, які стали підставою для проведення огляду, свідчить про недоведеність правових підстав для його ініціювання та ставить під сумнів законність самої процедури.

Крім того, матеріали справи не містять належного та відтворюваного відеозапису з нагрудної камери поліцейських, який би фіксував поведінку водія, наявність ознак сп`яніння та процедуру проведення огляду. Зазначає, що диск із відеозаписом неможливо відтворити на жодному технічному пристрої, а під час розгляду справи в суді першої інстанції відеоматеріали фактично не досліджувалися. За таких обставин незрозуміло, на підставі яких саме відеодоказів суд дійшов висновку про доведеність вини особи та дотримання процедури оформлення адміністративних матеріалів.

Захисник також звертає увагу на порушення під час оформлення протоколу, зокрема відсутність належного підпису про згоду з результатами огляду. У протоколі міститься незрозумілий запис «згодаки», який не засвідчений підписом і не дає можливості ідентифікувати волевиявлення особи. Заперечує факт внесення такого запису та зазначає, що не підписував його. Вказані обставини свідчать про неналежне оформлення процесуального документа та ставлять під сумнів можливість використання протоколу як допустимого доказу.

Підкреслює, що відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У справі відсутні дані про належну відеофіксацію проведення огляду та роз`яснення права на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, відсутні свідки, не зафіксовано пропозиції пройти медичний огляд, що в сукупності свідчить про істотні порушення процедури.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції не усунув сумнівів щодо доведеності вини особи та фактично обмежився формальним переліком доказів, не перевіривши, чи були дотримані вимоги статей 245, 251, 252 КУпАП щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. При цьому не було встановлено, на підставі яких саме ознак було ініційовано огляд, чи було роз`яснено право на медичний огляд, чи досліджено належним чином відеозаписи та чи підтверджено згоду особи на результати огляду.

Посилається на принцип презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню і в справах про адміністративні правопорушення, а також на статтю 62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. У цьому контексті наводиться практика Європейського суду з прав людини у справах «Jalloh v. Germany», «Khan v. UK», «Bykov v. Russia», а також «Балицький проти України», де наголошено, що використання доказів, отриманих із порушенням фундаментальних процесуальних гарантій, може призвести до визнання провадження в цілому несправедливим у розумінні статті 6 Конвенції.

Крім того, в апеляційній скарзі порушується питання пропорційності застосованого стягнення. Адвокат зазначає, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є діяльність у сервісі перевезень «Uklon», а позбавлення права керування транспортними засобами фактично позбавляє його засобів до існування. За відсутності беззаперечного доведення складу адміністративного правопорушення застосування найбільш суворого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП, є непропорційним втручанням у право особи на працю та мирне володіння майном.

Таким чином, на переконання захисника ОСОБА_1 - адвоката Сікачова С.Ю., у справі відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а істотні порушення процедури огляду та оформлення матеріалів справи виключають можливість визнання його вини доведеною. У зв`язку з цим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сікачов С.Ю. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).

Згідно із п. п. 4, 5, 6, 7, 10 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2025 року серії ЕПР1 №521952, в якому зазначено обставини вчинення цього правопорушення ОСОБА_1 , у пункті 14 якого Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено «Згоден»;

- результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеним за допомогою технічного засобу Drager, згідно якого результати тесту 0,54 проміле;

- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який він своїм підписом засвідчив, що з результатами згоден;

- розпискою про зобов`язання не керувати транспортним засобом Elantra НОМЕР_1 протягом 24 листопада 2025 року;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6210655, відповідно до якої ОСОБА_1 24 листопада 2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП;

- переглянутими судом першої інстанції відеозаписами з боді-камери поліцейського, який міститься на диску, що доданий до протоколу.

На відео також зафіксовано як ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного пристрою Drager Alcotest 6820 ARJL - 0309, результат якого є позитивним, складає 0,54 проміле, тобто виявлено стан алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_1 , дізнавшись про результат огляду, не висловив жодних заперечень щодо результатів огляду, підписав акт про проходження огляду, у якому вказано про його згоду із результатами огляду, що було підставою для складання адміністративного протоколу.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З наявної у справі сукупності доказів достовірно вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вказані обставини свідчать про порушення ним п. 2.9 а ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши вказані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Жодних заперечень щодо проведеного огляду та його результатів за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 ARJL - 0309 ОСОБА_1 ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в акті огляду не зазначив.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час оформлення документів відсутній належний підпис про згоду з результатами огляду, а наявний незрозумілий запис «згодаки», апеляційний суд відхиляє, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 особисто підписує всі документи, надані працівником поліції, та не заперечує щодо результатів огляду, проведеного на місці.

Щодо доводів захисника про неможливість відтворення відеозапису з нагрудної камери поліцейських на будь-якому технічному пристрої апеляційний суд зазначає таке.

Дійсно, перший диск, долучений працівниками поліції до адміністративних матеріалів справи, не відтворюється на жодному пристрої.

Разом з тим після направлення Дарницьким районним судом м. Києва матеріалів справи до Управління патрульної поліції у м. Києві для доопрацювання на виконання відповідної постанови до справи було долучено ще один диск із відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора), на якому зафіксовано проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 17).

Вказаний відеозапис досліджений апеляційним судом, належним чином відтворюється, у зв`язку з чим доводи захисника з цього приводу апеляційний суд відхиляє.

Інші доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1988 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги, формальний характер її доводів та відсутність підстав для її задоволення.

Отже, розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

За таких обставин постанова Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сікачова Сергія Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб