Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №717/103/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/103/26

Номер провадження 2/717/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Попельницькій С.С.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9397055 від 07.12.2023 року, в сумі 16137 гривень 50 копійок на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Стягнути з відповідачки суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка а судове засідання не з`явилася та надіслала до суду заяву у якій зазначила, що визнає позов частково, не згідна сплачувати заборгованість за відсотками та просить зменшити витрати на правову допомогу адвоката.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що 07 грудня 2023 року ТзОВ „Мілоан? та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №9397055. Сторони домовились, що сума кредиту становить 5000 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 07 грудня 2023 року. Термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено сторонами як не пізніше 27 лютого 2024 року. Комісія за надання кредиту визначена в сумі 1330 гривень. Проценти за користування кредитом протягом перших 15 днів до 22 грудня 2023 року визначені сторонами в сумі 7 гривень 50 копійок за ставкою 0,01% річних від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом 90 днів до з 22 грудня 2023 року по 21 березня 2024 року включно визначені сторонами в сумі 15750 гривень за ставкою 3,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Сторони домовились, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. (пункт 2.2.2 договору).

Згідно до пункту 2.3.1 договору, позичальник може збільшити строк кредитування сплативши комісію за управління та обслуговування кредиту та частку заборгованості.

Договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором. Вказані обставини стверджуються копією договору про споживчий кредит №9397055 від 07 грудня 2023 року. 07 грудня 2023 року ТзОВ „Мілоан? перерахувало ОСОБА_1 7000 гривень. Вказана обставина стверджується копією платіжного доручення 117120968 від 07 грудня 2023 року, листом акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” №20.1.0.0.0/7-260210/72615-БТ від 16 лютого 2026 року.

Таким чином, сторони 07 грудня 2023 року уклади договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України „Про електронну комерцію?, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримала від ТзОВ „Мілоан” в кредит грошові кошти в сумі 5000 гривень.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору. Відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТзОВ „Мілоан”.

У статті 3 Закону України „Про електронну комерцію” зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ „Про електронну комерцію”).

Стаття 12 Закону України „Про електронну комерцію” визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно до п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України" Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», був прийнятий 22.11.2023 року та набрав чинності 24.12.2023 року.

Таким чином, тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Згідно до п.1 ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, суд вважає недійсною умову договору між сторонами про встановлення розміру процентів в розмірі , що перевищує зазначені у п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Суд вважає, що розмір заборгованості про процентах слід визначати з врахуванням обмеження їх максимального розміру встановленого п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно нарахував проценти за користування кредитом в період з 24 грудня 2023 року по 21 березня 2024 в розмірі 3,5% за один день.

В врахуванням вимог п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», розмір процентів за період з 24 грудня 2023 року по 21 березня 2024 року складає 2100 гривень, згідно наступного розрахунку 5000 гривень х 2,5% (максимальний розмір денної процентної ставки) х 89 днів = 11125 гривень.

Розмір заборгованості відповідачки за укладеним між нею та ТзОВ „Мілоан? кредитним договором становить 5000 гривень заборгованості за сумою кредиту, 11307 гривень 50 копійок заборгованості за процентами за користування кредитом нарахованими за період до 21 березня 2024 року включно, а всього 16307 гривень 50 копійок.

26 березня 2024 року між ТзОВ „МІЛОАН? та ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТзОВ „МІЛОАН? відступило право вимоги відносно боржників ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №9397055.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити повністю і з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 16137 гривень 50 копійок.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2662 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частин 3 та 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» 01 липня 2025 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Згідно акту наданих послуг та детального опису послуг , складеного 05 січня 2026 року, загальна вартість послуг з надання правової допомоги склала 8000 гривень.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

На думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами слід зменшити до 5000 гривень.

Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, яке розташоване в м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького будинок 1 корпус 28, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 16137 (шістнадцять тисяч сто тридцять сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованості за кредитним договором, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 березня 2026 року.

Суддя: