Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №642/1907/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1907/26

Провадження № 3/642/499/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання – Ажиппо О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Холодногірського районного суду м. Харкова матеріали, що надійшли від Головного управління ДПС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06.03.2026 за № 299, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІРА» (код ЄДРПОУ 39226171), за адресою: Україна, Харківська обл., м. Харків, Ленінський р-н, вул. Котлова, буд.168, посадова особа ОСОБА_1 директор ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІРА», вчинила правопорушення у веденні бухгалтерського та податково обліку, що призвело до наступних порушень: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми від?ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за грудень 2025 року всього у сумі 306 112 грн.; заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (показник рядка 18 Декларації) у сумі 533 грн за квітень 2024 року, чим порушено п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України; п. 44.1., п. 44.3., п. 44.6. ст. 44., п..85.2. ст. 85. Податкового кодексу України, від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у повному обсязі. Порушено ч. 1 ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Факт порушення встановлено актом перевірки від 06.03.2026 № 9508/20-40-07-04-05/39226171.

ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

26.03.2026 від ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання, в якому просила суд закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Мотивоване тим, що протоколом про адміністративне правопорушення № 299 від 06.03.2026, складеним головним державним інспектором ГУ ДПС у Харківській області, особу фактично обвинувачено у вчиненні низки порушень податкового законодавства, що стосуються: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України; заниження податкових зобов`язань з ПДВ; ненадання документів під час податкового контролю. Разом із тим, зазначений протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить ознак об`єктивної сторони правопорушення, зокрема фактично об`єднано декілька різних за змістом податкових порушень в одному протоколі.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, у разі виявлення кількох адміністративних правопорушень щодо кожного з них має складатися окремий протокол, що у даному випадку не дотримано.

Таким чином, протокол є юридично дефектним, оскільки не забезпечує індивідуалізацію об`єктивної сторони кожного інкримінованого діяння.

Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи зобов`язаний встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, а також доведеність вини особи.

Єдиною підставою обвинувачення фактично виступає акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.03.2026 № 9508/20-40-07-04-05/39226171, який: на момент розгляду справи оскаржується; містить суперечливі та неперевірені висновки; не підтверджений іншими належними доказами у справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку. Сам по собі акт перевірки не є безумовним та достатнім доказом вини особи.

З урахуванням викладеного, на переконання ОСОБА_1 , у її діях відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.

Під час розгляду справи встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Тоговий дім «Міра» (код ЄДРПОУ 39226171), за результатами якої було складено акт № 9508/20-40-07-04-05/39226171 від 06.03.2026.

Головними державними інспекторами ГУ ДПС у Харківській області складено акт про неявку посадових осіб для ознайомлення та підписання акта позапланової невиїзної перевірки, а також протоколу про адміністративне правопорушення та його вручення директору ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІРА» (код ЄДРПОУ 39226171). Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про направлення запрошення від 23.01.2026 № 3832/6/20-40-07-04-11 для ознайомлення з актом перевірки та підписання протоколу, а також відсутні підтвердження отримання зазначеного запрошення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, згідно з відомостями, викладеними у протоколі, датою, часом та місцем вчинення адміністративного правопорушення визначено 06.03.2026 о 11:00 год. за адресою: Україна, Харківська обл., м. Харків, Ленінський район, вул. Котлова, буд. 168. Разом з тим, з акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІРА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 06.03.2026 № 9508/20-40-07-04-05/39226171 вбачається, що зазначений документ складено щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість 306112 грн., задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.01.2026 № 9430076257, що не узгоджується з протоколом.

Таким чином, досліджені у судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх, належних та взаємопов`язаних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, саме 06.03.2026.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Інших доказів скоєння адміністративного правопорушення за ст. 163-1 ч.1 КупАП України матеріали справи не містять.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України (далі -ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Суд під час дослідженні матеріалів справи встановив, що зазначений акт перевірки містить лише аркуші вступної частини, загальних положень акту, висновки, зроблені за результатами проведення перевірки, і не містить решти частини акту та даних, на підставі яких первинних документів контролюючий орган дійшов вказаних висновків та копій відповідних документів, а тому встановити, на яких обставинах ґрунтується висновок контролюючого органу про наявність правопорушення не вбачається за можливе (відсутня мотивування).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов?язків та не покладає відповідальність.

У силу норм Податкового кодексу акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов?язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Вказаний правовий висновок міститься зокрема в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Отже, акт перевірки не є доказом вини, адже він не має сили рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи, а лише фіксує висновки перевіряючого. Відсутність у матеріалах справи первинних документів, на основі яких складено акт, унеможливлює перевірку судом об`єктивності викладених у ньому фактів. Тож акт перевірки не є належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу, що об?єктивною стороною ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є порушення правил ведення податкового обліку, а саме: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України

Воно не тотожне заниженню податків чи доходів від діяльності підприємства. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку: неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів тощо.

При цьому суд зазначає, що протокол містить лише посилання на порушення ОСОБА_1 норм ПК України, без зазначення змісту цих норм та вчинених нею дій, які привели до невиконання відповідних приписів податкового законодавства, яким встановлені правила ведення податкового обліку.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори. Об`єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), зокрема, митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об`єкти, визначені законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов?язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров?я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов?язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов?язків.

Отже, сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які вказують на наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин даний акт перевірки, як доказ вини особи, не може безсумнівно доводити факт порушення ОСОБА_1 порядку ведення податкового обліку, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.163-1 КУпАП, зміст якого викладено в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.03.2026 за № 299, матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 163-1, 280, 283, 294 КУпАП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.С. Балабай