Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №635/12909/24 — Харківський районний суд Харківської області

30.03.26

Справа № 635/12909/24

Провадження № 2/635/4/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Гафич Іван Іванович,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа: ПрАТ «СК «Євроінс Україна», про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 –адвокат Гафич Іван Іванович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в якій просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 19167,54 грн., а також моральну шкоду в сумі 10000,00 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 червня 2024 р., 14 год. 00 хв. в Харківській обл., Харківському районі, м. Південне на вул. Гагаріна, 100/35, сталася ДТП за участю транспортного засобу TOYOTA CAMRY з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Ford Scorpio з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Власнику транспортного засобу TOYOTA CAMRY з номерним знаком НОМЕР_1 , завдано матеріальних збитків. У зв?язку з тим, що на момент ДТП, водій транспортного засобу Ford Scorpio з номерним знаком НОМЕР_2 , був забезпечений в ПрАТ "СК "Євроінс Україна" за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N? CА246071, згідно ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 письмово повідомив ПрАТ "СК "Євроінс Україна" та надав всі необхідні документи, в тому числі заяву на виплату страхового відшкодування для початку розгляду. 07 серпня 2024 р. на рахунок ОСОБА_1 від ПрАТ "СК "Євроінс Україна" було зараховано страхове відшкодування у розмірі 12 444,13 грн. На думку позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 19 167 грн. 54 коп. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн. 00 коп., оскільки різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і вартістю матеріального збитку, становить 39 889,80 грн. (вартість відновлюваного ремонту Т3) - 20 722,26 грн. (вартість матеріального збитку) = 19 167,54 грн. Крім того, моральна шкода, завдана не лише у зв`язку з пошкодженням майна позивача, але й через протиправні дії відповідача, а саме - порушення правил дорожнього руху, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб Позивача який був основним сімейним засобом пересування, за внутрішнім переконанням сторони позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості має бути відшкодована у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Ліміт відповідальності відповідача, за завдану позивачу майнову шкоду , згідно полісу №СА/0246071 від 27.04.2024, є достатнім для відшкодування шкоди позивачу. Таким чином, відшкодування шкоди відповідачем у даному випадку є неможливим, немає правового обґрунтування та повністю покладається на страховика, у зв`язку з достатнім лімітом для відшкодування шкоди. Вважав розрахунок шкоди, наданий позивачем, невірним, а розмір моральної шкоди необґрунтованим. Просив задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 листопада 2024 провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 березня 2025 р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПрАТ «СК «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ 22868348, місце реєстрації: м.Київ, вул.Велика Васильківська, б.102.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, вважав йог безпідставним, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована.

Суд дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступне.

18 червня 2024 р., 14 год. 00 хв. в Харківській обл., Харківському районі, м. Південне на вул. Гагаріна, 100/35, сталася ДТП за участю транспортного засобу TOYOTA CAMRY з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Ford Scorpio з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , з приводу чого складено повідомлення про ДТП (Європротокол).

На момент ДТП, водій транспортного засобу Ford Scorpio з номерним знаком НОМЕР_2 , був забезпечений в ПрАТ "СК "Євроінс Україна" за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N? CА246071.

Дмитренко Є.С. письмово повідомив ПрАТ "СК "Євроінс Україна" про страховий випадок.

07 серпня 2024 р. на рахунок ОСОБА_1 від ПрАТ "СК "Євроінс Україна" було зараховано страхове відшкодування у розмірі 12 444,13 грн.

Позивачем був укладений Договір на проведення оцінки з СОД ФОП ОСОБА_3 , з метою визначення розміру матеріального збитку, отриманого у зв?язку з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу.

Відповідно до звіту ро оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу N? 866/08-24 від 20.08.2024 р.:

вартість матеріального збитку, завданого власнику КТ3, що оцінюється, марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП 18 червня 2024 р., з урахуванням ПДВ на складові частини, що потребують заміни, становить: 20 722,26 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і детале, на дату ДТП 18 червня 2024 р., становить: 39 889,80 грн.;

ринкова вартість КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 18 червня 2024 р., становить: 580 090,35 грн.;

розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 18 червня 2024 р., становить: 18 863,72 грн.

З розрахунку суми страхового відшкодування, що наданий ПАТ «СК «Євроінс Україна» від 01.08.2024 убачається, що коефіцієнт фізичного зносу TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в грошовому виразі становить 17823,21 грн., натомість вартість відновлювального ремонту становить 35947,17 грн.

Крім того, суду надано страховий акт №200569/1/2024 від 07.08.2024, а також звіт №39742 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 31.07.2024 TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також протокол технічного огляду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове правд, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно, з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої, речі.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №755/18006/15 від 04.07.2018, у постанові від 12.12.2018 у справі №758/2356/17-ц та постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

На підставі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про ОСЦПВ» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа.

У постанові Верховного Суду України від 11.12.2019 року у справі №522/15636/16-ц (провадження №61-1819св17) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02.12.2015 року у справі №6-691цс 15). Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №344/3008/17 (провадження №61-26423св18), від 15.10.2020 року у справі №755/7666/19 (провадження №61-10010св20), від 16.02.2022 року у справі №709/370/20 (провадження №61-16320св20), від 21.09.2022 року у справі №486/716/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Винна в ДТП особа не обмежена жодним нормативно-правовим актом для повного відшкодуванні завданої нею шкоди у разі недостатності страхового відшкодування.

Вирішуючи питання про те, з якого розміру вартості матеріального збитку слід виходити суду, вираховуючи суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 як з винуватця ДТП, у зв`язку з недостатністю суми страхового відшкодування, суд виходить з того, що для розрахунку різниці між шкодою та страховим відшкодуванням необхідно брати до уваги Звіт, складений оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення позивача, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту, становить 39889,80 грн.

Відповідачем не надано заперечень щодо наданого позивачем звіту, зокрема, про неможливість використання його як доказу, або порушень при розрахунку. Дані Звіту щодо визначеного розміру шкоди, завданого позивачу пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача відповідачем не спростовано.

Таким чином, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, на суму 18863,72 грн, підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Відтак, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 21.12.2022 №369/13458/20; від 09.11.2022 №366/2985/19; від 09.11.2022 № 497/470/2021; від 28.09.2022 №727/182/21; від 21.09.2022 №486/716/20.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно зі ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За п. 5 Постанови Пленуму №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач просив стягнути 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із засад розумності та співмірності, суд оцінює спричинену позивачу моральну шкоду в результаті зіткнення з автомобілем під керуванням відповідача, у розмірі 2000 грн., що є співмірним з завданими моральними стражданнями, яких зазнав позивач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1732,47 грн.

Керуючись ст.ст.7, 8, 9-11, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа: ПрАТ «СК «Євроінс Україна», про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 18863 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 72 коп., а також моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) гривні 47 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Третя особа: ПрАТ «СК «Євроінс Україна», місце реєстрації: м.Київ, вул.Велика Васильківська, б.102, код ЄДРПОУ 22868348.

Суддя Д.М. Савченко