Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №646/1090/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/1090/26

№ провадження 1-кп/646/800/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202522114001243 від 29.12.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 27.12.2025 р. приблизно о 21:30, точний час не встановлений, перебував біля будинку №12 по вул. Сергія Орєшкова в місті Харкові, де у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході розвитку конфлікту у ОСОБА_5 виник раптовий злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, діючи з прямим умислом, з мотивів раптово сформованих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх настання, тримаючи в своїй правій руці невстановлений твердий предмет, імовірно дерев`яного походження, який він заздалегідь мав при собі, стоячи праворуч від потерпілого ОСОБА_6 на відстані витягнутої руки, наніс йому поспіль два удари по голові в ділянці маківки, чим спричинив останньому тупу закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з контузійно-геморагічними вогнищами в латеро-базальних відділах правої скроневої частки, правобічного субдурального крововиливу, а також уламкового перелому склепіння черепа в ділянці лобно-скронево-тім`яної частки справа з епідуральним крововиливом на рівні правої скроневої частки, із наявністю двох забитих ран в тім`яній ділянці, а також саден на обличчі, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. В результаті чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та спав на землю спиною.

Після чого конфлікт між ними припинився та ОСОБА_5 затягнув ОСОБА_6 додому, де поклав на ліжко.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Цю позицію також висловили прокурор та захисник.

Відповідно до копії Лікарського свідоцтва про смерть №10-12/587-ДМ від 20 лютого 2026 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: токсична кардіоміопатія.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу ОСОБА_5 , а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних процесуальних витрат та речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, має місце реєстрації та постійне місце проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином; його стадію; кількість епізодів злочинної діяльності один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. (справа № 298/95/16)

При цьому обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_5 прокурором не доведено.

Тому, з урахуванням вище наведеного, а також правових висновків,викладених в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 р.по справі № 298/95/16 та від 16.08.2018р.по справі №183/163/14, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання, у зв`язку з чим його можливо звільнити від відбування передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту продавжити до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Крім того, на підставі ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 виконати пробаційні заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «Iphone» моделі «12 Pro» темно-синього кольору у прозорому чохлі, в середині якого сім-картки мобільних операторів «Lifecell» та «Vodafone» з номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , Imei 1: НОМЕР_3 , Imei 2: НОМЕР_4 , який перебуває в кімнаті зберігання речових доказів ВП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області – повернути власнику (його близьким родичам); змив на марлевий та контрольний відрізок (всього 2), поміщені до паперового пакету та опечатані, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області – після набрання вироком законної сили знищити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді нічного домашнього арешту продавжити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору та потерпілому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду – направити його копію.

Головуючий: ОСОБА_1